20 квітня 2023 року Справа № 160/20465/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
22.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912380149569, яким ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 21.08.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 21.08.2021 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із ст. 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки на рівні 9118,81 грн та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у підвищенні розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 та підвищити розмір пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.08.2010 вона звернулась до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за вислугу років як працівник освіти, внаслідок чого позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 01.09.2010 позивача прийнято на роботу вчителем початкових класів КЗ «Ювілейна початкова школа І ступеня № 2» згідно наказу Відділу освіти Дніпропетровської державної адміністрації від 01.09.2010 № 288-к. Виплата пенсії за вислугу років позивачу була припинена з 01.09.2010 року у зв'язку з працевлаштуванням. 31.08.2021 року позивач звернулась до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням № 912380149569 від 03.09.2021 року позивача переведено з пенсії, призначеної згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та під час розрахунку пенсії враховано середній показник заробітної плати той, що розрахований під час призначення пенсії за вислугу років. Законом № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. При цьому, позивач зазначає, що їй було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок обчислення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше 31.08.2021 року. Отже, у неї наявне право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням, під час розрахунку розміру пенсії, показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народились у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що їм не призначалася будь-яка пенсія. Позивач наполягає, що до звернення 31.08.2021 року їй не призначалась будь-яка пенсія, передбачена Законом № 1058-ІV, отже пенсія мала бути призначена з урахуванням вказаної норми. Крім того, позивач вважає, що вона має право на отримання грошової допомоги у відповідності до положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 160/20465/22 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
08.03.2023 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позов ОСОБА_1 , в якому відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та звертає увагу на наступне. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 31.08.2010 їй було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді, яка дає право призначення пенсії за вислугу років, отже, відповідно до норм чинного законодавства, під час такої роботи, пенсія їй не виплачувалась. 31.08.2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з одного виду на інший (пенсію за віком). Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. За результатами поданої заяви, з 31.08.2021 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком при застосуванні показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії. При переведенні на пенсію за віком позивачу враховані стаж і заробітна плата, набуті після призначення пенсії за вислугу років, тобто збільшився коефіцієнт страхового стажу та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. З урахуванням того, що ОСОБА_1 з 31.08.2010 було призначено пенсію за вислугу років, то, у розумінні ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання підвищення розміру пенсії в розмірі 2,5 відсотки за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, у позивача відсутнє. Крім того, оскільки ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років (31.08.2010), то відповідно, згідно з пунктом 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідача відсутні підстави нарахувати та виплатити позивачу грошової допомоги.
08.03.2023 відповідачем подані до суду матеріали пенсійної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Дніпропетровським РВУМВС України в Дніпропетровській області 27.07.2000 року.
З 31.08.2010 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, їй було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 01.09.2010 ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді, яка дає право призначення пенсії за вислугу років, на час такої роботи, виплата пенсії припинена.
31.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії.
З 31.08.2021 позивачу призначено пенсію за віком на підставі ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
08.06.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила:
- перерахувати призначену пенсію за віком із застосуванням середнього показника заробітної плати за 2018-2020 роки - 9118,81 грн (за останні три роки, що передують року зверненню про призначення пенсії);
- нарахувати на виплачену грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- при перерахунку пенсії урахувати підвищення розміру пенсії відповідно до п. 3. Ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: жінкам, які народилися у період по 31.12.1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії у розмірі 2,5% за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 19544-14119/К-01/8-0400/22 від 06.07.2022 року надало відповідь наступного змісту:
«В Україні право на вибір пенсії перебачено ст. 10 Закону № 1058, яка свідчить, що особі, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначають один із цих видів пенсій за її вибором.
За матеріалами електронної пенсійної справи, з 31 серпня 2010 року Вам призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти відповідно до норм Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Так як Ви працювали на посаді, яка дає право призначення пенсії за вислугу років, під час такої роботи пенсія не виплачується.
Право на одержання одночасно і пенсії, і заробітної плати виникає лише у разі, якщо після досягнення пенсійного віку буде призначено пенсію за віком.
31 серпня 2021 року Ви звернулись із заявою та документами для проведення перерахунку пенсії з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
За нормами статті 45 Закону № 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі інформації про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших відомостей, що знаходяться на час переведення у пенсійній справі, а також додаткових документів.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені у частині першій ст. 42 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
При переведенні на пенсію за віком, Вам враховані стаж і заробітна плата, набуті після призначення пенсії за вислугу років, тобто збільшився коефіцієнт страхового стажу та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Однак і в цьому випадку розрахунок заробітної плати здійснюється з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення пенсії за вислугу років.
За даними електронної справи, розрахунок пенсії обчислено, виходячи із загального стажу зарахованого по 30.06.2021, що складає 44 роки 8 місяців 5 днів, заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 30.06.2021. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року 1% становить 0.44667 (44 роки х 12 міс. + 8 = 536 міс. : 12 : 100 х 1). Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 1,71597. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17, 1,11, 1,11, та 1,14 складає 10615,54 (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн х 1,71597).
Органи пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.»
Вказану відмову відповідача щодо не врахування під час розрахунку пенсії за віком середнього показника заробітної плати за 2018-2020 роки, не нарахування грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не застосування норм ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час розрахунку її пенсії, позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим і звернулася до суду з позовом.
За приписами ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата.(дохід), за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно ч. 2 ст. 40 Закону №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV з урахуванням змін, внесених Законом України «Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-УІ переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних, органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої, заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас, 31.08.2010 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Приписами ст. 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV ОСОБА_1 звернулась вперше 31.08.2021 року після досягнення 60-річного віку.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, а тому позиція відповідача, що пенсія за вислугу років призначається Законом № 1058-IV, є необґрунтованою.
За таких обставин, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 127/20256/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині обчислення розміру пенсії згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року встановлюється підвищення до пенсії в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців у разі більш пізнього виходу на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
При цьому, ОСОБА_1 скористалась своїм правом дострокового виходу на пенсію відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII та 31.08.2010 року за її заявою їй призначено пенсію за вислугу років, нарахування та виплата якої, з 01.09.2010 року на час роботи за спеціальністю, припинена.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 вийшла на пенсію у 2010 році, суд дійшов висновку, що на позивача приписи ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, то суд зазначає наступне.
Так, згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, обставиною, яка надає право на отримання грошової допомоги, є неотримання будь-якої пенсії.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №310/923/17(2-а/310/54/17).
Так, ОСОБА_1 31.08.2010 року була призначена пенсія за вислугу років та 01.09.2010 року виплата цієї пенсії припинена у зв?язу з її працевлаштуванням на посаду, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів того, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, призначену їй у 2010 році.
За викладених обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій в частині не врахування під час розрахунку пенсії позивача за віком середнього показника заробітної плати за 2018-2020 роки та не нарахування грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Натомість, позивачем доведено законність позовних вимог в цій частині та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються зазначені позовні вимоги.
Проте, позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог в частині не застосування відповідачем норм ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час розрахунку її пенсії.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 статті 139 КАС України, суд передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2997,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №11483718 від 01.02.2023 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1984,80 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912380149569, яким ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 21.08.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 21.08.2021 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1984,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна