20 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5596/22 пров. № А/857/2471/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Скраль Т.В. у м. Ужгороді Закарпатської області у справі №260/5596/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
23 грудня 2023 року позивач - Головне управління ДПС у Закарпатській області звернувся до суду із позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому просив стягнути податковий борг у розмірі 14 289,20 грн за платежем 50 18050400 “Єдиний податок з фізичних осіб”.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвала мотивована тим, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, залишеної без руху, з порушенням встановленого судом процесуального строку без заявлення відповідного клопотання про його продовження.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1 ч.4 ст.169 КАС України).
Судом першої інстанції, констатувавши, що позовна заява Головним управлінням ДПС у Закарпатській області не відповідає вимогам ч.4 ст. 161 КАС України, а саме до позовної заяви позивачем не надано довідку про борг станом на день подання адміністративного позову та доказів безперервності податкового боргу з моменту надіслання податкової вимоги від 30.11.2020 №18301-13, позовну заяву залишено без руху та надано п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали позивачу на її виконання.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що поверненню позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України обов'язково повинна передувати перевірка усунення позивачем протягом встановленого строку недоліків позовної заяви, визначених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у межах визначеного ухвалою процесуального строку, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду помилковими, враховуючи наступне.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Такі вимоги визначені статтею 160 КАС України.
Так, за приписами цієї норми процесуального права, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві, серед іншого, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення вимог щодо форми та змісту позовної заяви, а також обсягу документів, які слід долучати до позовної заяви.
За правилами, встановленими статтею 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), порядку подання, так і документів, що додаються до позовної заяви. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб'єктивною.
Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, отже особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Виходячи з викладеного, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі частини 4 статті 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
При цьому, питання про застосування процесуальних наслідків неусунення недоліків позовної заяви суд вирішує після закінчення строку на їх усунення.
Із матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою суду від 28 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачеві у п'ятиденний строк усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині, де зокрема вказано, що позивач не надав докази, що підтверджують вказані обставини.
В розумінні частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами, встановленими частиною 2 ст. 79 КАС України, які кореспондуються із вимогами, визначеними ч.4 ст.161 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Так, позивачем до позовної заяви було надано докази, які позивач вважав достатніми для вирішення спірних правовідносин: розрахунок податкового боргу; ідентифікаційні та реєстраційні дані; облікові картки; заяву про застосування спрощеної системи оподаткування №28683/Г/53-60 від 12.06.2020; корінець податкової вимоги № 18301-13 від 30.11.2020 з фіскальним чеком; поштовий конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№9060000506864); доказ надсилання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії заяви та доданих до неї документів; витяг з ЄДРЮОФОПГФ.
Поряд з цим, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 КАС України, полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам, з'ясувати їх достатність для вирішення справи, їх належність та допустимість, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання тих чи інших доказів, не можна визнати обґрунтованим.
В контексті наведеного, суд апеляційної інстанції вважає слушними аргументи скаржника про те, що наданий судом на усунення недоліків строк, зважаючи на те, що такий припав на кінець календарного року, наданий строк включає два вихідних дні, враховуючи систематичні відключення електроенергії, не є достатнім для виконання вимог ухвали.
Повернення позовної заяви з підстав ненадання окремих доказів за наявності передбаченої законом процесуальної можливості пересвідчитись у обгрунтованості позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, шляхом витребування доказів під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду.
Натомість, недоліків, які перешкоджають розгляду справи по суті і не можуть бути усунені в процесі підготовки справи до судового розгляду, судом першої інстанції не наведено.
Аналізуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції не піддає сумніву те, що певні підстави для усунення недоліків позовної заяви існували. Проте, приймаючи до уваги формальні вимоги до позовної заяви, передбачені КАС України, та спосіб, у який вони були застосовані у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає, що повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи викладені у цій постанові висновки, апеляційний суд резюмує надмірно суворе тлумачення судом першої інстанції положень ч. 5 ст. 160 КАС Україниі ч. 4, 6 ст.161 КАС України, порушення принципу рівності сторін, допущення надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою, оскільки позивачем фактично усунуто недоліки, а також неврахування судом приписів ст.9 КАС України щодо принципів змагальності сторін та офіційного з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, враховуючи обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі №260/5596/22 - скасувати.
Направити справу №260/5596/22 для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний