21 квітня 2023 року Справа № 160/3049/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини, в якій просить:
- визнати бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 , щодо не звільнення за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю;
- зобов'язати прийняти рішення про звільнення позивача за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є солдатом військової частини НОМЕР_1 .
Позивач має двох малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мешкають з дружиною ОСОБА_4 та її матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_5 є інвалідом II групи за загальним захворюванням по зору. ОСОБА_4 з дитинства страждає на дефіцит зору і перебуває на обліку у лікаря офтальмолога, так-як має спадкову-хронічну хворобу зору, внаслідок якої вона втрачає зір та на даний потребує госпіталізації для проведення хірургічної операції на обох очах, для цього їй необхідно перебувати у лікарні у місті Одеса.
Оскільки дружина позивача здійснювала догляд за їх дітьми і за своєю матір'ю інвалідом, але за вищевказаних обставин вона вже не може опікатися ними, так як сама тяжко хвора і потребує довготривалого лікування та довготривалої реабілітації, у позивача склалися такі сімейні обставини, за яких він не може продовжувати військову службу
Таким чином, у зв'язку з неможливістю виконання військових обов'язків за сімейними обставинами, позивачем 05.01.2023 року кур'єрською доставкою Нової пошти було направлено до відповідача рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.
Вказує, що 06.01.2023 року відправлення з його рапортом та завіреними документами-додатками до рапорту було отримано військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією про відправлення № 59000913919971 від 05.01.2023 року та випискою з деталями маршруту відправлення № 59000913919971, однак командування відповідача в усній формі повідомило, що ніякого рапорту від позивача не надходило.
Отже, рапорт позивача відповідачем не розглянутий, відповіді не надано.
Таким чином, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не звільненні його за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Зазначеною ухвалою також встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу суду разом з позовною заявою та доданими до неї документами отримано представником відповідача 03.03.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 4930021412440). Проте, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , є військовослужбовцем за званням - солдат, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Золотоноші Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області 07 березня 2013 року, між позивачем та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07 березня 2013 року зроблено відповідний актовий запис № 30.
Від цього шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають двох малолітніх дітей, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, виданими Новодмитрівської сільською радою Золотоніського району Черкаської області 02 вересня 2013 року, актовий запис № 11 від 02.11.2013 року та виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області 25 квітня 2018 року, актовий запис № 4 від 25.04.2018 року, відповідно.
Як стверджує у позовній заяві позивач, його діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкають разом з дружиною ОСОБА_4 та її матір'ю ОСОБА_5 .
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 є інвалідом II групи за загальним захворюванням по зору, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 355168 від 05.10.2021 року, виданої Обласною МСЕК №2 м. Черкаси.
ОСОБА_4 згідно консультативного висновку спеціаліста медичної карти 680/17 від 12 січня 2023 року має діагноз: ОСОБА_6 . Міопія високого ступеню правого ока. Міопія середнього ступеню лівого ока. Складний міопічний астигматизм обох очей, периферична хоріоретинальна дистрофія сітківки обох очей.
Також згідно консультативного висновку спеціаліста від 13.01.2023 року у ОСОБА_4 встановлено діагноз: периферична дегенерація сітківки обох вперше виявлена. Стан після першої лазерної коагуляції сітківки ОД, Н52.1 - Міопія3ст обох очей, Н53.0 - Амбліопія внаслідок анопсії ОИ, Н52.3 -8. Анізометропія та анізейконія. Рекомендації: нагляд 3-4р/рік.
Враховуючи сімейні обставини, а саме необхідність догляду та опіки за членами своєї сім'ї, позивач 05 січня 2023 року через кур'єрську доставку Нової пошти направив до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами з підстав пп. «в» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В якості доказів відправки вищевказаного рапорту позивачем надано суду копію квитанції про відправлення № 59000913919971 від 05.01.2023 року та виписку з деталями маршруту відправлення № 59000913919971, з яких вбачається, що відправлення отримане відповідачем 06.01.2023 року.
Проте, як зазначає позивач, вказаний рапорт по суті розглянутий не був, відповіді на нього не отримав.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у розгляді рапорту та звільнення його з військової служби, у зв'язку з чим звернутися до суду з позовною заявою.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі - Закон України №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України “Про оборону України” передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Згідно ч.9 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до частини 12 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.
Згідно з пп. «в» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби на підставах: за сімейними обставинами - у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати.
Відповідно абз. 6 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 12.06.2013 року № 413, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Згідно з пунктом 210 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, звільнення військовослужбовців строкової військової служби проводиться на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", командиром військової частини, який має право видавати накази по стройовій частині.
Відповідно до пункту 233 вказаного Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Абзацом 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд зазначає, що позивач звертався до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами з підстав пп. «в» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проте відповіді на зазначене звернення не отримав.
При цьому, суд зазначає, що спеціальне законодавство, яке регулює порядок проходження військової служби не містить спеціальних положень щодо порядку та строку розгляду рапортів військовослужбовців, у зв'язку з чим підлягають застосуванню загальні норми, зокрема положення Закону України “Про звернення громадян”.
Так, відповідно до статті 20 Закону України “Про звернення громадян”, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не розгляду рапорту позивача, у зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути відповідний рапорт.
В свою чергу, позовні вимоги про звільнення позивача за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю, є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що звільнення військовослужбовця відноситься до компетенції командирів військової частини, а оскільки відповідачем зазначене питання не вирішувалось, рапорт позивача не розглядався, то відповідно зобов'язання щодо звільнення позивача у судовому порядку є передчасним.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією АТ "ПриватБанк" № Р24А832275587D47394 від 13.02.2023 року.
Отже, оскільки основні позовні вимоги задоволено частково, то сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 536,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), від 05 січня 2023 року про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. «в» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), від 05 січня 2023 року про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. «в» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник