про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
21 квітня 2023 року м. Київ № 320/12186/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ директора комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО» від 02.01.2023 №2-к, яким ОСОБА_1 оператора комп'ютерного набору виробничо-диспетчерської служби, звільнено 20.01.2023;
- поновити ОСОБА_1 на відповідній (рівнозначній) посаді в комунальномц підприємстві електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО» з дня звільнення 20.01.2023;
- стягнути з комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.01.2023 до дня винесення судового рішення (поновлення на посаді).
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, виходячи з аналізу предмету і підстав позовну, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.3 ст.19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідно до п.п.1, 2, 7, 9 ч.1 ст.4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Таким чином, з огляду на вказану, суд звертає увагу, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.
Водночас, помилковим є застосування ст.19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 13.11.2019 у справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в цій справі є визнання протиправним та скасування наказу директора комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО» від 02.01.2023 №2-к, яким ОСОБА_1 оператора комп'ютерного набору виробничо-диспетчерської служби, звільнено 20.01.2023.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО», ідентифікаційний код юридичної особи: 03360905, зокрема організаційно-правова форма: комунальне підприємство.
Пунктом 2 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закон №889-VIII встановлено, що посадою державної служби є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Зі змісту встановлених судом обставин та наведених приписів законодавства можна встановити, що посада оператора комп'ютерного набору виробничо-диспечерської служби комунальної установи не є посадою державного (місцевого) органу та його апарату, а робота на ній не належить до публічної служби.
Також, згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 у справі №693/1140/16-ц, спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.10.2021 у справі №361/5784/18.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, по суті: предметом спору у справі №320/12186/23 є захист трудових прав, а оскаржуваний наказ щодо звільнення позивача, не відноситься до категорії публічної служби.
Суд зауважує, що в даному випадку існують трудові відносини між позивачем та роботодавцем, що свідчить про те, що позовні вимоги заявлені позивачем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених ЦПК України, що виключає можливість вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що дану позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відповідно суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом.
На виконання ч.6 ст.170 КАС України суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.170, 241-243, 248 КАС України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «КИЇВМІСЬКСВІТЛО» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Перепелиця А.М.