Миколаївської області
Справа №945/918/22
Провадження №2/477/50/23
07 квітня 2023 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,
за участі секретаря судового засідання - Резуник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
26 вересня 2022 року позивач звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 березня 2018 року, яка станом на 12 липня 2022 року становить 40 598, 02 грн та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні 2017 року акціонерне товариство «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Банківське обслуговування здійснюється дистанційно. Даний договір є електронним, змішаним договором.
06 березня 2018 року ОСОБА_3 . звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 06 березня 2018 р.
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з можливістю його коригування зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Акціонерне товариство «Універсал Банк» свої зобов'язання перед відповідачем виконав, надавши можливість ОСОБА_4 розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, а остання у свою чергу прострочила зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 12 липня 2022 року становить 40 598, 02 гривень.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2022 року матеріали позовної заяви передано за територіальною юрисдикцією до Жовтневого районного суду Миколаївської області.
Ухвалою від 27 липня 2022 року позовну заяву акціонерного товариства «Універсал-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13 березня 2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якій остання посилаючись на те, що між сторонами не узгоджено істотних умов договору, зокрема щодо сплати відсотків, пені та штрафів, тому їх нарахування позивачем є безпідставним, а відповідно збільшення тіла кредиту за рахунок указаних платежів здійснено без правової підстави. Додані позивачем умови та правила обслуговування фізичних осіб відповідачем не підписано, з огляду на що їх не можна розцінювати як складову укладеного договору. Заява ж підписана сторонами не містить умов про встановлення відповідальності ОСОБА_3 , тому уданому випадку неможливо застосувати до цих правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Оскільки збільшення тіла кредиту відбулося за рахунок погашення нарахованих відсотків та штрафних санкцій, то таке нарахування є безпідставним. Виходячи з фактично отриманих та повернутих сум грошових коштів згідно здійсненого розрахунку просила суд стягнути з неї грошові кошти у різниці між фактично отриманими та повернутими грошовими коштами, що становить 5 483, 11 грн, відмовивши в решті позовних вимог.
29 березня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник акціонерного товариства «Універсал Банк» не погоджується з доводами відповідача, що вказані у відзив на позовну заяву та просить суд позов задовольнити, оскільки договір є укладеним відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Укладення договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» в рамках проекту monobank передбачає, що без ознайомлення з умовами та тарифами, подальше укладення електронного договору кредиту є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 06 березня 2018 року, та засвідчила своїм підписом, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Оскільки відповідача підтвердила, що ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі й шляхом цілодобового доступу до тарифів у мобільному додатку, то нарахування відсотків, та штрафних санкцій здійснено відповідно до Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Наявність заборгованості ОСОБА_3 підтверджується випискою про рух коштів по картковому рахунку, а наданий розрахунок заборгованості є належним доказом розміру заборгованості. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40 598, 02 грн та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, під час подання відповіді на відзив просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. У задоволенні позову просила відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 цього кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 06 березня 2018 року між ОСОБА_3 та акціонерним товариством «Універсал Банк» укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с.11)
Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2021 року, виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 27 серпня 2021 року внаслідок реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , змінила своє прізвище на ОСОБА_6 (а.с.57).
Пунктом 6 Анкети-заяви відповідач просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її даних згідно з Договором.
Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.
Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Універсал Банк»).
З урахуванням цього Анкета-заява від 06 березня 2018 року разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг.
Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно із підпунктом 2.2. пункту 2 Розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи договір, що укладається між банком та клієнтом, містить елементи різних договорів.
Підпунктом 2.1. пункту 2 Розділу І Умов визначено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка.
За положеннями підпункту 2.1 пункту 2 Розділу ІІ Умов для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням Анкети-заяви клієнт і банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення Договору є дата підписання клієнтом Анкети-заяви та отримання картки.
Відповідно до підпункту 2.2, 2.3. пункту 2 Розділу ІІ Умов процедура випуску картки визначається банком самостійно.
При прийнятті рішення про випуск картки банк видає платіжну картку клієнту, яка передається клієнту особисто уповноваженим співробітником або доставляється рекомендованою поштою, кур'єрською службою або іншим способом, що дозволяє однозначно встановити, що платіжна картка була отримана клієнтом.
Згідно з підпунктом 4.1, 4.2 пункту 4 Розділу ІІ Умов ліміт кредитування та строк дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі та відповідному Додатку до нього.
Ліміт до використання розраховується та встановлюється, виходячи з внутрішніх процедур банку, та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
Відповідно до підпункту 4.5 пункту 4 форма надання кредиту: поновлюваний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
У свою чергу, звертаючись з цим позовом, а в подальшому з наданням відповіді на відзив до суду будь-яких доказів, які б свідчили про задоволення заяви відповідача, відкриття поточного рахунку, видання їй за вказаною Анкетою-заявою платіжної картки у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ОСОБА_3 такої картки, чи встановлення відповідного кредитного ліміту та суми на яку він мав бути встановлений позивачем не надано.
Доводи позивача, що спірний договір укладено відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» не підтверджений жодним належним доказом.
Так зі змісту оригіналу Анкети-заяви від 06 березня 2018 року, наданої позивачем згідно ухвали суду від 13 березня 2023 року про витребування доказів, вбачається, що укладання договору (підписання заяви) відбулося власноручно як зі сторони уповноваженого представника позивача так і зі сторони відповідача. Відомостей, щодо використання відповідачем згенерованого електронного підпису матеріали справи не містять та позивачем не доведено, всупереч положенням статті 81 ЦПК України. Підстав вважати, що в даному випадку між сторонами укладено електронний договір немає. З огляду на вищезазначене відсутні також підстави вважати, що ОСОБА_3 була ознайомлення з умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків.
Разом з тим, підписана ОСОБА_3 06 березня 2018 року Анкета-заява не містить будь-яких умов кредитного договору, зокрема, розміру встановленого банком на платіжну кредитну карту кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів на користування кредитними коштами, неустойки, процентів нарахованими згідно статті 625 ЦК України, тощо.
Долучені до позовної заяви Умови і правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, на які позивач посилається як на підставу для своїх позовних вимог, відповідачем не підписані (а.с.18-27).
До позовної заяви позивач додав Витяг з тарифів чорної картки monobank від 02 липня 2022 року, в якій визначено умови користування кредитними коштами, порядок розрахунків, обумовлено сплату коштів за користування кредитними коштами, та визначено розміри і порядок застосування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору (а.с.28-30).
Однак, вказаний витяг не містить даних про ознайомлення ОСОБА_3 з наведеними тарифами. Крім того, наданий позивачем витяг складений у відповідності Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків та датований 02 липня 2022 року, тоді як спірні правовідносини виникли у березні 2018 року та саме на умови і правила станом на березень 2018 року на ознайомленні відповідачем з якими наполягає позивач, до матеріалів справи не долучені.
Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, що підписана ОСОБА_3 06 березня 2018 року, не містить відомостей, якого саме виду платіжну кредитну карту вона отримала, та з якими тарифами була ознайомлена.
Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором станом на 12 липня 2022 року становить 40 598, 02 грн, та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом. Інших складових заборгованість не має.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, щодо необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, що укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Схожі за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 провадження № 61-2498св22, де суд розглядаючи справу подібним за змістом позовом вказав, що оскільки в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту (10961,72 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків (у розмірі) з 9776,12 грн до 1 185,60 грн. З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то в стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив вірно, але помилився в частині мотивів такої відмови. А тому постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає зміні в його мотивувальній частині, а в іншій частині залишенню без змін.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
У цій же справі, як зазначено судом вище, надані позивачем Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи, що зазначені Умови і правила, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем ОСОБА_1 та не містять її підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06 березня 2018 року, шляхом підписання заяви-анкети.
Оскільки, як зазначено судом вище, умовами анкети-заяви, яка підписана відповідачем, не погоджено розміру відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів, строку виконання зобов'язання, а також розміру відповідальності за порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позивач не довів тієї обставини, що між сторонами укладено договір, яким визначено розмір відсотків, пені, штрафів, оскільки ним не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов'язком.
Так, статтею 81 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.
Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність).
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог надала до суду довідку про рух коштів від 03 січня 2023 року з якої вбачається, що початковий кредит по картці було встановлено на рівні 5 500 грн та який в подальшому було збільшено до 18 000 грн (а.с.76-84).
Згідно вказаного розрахунку заборгованість за договором станом на 03 січня 2023 року становить 43 079, 02 грн. Сума витрат за період по картці становить 134301, 11 грн, а сума зарахувань відповідно 91 222, 09 грн.
Вказаний розрахунок також підтверджено представником позивача у наданій ним відповіді на відзив, де серед іншого ним зроблено посилання на цей же документ в частині визначеного кредитного ліміту.
З огляду на те, що дана довідка про рух коштів визнається сторонами, суд приймає її в якості належного та допустимого доказу про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 .
Вказаною довідкою підтверджено також відкриття карткового рахунку ОСОБА_2 карткового рахунку, встановлення кредитного ліміту та використання коштів. Тобто обов'язок доказування позивачем своїх позовних вимог, здійснено безпосередньо відповідачем.
Зазначена вище довідка про рух коштів за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджує обставини встановлення та зміни кредитного ліміту, видачі кредиту та сум внесених позичальником на його погашення.
Враховуючи встановлені обставин, суд установив, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на видані ОСОБА_1 кредитну картку.
Укладений між сторонами кредитний договір від 06 березня 2018 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Згідно частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, то в силу вимог частини другої статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту суд виходить з такого.
Зі змісту вищезазначеної довідки про рух коштів, вбачається здійснення позичальником ОСОБА_2 операцій у тому числі з ідентифікацією особи, яка здійснює банківські операції, користування сервісами «Розстрочки», «Щомісячного платежу», здійснення розрахункових операцій, переказу коштів на інші картки, поповнення мобільного телефону, поповнення готівкою своєї картки в терміналі, внесення коштів на погашення заборгованості, розрахунок у магазина та ін.
Вказані обставини свідчать про визнання відповідачем договірних відносин з банком щодо користування кредитними коштами.
Як вбачається з цієї довідки цього, відсотки нараховані за користування кредитними коштами погашалися банком за рахунок кредиту, збільшуючи відповідно загальну заборгованість за тілом кредиту, в цю ж заборгованість банком наперед включено списання судових витрат у цій справі.
Проте, як зазначено судом вище, Анкета-заява, підписана сторонами не містить як відомостей, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, так і відомостей про погашення інших платежів судових витрат, за рахунок кредиту.
А отже підстави для збільшення кредиту за рахунок погашення нарахованих відсотків відсутні.
Із зазначеної довідки про рух коштів, вбачається, що на день звернення до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 використала кредитні кошти, що були надані їй в межах ліміту користування виданими картками у загальному розмірі 134 301, 11 грн з урахуванням відсотків, що були списані з його рахунку, шляхом збільшення заборгованості з яких повернуто 91 222, 09 грн.
При здійснені підрахунку витрат ОСОБА_1 за її рахунком, вбачається, що сума списання відсотків за рахунок яких було збільшено тіло кредиту та включення сюди ж судових витрат здійснено банком у розмірі 37 299, 26 грн. Таким чином, сума фактично отриманих ОСОБА_1 коштів становить 97 001, 85 грн (134 301, 11 грн - 37299, 26 грн).
Різниця між використаними та повернутими коштами становить 5 779, 76 грн, що й підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення акціонерного товариства «Універсал Банк» до суду з позовом до ОСОБА_1 належним до стягнення розмір заборгованості становив 5 779, 76 грн.
Враховуючи, що при звернені до суду, розмір позовних вимог визначений позивачем на рівні 40598, 02 грн не відповідає обставинам, встановленим судом, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 353, 21 грн.
На підставі статей 259, 263-265, 280 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк», (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 06 березня 2018 року, в розмірі 5779 (п'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк», (код ЄДРПОУ 21133352) витрати по сплаті судового збору в розмірі 353 (триста п'ятдесят три) грн 21 коп.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач - акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: 04114 м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 21133352;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО