19 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3900/22 пров. № А/857/3167/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Кузьмича С.М. та Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Глаголи Галини Петрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом представника адвоката Глаголи Галини Петрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення і додаткову винагороду, компенсацію втрати частини грошових доходів (суддя суду І інстанції: Рейті С.І., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 15 год. 20 хв. 02.02.2023р., м.Ужгород; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: 03.02.2023р.),-
Оскаржуваною ухвалою суду від 02.02.2023р. на підставі п.5 ч.1 ст.236 КАС України зупинено провадження у справі № 260/3900/22 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного територіального центру комплектування /ОТЦК/ та соціальної підтримки /СП/, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення і додаткову винагороду, до припинення перебування позивача ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (Т.1, а.с.219-221).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила представник адвокат Глагола Г.П., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі просить ухвалу суду про зупинення провадження скасувати та поновити розгляд справи в суді першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до помилкового вирішення питання про зупинення провадження в справі (Т.1, а.с.234-238).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що приписи п.5 ч.1 ст.236 КАС України стосуються виключно фізичних осіб та не можуть застосовуватися щодо відповідача Військової частини НОМЕР_1 .
Також обов'язковою умовою зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до настання певних подій; у розглядуваній справі судом не зазначено про те, що зібрані докази по справі не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Вважає, що зупинення провадження у справі повністю унеможливить ефективність захисту порушеного права позивача, призведе до порушення прав ОСОБА_1 на повний і всебічний розгляд його справи в суді першої інстанції.
Відповідач Закарпатський ОТЦК та СП скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.6-19).
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311, ч.2 ст.312 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 03.10.2022р. (згідно із відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) представник адвокат Глагола Г.П., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати накази Військової частини НОМЕР_1 , а також зобов'язати Закарпатський ОТЦК та СП розрахувати і виплатити позивачу грошове забезпечення, додаткову винагороду за відповідні періоди, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати; судові витрати по справі стягнути з відповідачів (Т.1, а.с.1-21, 61).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2022р. відкрито провадження в адміністративній справі № 260/3900/22, а також призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін (Т.1, а.с.82-84).
30.12.2022р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача Закарпатського ОТЦК та СП про зупинення провадження у справі до припинення виконання Військовою частиною НОМЕР_1 завдань за призначенням у районі ведення бойових дій, яке обґрунтоване запровадженням воєнного стану в Україні, вибуттям військової частини в зону бойових дій.
За таких обставин справа не може бути розглянута судом до виходу Військової частини НОМЕР_1 з району ведення бойових дій.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження в адміністративній справі на підставі приписів п.5 ч.1 ст.236 КАС України, оскільки в Україні введений воєнний стан; відповідач Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання у районі ведення бойових дій, позивач перебуває в складі цієї військової частини в районі ведення бойових дій.
Між тим, із такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, з таких причин.
Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі передбачений ст.236 КАС України, при цьому вказаною статтею визначені обов'язкові та факультативні підстави для зупинення провадження у справі, які дійсно перешкоджають розгляду справи та мають об'єктивний характер.
Згідно п.5 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Із змісту наведеної норми слідує, що така стосується лише фізичної особи, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022р., затвердженим Законом України № 7168 від 14.03.2022р., Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022р., затвердженим Законом України № 2212-IX від 21.04.2022р., Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022р. затвердженим Законом України № 2263-IX від 22.05.2022р., Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022р., затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022р., Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022р., затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022р., Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023р., затвердженим Законом України № 2915-IX від 07.02.2023р. та продовжений до теперішнього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України № 389-VIII від 12.05.2015р. «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з ст.26 цього Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
За приписами ст.ст.1 та 3 Закону України № 1934-XII від 06.12.1991р. «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 цього Закону, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 вказаного Закону, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Водночас, таке поняття як «припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан» об'єктивно не може стосуватися відповідача Військової частини НОМЕР_1 .
Конструкція п.5 ч.1 ст.236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана норма має тимчасовий характер, тобто, обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Між тим, військові частини та органи військового управління є складовими елементами Збройних Сил України, такі суб'єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад, завершення воєнного стану.
Звідси, на юридичних осіб (в тому числі військові частини і установи) положення згаданої норми процесуального закону не поширюються, а тому клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про зупинення провадження у справі є безпідставним.
Зупинення провадження у справі за клопотанням військової частини (чи іншого військового формування) на підставі п.5 ч.1 ст.236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення воєнного стану.
В свою чергу, позивач не заявляв клопотання про зупинення провадження в справі з наведеної підстави, проти розгляду справи за участі його представника не заперечував. Змінюючи підстави заявленого клопотання (перебування позивача в складі військової частини в районі ведення бойових дій), суд вийшов за межі його доводів, однак необхідності такого виходу в постановленій ухвалі не обґрунтував.
Також обов'язок зупинити провадження у справі за розглядуваних обставин виникає в суду лише за наявності обставин, що створюють об'єктивні перешкоди в розгляді справи, спричиняють реальну неможливість її розгляду.
У своєму клопотанні відповідач не навів будь-яких інших переконливих та вагомих обставин, що б зумовлювали неможливість розгляду справи у зв'язку із введенням воєнного стану та перебуванням відповідача Військової частини НОМЕР_1 в зоні бойових дій, через що наведене клопотання слід вважати необґрунтованим.
За таких умов аналіз поданого відповідачем клопотання вказує на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, при цьому заявником не наведено будь-яких конкретних /дійсних/ обставин, які б унеможливлювали розгляд справи по суті.
Сукупність наведених недоліків вказує на помилкове застосування судом норми п.5 ч.1 ст.236 КАС України, неповноту дослідження судом обставин справи, що свідчить про неправильне вирішення заявленого клопотання щодо зупинення провадження у справі.
Таким чином, відповідачем не наведено переконливих та вагомих доводів для зупинення провадження у справі, не обґрунтовано об'єктивної неможливості розгляду цієї справи, а також помилково визначено підстави для зупинення провадження у справі.
При вирішенні наведеного процесуального питання колегія суддів в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 27.02.2023р. у справі № 380/7845/21.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами ст.6 КАС України та ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини, є джерелами права для судів України.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (§ 124 рішення у справі «Kudla v. Poland», § 30 рішення у справі «Vernillo v. France», § 43 рішення у справі «Frydlender v. France» , § 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», § 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» та ін.).
Не вдаючись до детального аналізу практики ЄСПЛ із питання, що розглядається, слід нагадати про відображений у § 45 Рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) висновок Суду, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків (див. Caillot v. France, № 36932/97, § 27, 4 червня 1999 року).
Отже, тривале зволікання судом з розглядом спору ставить під загрозу дотримання судом вимог п.1 ст.6 Конвенції.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
В силу приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу понесених судових витрат є відсутніми.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню як винесена із порушенням судом норм процесуального права, що призвело до неправильного зупинення провадження у справі, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.312, 315 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Глаголи Галини Петрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. про зупинення провадження в адміністративній справі № 260/3900/22 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська
Дата складання повного тексту судового рішення: 21.04.2023р.