Номер провадження: 22-ц/813/3392/23
Справа № 495/381/22
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.
Доповідач Громік Р. Д.
29.03.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Сидоренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся 20.01.2022 року до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
В обґрунтовування своїх позовних вимог представник позивача зазначає, що померлий ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Кредитно-заставний договір №OD30AD40300959 від 03.08.2009 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 54526,76 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.08.2014 року. Спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , яка на час відкриття спадщини була зареєстрована за однією адресою з померлим.
На дату смерті заборгованість позичальника перед банком за Кредитно-заставним договором №OD30AD40300959 від 03.08.2009 року становить 488 993,40 грн., складалася з наступного:
-59901,12 грн. - заборгованість за кредитом;
-26075,08 грн. - заборгованість за відсотками;
-7359, 38 грн. - заборгованість з комісії;
-395657,82 грн. - заборгованість з пені.
Оскільки спадкоємцем ОСОБА_2 є відповідач ОСОБА_1 , представник позивача просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором у сумі 488993,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовлено у повному обсязі.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не подала заяву про відмову у прийнятті спадщини, а тому вона вважається такою, що прийняла спадщину. Крім того, судом першої інстанції не враховано правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №336/3968/16-ц.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 29 березня 2023 року, сторони у справі були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 10 квітня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що померлий ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується ОСОБА_3 записом про смерть №884 від 26.07.2017 року, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
За життя ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Кредитно-заставний договір №OD30AD40300959 від 03.08.2009 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 54526,76 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.08.2014 року.
На дату смерті заборгованість позичальника перед банком за Кредитно-заставним договором №OD30AD40300959 від 03.08.2009 року становить 488 993,40 грн., складалася з наступного:
-59901,12 грн. - заборгованість за кредитом;
-26075,08 грн. - заборгованість за відсотками;
-7359, 38 грн. - заборгованість з комісії;
-395657,82 грн. - заборгованість з пені.
Згідно Спадкової справи №148/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , спадкова справа була відкрита за претензією кредитора - Акціонерного комерційного банку «Форум» та АКБ «Приватбанк».
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями частини 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щощо сам по собі факт реєстрації відповідачки ОСОБА_1 за тією ж адресою, за якою був зареєстрований померлий ОСОБА_2 , не означає, що відповідачка є спадкоємцем померлого та має нести юридичну відповідальність за його кредитними зобов'язаннями, адже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачка проживала зі спадкоємцем за тією ж адресою, як того вимагають норми ч.3 ст.1268 ЦК України.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» кредитної заборгованості за кредитним договором померлого ОСОБА_2 .
Однак з такими висновками суду першої інстанції в частині мотивування колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).
За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент смерті ОСОБА_2 були зареєстровані разом з останньою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 83).
Висновок суду першої інстанції про те, що реєстрація місця проживання відповідача ОСОБА_1 не є належним доказом на підтвердження факту їх постійного проживання ґрунтується на припущеннях, оскільки факт постійного проживання разом із спадкодавцем може підтверджуватися відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи, що в силу положень статті 1268 ЦК України дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із недоведеністю факту прийняття спадщини відповідачем.
Проте апеляційний суд звертає увагу на таке.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Як вже зазначалось вище, відповідно до Довідки Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №139 від 03 лютого 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент смерті ОСОБА_2 були зареєстровані разом з останньою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 83)
Таким чином, фактично прийняли спадщину дві особи: ОСОБА_4 (дружина померлого) та ОСОБА_5 (син померлого).
Отже, АТ КБ «ПриватБанк» неправильно визначив суб'єктний склад осіб у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення підлягає зміні в частині мотивування.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда