майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"19" квітня 2023 р. м. Житомир Справа № 908/2255/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Круглецької А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня"
Волинської обласної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД"
про стягнення 39 950,00грн.
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа за позовом Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" про стягнення 39 950,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №07/02-2 про закупівлю товару від 07.02.2022.
Ухвалою суду від 26.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.02.2023.
Ухвалою суду від 23.02.2023 підготовче засідання відкладено на 27.03.2023.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №908/2255/22 до судового розгляду по суті на 19.04.2023.
19.04.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення з доданими документами, в яких зазначено, що починаючи з лютого 2022 року мережа автозаправних станції "БРСМ" відмовилась здійснювати заправку транспортних засобів КП "Волинська обласна клінічна лікарня" в мережі автозаправних станцій "БРСМ". Вказує, що оригінали талонів були передані відповідачу для обміну, однак талони не було повернуто та не надані інші за обміном, у зв'язку з чим надав скановані копії талонів на пальне. Вказані додаткові пояснення судом долучено до матеріалів справи.
Сторони в судове засідання 19.04.2023 представників не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Судом враховується, що матеріалах справи міститься клопотання представника позивача від 24.03.2023 про розгляд справи за відсутності позивача, в якому представник просить провести розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами за відсутності представника позивача (а.с.55).
На адресу Господарського суду Житомирської області 05.04.2023 повернулась не врученою копія ухвали Господарського суду Житомирської області від 23.02.2023, яка направлялась на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД", а саме: 10001, Житомирська область, місто Житомир, вул. Кооперативна, будинок 18., з відміткою поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.62-63).
Відповідач свого представника в судове засідання 19.04.2023 не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції від 27.03.2023 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 1000233243837) (а.с.89-92).
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).
Крім того, з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи на офіційному сайті Господарського суду Житомирської області на веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ 28.03.2023 було розмішено оголошення про призначення розгляду по суті справи №908/2255/22 на 19.04.2023 о 14:10 (а.с.60).
Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на те, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,
07.02.2022 між Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міжрегіональна трейдингова компанія" (наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД") (постачальник/відповідач) укладено договір №07/02-2 про закупівлю товару (а.с.6-9), за умовами п.1.1 якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник сплачує ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (далі - "Товар") в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною (Додаток №1).
Відповідно до п.1.2. договору, істотними умовами цього договору є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору. Інші умови договору про закупівлю істотними не є та можуть змінюватися відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів.
Як визначено п.1.3 договору, асортимент, кількість та номінальна вартість Товару, що передається Постачальником Замовнику зазначено у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (додаток 1).
За умовами пункту 1.4 договору, Замовник має право збільшити або зменшити обсяги закупівлі Товару (зазначеними в Додатку № 1 до Договору) в залежності від свого фінансового стану та потреб у придбанні товару, без внесення змін про це до тексту Договору та до Додатку №1 до Договору. При цьому загальна вартість предмету закупівлі по всіх найменуваннях Товару в таких випадках не може перевищувати суму, зазначену у п. 3.1. Договору.
Сума цього Договору становить: 49 857,60 (сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 60 копійок) гривень, в т.ч. ПДВ (20%): 8 309,60 (вісім тисяч триста дев'ять гривень 60 копійок) гривень (п.3.1 договору).
Сторони у пункті 4.1. договору домовилися, що розрахунки за поставлені Товари здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за Товар здійснюватиметься на протязі 5 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Згідно з пунктом 5.3. договору, датою поставки вважається дата передачі Товару Замовнику, що підтверджується видатковими накладними з печатками Сторін Договору. Товари приймаються по кількості та по якості відповідно до встановлених законодавством правил.
У пункті 11.1 договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати укладення договору та діє до 31.12.2022р, включно і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що до договору №07/02-2 про закупівлю товару від 07.02.2022 між сторонами було погоджено поставку товару згідно підписаної ними Специфікації до договору №07/02-2 про закупівлю товару від 07.02.2022: бензину А-95, в кількості 1560 літрів на суму 49 857,60грн (а.с.9 на звороті).
Договір №07/02-2 про закупівлю товару від 07.02.2022 та укладена до нього Специфікація підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.
На виконання умов договору поставки №07/02-2 про закупівлю товару від 07.02.2022, між сторонами було підписано видаткову накладну №326 від 10.02.2022 на суму 49 857,60грн (а.с.10).
Вказана видаткова накладна була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5242 від 10.02.2022 на суму 49 857,60грн (а.с.11).
В подальшому, 19.04.2022 позивач звернувся до відповідача з претензію №1.8/878 від 19.04.2022, в якій вимагав за двома договорами - № 215 від 29.03.2021 та №07/02-2 від 07.02.2022 здійснити поставку 5890л.палива дизельного, 60л бензину А-92, 1250 л бензину А-95 або повернути сплачені кошти в сумі 211 310,00грн (а.с.12-13, докази надіслання а.с.14).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що всупереч умовам укладеного договору №07/02-2 від 07.02.2022, з лютого 2022 року мережа автозаправних станцій "БРСМ" відмовилась здійснювати заправку транспортних засобів на підставі наданих відповідачем талонів на пальне, внаслідок чого не отовареними залишились талони в кількості 1250л. на суму 39 950,00грн, вартість яких позивач просить стягнути з відповідача у зв'язку з невиконанням зобов'язань по поставці палива.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 ЦК України).
Згідно ст.ст.663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст.670 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на підставі видаткової накладної №326 від 10.02.2022 поставив позивачу бензин А-95 на загальну суму 49 857,60грн (а.с.10). Вказана видаткова накладна підписана представниками сторін та завірена їх печатками і не містить зауважень покупця відносно кількості поставленого товару.
Вартість поставленого товару була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5242 від 10.02.2022 на суму 49 857,60грн (а.с.11).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що видаткова накладна - це первинний документ бухгалтерського обліку, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця.
Під час вирішення спору, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського обліку, суд не встановив фактів поставки позивачу пального у кількості, меншій ніж ним було оплачено.
Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що поставка товару здійснювалася шляхом передачі відповідачем талонів на пальне, частину з яких позивач не зміг отоварити, в зв'язку з відмовою мережі АЗС "БРСМ" здійснювати заправку транспорту згідно наданих талонів.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20 грудня 1997 року, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС)( абз. 2 п.3 Правил).
Згідно п.9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція ).
Згідно п.3 даної Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП ( п. п. 10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон виступає документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Як уже зазначалось, за умовами п.1.1 договору №07/02-2 про закупівлю товару від 07.02.2022 постачальник (відповідач) взяв на себе зобов'язання передати у власність замовника товар - ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації.
Специфікацією сторони погодили, що предметом закупівлі є виключно бензин А-95.
Судом встановлено, що згідно видаткової накладної №326 від 10.02.2022 позивачу було передано бензин А-95 і будь-яких претензій з боку позивача щодо кількості пального не виникало.
Отже, за змістом погоджених умов п.5.6 договору, право власності на товар (пальне) перейшло від постачальника (відповідача) до замовника (позивача) в момент підписання ними відповідної видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі (отримання) товару.
При цьому, господарський суд наголошує, що укладений між сторонами договір, та специфікація до нього, не містять умов щодо поставки пального шляхом передачі позивачу талонів на пальне.
Судом також враховується, що сторонами не погоджено у договорі періоду протягом якого може бути отримано пальне за талонами, не вказано особу, яка є емітентом талонів та найменування мережі АЗС, яка буде здійснювати заправку, також не визначено порядок подальшого заправлення транспортних засобів на підставі талонів.
В додаткових поясненнях від 18.04.2023 представник позивача вказав, що невикористані паливні талони були повернуті відповідачу для заміни і в нього залишилися лише їх сканкопії, які додані до таких пояснень. З даного приводу слід зазначити таке.
До письмових пояснень позивачем додано копії талонів на пальне (а.с.66-88). Однак, у суду відсутня можливість ідентифікувати емітента даних талонів, встановити їх серійні і порядкові номери та зробити однозначний висновок про те, що вони були передані саме в рамках виконання договору №07/02-2 про закупівлю товару від 07.02.2022, у зв'язку з відсутністю у самому договорі вказівки на отримання палива у вигляді талонів. Окрім того, не вбачається можливим достовірно підтвердити справжність даних сканкопій талонів їх оригіналу, оскільки сам позивач вказує про відсутність у нього оригіналів талонів на пальне, зазначаючи про те, що оригінали були передані відповідачу, хоча доказів в підтвердження факту їх передачі відповідачу до суду не надано. При цьому, лише наявність у особи оригіналів невикористаних талонів на пальне може свідчити про те, що товар за ними не було одержано. Крім того, за договором, специфікацією та видатковою накладною, відповідач повинен був передати позивачу пальне - виключно бензин А95, тоді як до додаткових пояснень позивач додає сканкопії талонів на дизельне паливо, бензин А-92 та бензин А-95.
З урахуванням наведеного у сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на закупівлю товару №07/02-2 від 07.02.2022 щодо відпуску пального на суму здійсненої оплати в розмірі 39 950,00грн, у встановлений договором строк чи факт неможливості отримати пальне в межах строку дії на підставі відповідних товарно-розпорядчих документів з незалежних від нього причин.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За поданими до справи доказами, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підстави своїх вимог - непоставку відповідачу товару (бензину А-95), відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за непоставлений товар в сумі 39 950,00грн, суд відмовляє у зв'язку з їх недоведеністю та безпідставністю.
За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Звертаючись до суду з позовом сторони повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих сторонами доказів.
Суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.04.23
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - до справи,
2 - позивачу (рек.),
3 - відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" за адресою: 10001, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Кооперативна, будинок 18 (рек.),
та на електронну пошту: office.vokl@gmail.com, tdmtcompany@gmail.com, 41822266@mail.gov.ua.