Миколаївської області
Справа №477/1496/21
Провадження №2-др/477/1/23
про залишення заяви без розгляду
07 квітня 2023 року місто Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Глубоченко С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №477/1496/21 за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.
30 березня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 судових витрат.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 134 ЦПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Частина перша статті 133 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Таким чином, за приписами ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів частини другої статті 174 ЦПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору від відповідача ОСОБА_1 є відзив на позовну заяву, у якій ним зазначено, що відповідач очікує понести під час розгляду справи у суді першої інстанції судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму близько 16 000,00 грн.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначив орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які планував понести у зв'язку з розглядом даної справи та зазначив, що докази понесення витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
17 лютого 2023 року судом ухвалено вступну та резолютивну частину рішення суду у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
27 лютого 2023 року судом складено повний текст рішення у вказані справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Як встановлено судом, з матеріалів справи, зокрема, довідки секретаря судового засідання від 17 лютого 2023 року, у судове засідання 17 лютого 2023 року сторони не з'явилися. Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2023 року, відтак, датою ухвалення рішення у цій справі є 27 лютого 2023 року, а тому, докази, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України мали бути подані не пізніше 06 березня 2023 року (ураховуючи, що 4 та 5 березня 2023 року припало на вихідний день).
Так, заява позивача про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 30 березня 2023 року, тобто, поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок
Приймаючи до уваги, що 27 лютого 2023 року є днем ухвалення рішення суду, з наступного дня розпочався відлік п'ятиденного строку, встановленого для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу.
З урахуванням встановленого строку, відповідач мав подати такі докази до 06 березня 2023 включно.
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подано до суду 30 березня 2023 року, тобто з порушенням строку, встановленого законом. При цьому, під час звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідачем не ставить ся питання про поновлення процесуального строку та не наводяться підстав, що б обґрунтовували наявність причин для такого поновлення.
Саме посилання представника відповідача, на ту обставину, що він дізнався про наявність судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень 20 березня 2023 року не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до відомостей з цього реєстру, судове рішення було надіслано судом 28 лютого 2023 року та оприлюднено 01 березня 2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що сторонам засобами електронного зв'язку, які вони зазначили у поданих до суду заявах, здійснювалися виклики сторін у відповідні судові засідання, направлялися копії процесуальних документів у справі, тощо.
Зокрема, відповідно до списку розсилки поштової кореспонденції засобами електронного зв'язку, на електронну адресу представника відповідача, за якою судом здійснювалося листування з останнім, 01 березня 2023 року направлено повний текст рішення суду від 17 лютого 2023 року. Представник відповідача, який ідентифікований за цією електронною адресою як ОСОБА_4 , рішення направлене йому судом 01 березня 2023 року отримав.
Наведені обставини свідчать про те, що як і відповідач, так і його представник були обізнані про час та місце розгляду справи по суті та мали об'єктивну можливість реалізувати своє процесуальне право, яке визначене частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Статтею 120 ЦПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 120 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку.
Оскільки заява ОСОБА_1 , подана його представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 судових витрат із доказами понесення фактичних витрат на правову допомогу подана 30 березня 2023 року (направлена засобами поштового зв'язку 23 березня 2023 року) після ухвалення 27 лютого 2023 року рішення суду у справі, заявник пропустив строк подання доказів про розподіл судових витрат та не ставить питання про його поновлення і відповідно не наводить підстав для такого поновлення, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 120, 141, 258-260 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №477/1496/21 за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО