Номер провадження: 22-ц/813/2475/23
Справа № 521/13638/21
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 57
06.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
08 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, в якому просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем і зареєстрований в реєстрі за №3107, про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 09 березня 2021 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. здійснив виконавчий напис №3107 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником АТ «Дельта Банк», яке у свою чергу є правонаступником «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором. За виконавчим написом нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. було прийнято відповідні постанови від 05.07.2021 року. Позивач з цим не погоджується та вважає, що виконавчий напис №3107 від 09.03.2021 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а тому звернувся до суду з відповідною позовною заявою (а.с. 1-3).
02 грудня 2021 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Вирішено визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем і зареєстрований в реєстрі за №3107, про стягнення заборгованості за кредитним договором, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №1108324900 від 23.11.2006 року з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 4908 гривень (а.с. 115-118).
29 грудня 2021 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, апелянт, посилаючись на положення Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вважає, що суд при вирішенні питання про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості відбувається у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки, на думку апелянта, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису існувала заборгованість, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, а також чи не було вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, вказуючи на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, апелянт вказує на те, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості і ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Апелянт також вважає помилковим ототожнення строку давності вчинення виконавчого напису із строком позовної давності, оскільки, як вказує апелянт, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України), а у разі вчинення виконавчого напису стягував звертається не до суду, а до нотаріуса, що відповідно до ст. 18 ЦК України є самостійним способом захисту порушеного права. При цьому, апелянт не погоджується зі стягненням на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх розмір неспівмірним зі складністю цієї справи, а також наданим адвокатом позивачеві обсягом послуг. З огляду на викладене, апелянт просив скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 125-135).
12 вересня 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карпової Ольги Вікторівни, в якому остання, виклавши обставини справи, зазначила, що апелянтом було значно завищено суми вимог, які були пред'явлені до ОСОБА_1 , зокрема не було враховано, що значна частина боргу була погашена шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Представник позивача вважає, що підтвердженням того, що заборгованість позичальника не безспірна є та обставина, що за заявою стягувача стягнення заборгованості і розрахунок пені здійснювалися без врахування суми, яка була отримана після реалізації предмету іпотеки. З огляду на це, представник позивача просила суд відмовити в задоволенні апеляційних вимог скаржника (а.с. 175-177).
21 листопада 2022 року представник апелянта направив до Одеського апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому повторно виклав доводи, які були зазначені в апеляційній скарзі та просив задовольнити вимоги апелянта, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 193-198).
В судовому засіданні 06 квітня 2023 року, що проводилося режимі відеоконференції, представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники до участі в судовому засіданні не приєднувалися. Про час та порядок розгляду справи повідомленні належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал», зазначений у написі, є безспірним. Суд першої інстанції звернув увагу також на те, наведені обставини вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивач звернувся одразу до суду після стягнення з нього заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, заперечив наявність боргу, що є достатньою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні (а.с. 117).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, однак, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як в апеляційній скарзі, так і у відзиві на позовну заяву, відповідач вказує на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, при цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені Законом України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій (а.с. 69, 127).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Главою 14 «Вчинення виконавчих написів» Закону України «Про нотаріат» визначений порядок вчинення виконавчих написів.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Кабінету Міністрів України №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року Перелік документів було доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову КМУ №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 залишено без змін.
Отже, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч.ч. 1-3 суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до копії виконавчого напису нотаріуса, що наявна в матеріалах справи, спірний напис, за яким запропоновано стягнути з позивача заборгованість, яка виникла за кредитним договором №11083249000 від 23 листопада 2006 року, було вчинено нотаріусом 09 березня 2021 року (а.с. 6), тобто після визнання постанови КМУ №662 незаконною та нечинною. Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом (09 березня 2021 року) Перелік документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, передбачав наявність оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів); документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Договір про надання споживчого кредиту №11083249000 від 23 листопада 2006 року, укладений між Акціонерном комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , не був нотаріально посвідченим (а.с. 7-15). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що приватний нотаріус Личук Тарас Володимирович, вчиняючи виконавчий напис, не дотримався умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а отже спірний виконавчий напис виконанню не підлягає.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, однак зазначеного вище при ухваленні рішення не врахував, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне доповнити оскаржуване рішення в частині мотивування, в іншій частині залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року - доповнити в частині мотивування.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
Повний текст цієї постанови складено 14 квітня 2023 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк