Справа № 761/4026/23
Провадження № 1-кп/761/2489/2023
10 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
провівши підготовче судове засідання у залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022100000000532 від 19.10.2022, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має малолітню доньку 2014 р.н., непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
02 лютого 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів щодо ОСОБА_2 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою від 03 лютого 2023 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі поданого до суду обвинувального акту. Оголосив письмове клопотання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинуваченого та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка, експерта, спеціаліста, у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник ОСОБА_5 просив повернути обвинувальний акт, стверджуючи що він не відповідає вимогам, встановленим чинними положеннями КПК України. Так адвокат зазначав, що в обвинувальному акті невірно зазначено процесуальний статус ОСОБА_2 , оскільки вказано, що він «підозрюється» у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, адвокат стверджував, що в долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не вказано час повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Також вказував на те, що до обвинувального акту не долучено розписку захисника про отримання обвинувального акту. В той же час захисник наголошував, що формулювання обвинувачення викладено не послідовно, не конкретизовано і не зрозуміло.
Крім того, адвокат надав письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 . Наголошував, що ризики не підтверджуються наявними у кримінальному провадженні матеріалами, а тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути підставою для продовження тримання особи під вартою. Зазначав, що суди у місті Дніпро тричі відмовляли у застосуванні варти щодо ОСОБА_2 . Просив врахувати, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, збитки діями обвинуваченого не завдано, а цивільний позов не заявлено. Просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або зменшити розмір визначеної застави до розмірів, передбачених ст. 182 КПК України.
Також захисником було подано скаргу на постанову заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 від 02.12.2022 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, в якій просив скасувати вказану постанову і одночасно визнати всі зібрані слідчими ТУ ДБР в м. Києві докази недопустимими на підставі ст. 87 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника, зазначав, що він не перебував у розшуку і не рахується як розшукувана особа у базі. Крім того зазначав, що заявлені прокурором ризики необгрунтовані, оскільки у справі відсутні потерпілі і свідки.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.
Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33, 615 КПК України підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Суд проаналізував доводи захисника ОСОБА_5 щодо невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, та не знайшов правових підстав для прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору виходячи з наступного.
Так, згідно з п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
В ст.ст. 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції, допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Положеннями ст.291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов'язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.
Як вбачається з вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити зокрема анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце проживання, громадянство), анкетні відомості потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце проживання, громадянство), виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Зі змісту обвинувального акту який надійшов на розгляд до суду, убачається, що він містить усі відомості, передбачені ст. 291 КПК України, зокрема анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце проживання, громадянство), у ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Вказаний обвинувальний акт підписано слідчим, який його склав, та прокурором, який обвинувальний акт затвердив, проставлено відбиток печатки Київської міської прокуратури, до обвинувального акту додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Таким чином, судом не встановлено допущення органом досудового розслідування порушень вимог кримінального процесуального закону під час подання до суду обвинувального акту, який відповідає положенням ст. 291 КПК України за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками.
Так, судом відхиляються доводи захисника, про неповноту реєстру матеріалів досудового розслідування з огляду на те, що хоча суд і вважає, що вказаний документ має містити всі дані, вказані в ч. 2 ст. 109 КПК України, без винятку, проте неповнота такого реєстру, за умови долучення його до обвинувального акта, також не свідчить про наявність підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, і може бути з'ясована в ході судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.
Крім того, не відповідають фактичним обставинам і твердження захисника про допущенні порушення під час вручення ОСОБА_2 обвинувального акту, які захисник доводить спираючись на відсутність розписки захисника у кримінальному провадженні про отримання копії такого обвинувального акту.
Так, зі змісту долученого до обвинувального акту супровідного листа (т. 1 а.с. 1) вбачається, що захисником обвинуваченого ОСОБА_2 , станом на день звернення до суду з обвинувальним актом був захисник ОСОБА_7 , при цьому будь-яких відомостей про наявність у кримінальному провадженні інших захисників ні супровідний лист, ні сам обвинувальний акт не містить. Не надав відповідних підтверджень про наявність у криміналному провадженні, станом на день звернення сторони обвинувачення до суду з обвинувальним актом, інших захисників, і сам адвокат ОСОБА_5 . Зокрема на підтвердження своїх повноважень адвокат ОСОБА_5 надав ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2023. Крім того у своєму клопотанні від 20.02.2023 року адвокат пояснив, що у зв'язку із укладенням договору про надання правничої допомоги із обвинуваченим ОСОБА_2 , йому необхідний час для узгодження правової позиції із підзахисним і ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, що свдічить про те, що адвокат ОСОБА_5 не здійснював захист обвинуваченого під час досудового розслідування, а вступив у справу в якості захисника вже після надходження до суду обвинувального акту, що свідчить про відсутність обов'язку у сторони обвинувачення вручати обвинуальний акт адвокатові ОСОБА_5 , отримувати від нього відповідну розписку і долучати її до обвинувального акту, перш ніж направляти його до суду.
В той же час, до обвинувального акту долучено розписку єдиного, на той момент, належного захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_7 про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування із підписами слідчого та прокурора у кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 15), що свідчить про безпідставність тверджень захисника ОСОБА_5 про відсутність відповідної розписки захисника. Окремо суд зауважує, і те, що така розписка міститься на одному аркуші із розпискою обвинуваченого і датована тією ж датою, жодних застережень про вручення обвинувального акту обвинуваченому за відсутності захисника не містить, що свідчить про те, що обвинувальний акт ОСОБА_2 було вручено в присутності його захисника.
Доводи сторони захисту щодо неконкретності обвинувачення, суперечностей щодо викладу фактичних обставин та неправильного зазначення статусу ОСОБА_2 , яке на думку суду є очевидною опискою, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, а підлягають з'ясуванню під час судового розгляду кримінального провадження по суті, в ході якого обставини, які мають значення для кримінального провадження підлягають перевірці та оцінці.
При цьому суд нагадує, що дослідження обставин справи не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання, а оцінка зібраним і дослідженим доказам надається судом при ухваленні вироку за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Відтак, суд уважає, що думка захисника щодо наявності підстав для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_2 прокурору не узгоджується із вимогами кримінального процесуального закону, а також є передчасною, з огляду на перелік питань, які вирішує суд на стадії підготовчого судового засідання.
Судовий розгляд відповідно до положень ч.3 ст. 31 КПК України, з урахуванням відсутності клопотань обвинуваченого про розгляд кримінального провадження колегією суддів у складі трьох суддів, необхідно здійснювати суддею одноособово.
Судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.
В судове засідання необхідно викликати наступних осіб: прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Оцінюючи скаргу захисника ОСОБА_5 на постанову заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 від 02.12.2022 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, в якій захисник просить скасувати вказану постанову і одночасно визнати всі зібрані слідчими ТУ ДБР в м. Києві докази недопустимими на підставі ст. 87 КПК України у зв'язку порушенням правил підслідності суд приходить до висновку, що такі вимоги захисника не грунтуються на вимогах закону, більш того - в частині вимоги щодо визнання доказів недопустимими, є недоречними на даній стадії кримінального провадження.
Крім того, як визначено у ч. 1, 2 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Разом з тим, як було вже зазначено раніше, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт, тобто суд позбавлений на стадії підготовчого судового засідання надавати будь-яку оцінку зібраним в ході досудового розслідування доказам, зокрема, але не виключно, і оцінку їх допустимості, з огляду на що, в цій частині, скарга захисника ОСОБА_5 є очевидно передчасною, а поставлені захисником питання підлягають вирішенню на відповідній стадії судового розгляду.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 суд вказує на таке.
Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_2 , які утворюють сукупність кримінальних проступків, нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, міри покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а усвідомлення обвинуваченим цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому судом у контексті наявності ризику переховуватися від суду враховується, що жодних відомостей про наявність у обвинуваченого, офіційного джерела доходу, міцних соціальних зв'язків, зокрема відомостей, що ОСОБА_2 проживає зі своєю малолітньою дитиною разом, однією родиною, інших факторів, які б могли свідчити про наявність запобіжників у обвинуваченого, що може перешкодити останньому вільно залишити своє постійне місце проживання з метою ухилення від кримінального провадження - суду надано не було.
Водночас в рамках іншого кримінального провадження, де ОСОБА_2 має статус підозрюваного, останній перебував у розшуку за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 27, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, що вказує на те, що обвинувачений може допустити грубе порушення своїх процесуальних обов'язків і в даному кримінальному провадженні, що на думку суду свідчить про високу ймовірність наявності вказаного ризику для обвинуваченого ОСОБА_2 .
При цьому, суд звертає увагу, що адвокат ОСОБА_5 посилаючись на те, що слідчі судді м. Дніпра відмовляли у задоволенні клопотань органу досудового розслідування про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сам спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що останній від слідства, слідчих суддів, не переховувався, більш того, адвокат по суті надав підтвердження існуванню заявленого прокурором ризику переховування ОСОБА_2 від суду у разі зміни запобіжного заходу щодо останнього.
Так, адвокат ОСОБА_5 вказує на те, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21.01.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , який на той момент мав статус підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, п.12 ч.2 ст.115; ч.1 ст.263 КК України в рамках кримінального провадження №12018040650001667 від 09.07.2018 року.
В той же час, суд звертає увагу, що зі змісту вказаної ухвали вбачається, що підставою для такої відмови був той факт, що ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 грудня 2021 року клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, п.12 ч.2 ст.115; ч.1 ст.263 КК України - задоволено та надано дозвіл на затримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, станом на день винесення такої ухвали підозрюваний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і не був затриманий та доставлений до суду для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому в ході розгляду такого клопотання, на яке посилається захисник ОСОБА_5 , прокурор зазначив, що місцезнаходження ОСОБА_2 на той момент встановлено не було.
Вказане додатково доводить обгрунтованість заявленого прокурором в даному підготовчому судовому засіданні ризику того, що ОСОБА_2 може переховуватись від суду у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже свідчить про те, що в рамках іншого кримінального провадження ОСОБА_2 вже здійснював відповідні дії, спрямовані на ухилення від органу досудового розслідування і слідчого судді.
Крім того, не залишаються поза увагою суду і доводи захисника про те, що сама по собі тяжкість обвинувачення не оже бути підставою для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і суд вважає такі доводи цілком обгрунтованими та погоджується з захисником про недопустимість такого підходу до вирішення питання про доцільність продовження найсуворішого запобіжного заходу, за якого сама по собі тяжкість висунутих особі обвинувачень була б єдиною підставою для задоволення клопотання сторони обвинувачення. Водночас суд нагадує учасникам кримінального провадження, що, згідно з практикою ЄСПЛ суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «W проти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства. Разом з тим, суд наголошує, що при винесенні рішення не спирається виключно на тяжкість обвинувачення, проте оцінює всі доводи сторін та докази якими вони ці доводи обґрунтовують в сукупності, де тяжкість обвинувачення є лише одним з факторів, що беруться до уваги.
При цьому суд нагадує про те, що незважаючи на твердження сторони захисту про відсутність свідків у кримінальному провадженні, зі змісту долученого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що свідки у кримінальному провадженні є, і при цьому вони ще не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику незаконного впливу на свідків, з огляду на характер правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_2 .
Отже, з'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , на які послався прокурор у своєму виступі, обґрунтовуючи необхідність обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду, та чи переважають характеризуючі дані щодо особи обвинуваченого ці ризики, суд враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Враховуючи вказані факти, суд справедливо доходить до висновку, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на інший, не пов'язаний із триманням під вартою запобіжний захід, не лише не зможе запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законодавством України, але й може зашкодити правам та охоронюваним законом інтересам суспільства.
Враховуючи наявні ризики, суд, доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_2 , наявність постійного місця проживання, наявність малолітньої дитини, відсутність офіційного джерела доходу, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_2 для запобігання ризикам, наведеним вище.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, та визначаючи розмір застави, суд у відповідності до вимог закону повинен навести аргументи на користь того, що застава саме у такому розмірі спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків.
Так, відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави що щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може становити від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень, зокрема і особливо тяжкого кримінального правопорушення, здійснивши, відповідно до змісту держаного обвинувачення, самовільне присвоєння владних повноважень та звання службової особи пов'язане із використанням підробленого службового посвідчення працівника Служби безпеки України, водночас такі дії були поєднані із замахом на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, при цьому такі дії вчинені під час воєнного часу та безпосередньо пов'язані із державною політикою, направленою на відсіч збройної агресії, розв'язаної російською федерацією проти України, при цьому строна обвинувачення стверджує, що внаслідок своїх дій обвинувачений злочинним шляхом отримав грошові кошти в сумі 250000 доларів США, що станом на день вчинення інкримінованого ОСОБА_2 обвинувачення згідно офіційного курсу НБУ становило 9142150 (дев'ять мільйонів сто сорок дві тисячі сто п'ятдесят) гривень.
Так, аналізуючи рішення ЄСПЛ, зокрема «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 суд приходить до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого - при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.
Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, вважає, що ОСОБА_2 слід визначити розмір застави у виді 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4 026 000 (чотири мільйони двадцять шість тисяч) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_2 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_2 суд не вбачає.
Разом з тим, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов'язки, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Строк дії ухвали слід встановити до 08 червня 2023 року включно.
Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, на 12 годину 30 хвилин 18 квітня 2023 року, про що повідомити зацікавлених осіб.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 08 червня 2023 року включно.
Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України у розмірі 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4 026 000 (чотири мільйони двадцять шість тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року по справі № 761/4026/22.
На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали в частині обрання запобіжного заходу - покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Скаргу захисника ОСОБА_5 на постанову заступника керівника Київської міської прокуратури від 02.12.2022 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення прокурором, обвинуваченим та його захисником - в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголосити 14 квітня 2023 року о 10 год. 40 хв.
Суддя ОСОБА_1