Справа № 320/8893/22 Суддя (судді) першої інстанції: Ковальчук А.М.
20 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
Позивачі звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ Міністрерства юстиції (м.Київ), в якому просили:
- визнати незаконною і скасувати постанову головного державного виконавця Мовчун Т.С. від 06 вересня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору у розмірі 220819,07 грн;
- визнати незаконною і скасувати постанову головного державного виконавця Мовчун Т.С. від 06 вересня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 220819,07 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року адміністративний позов повернуто позивачам на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України внаслідок порушення правил об'єднання позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спірні правовідносини виникли внаслідок одного судового рішення, а саме рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22.02.2010 у справі №2-1530/10ц, одного виконавчого документа - виконавчого листа №2-1530/2010, на єдиній для обох позивачів залишковій солідарній заборгованості в сумі 2208190,67 грн та солідарній вимозі про стягнення виконавчого збору в сумі 220819,07 грн та одній і тій самій доказовій матеріальній базі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В силу ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивачами порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки спірні постанови прийняті відповідачем в рамках різних виконавчих проваджень, з примусового виконання різних виконавчих документів (у ВП НОМЕР_2 на підставі постанови НОМЕР_4 від 06.07.2022, у ВП НОМЕР_1 на підставі постанови №69342262 від 06.07.2022), отже відмінні як за підставами виникнення, так і за поданими доказами, що вказує на самостійність вимог позивачів, що свідчить про наявність порушень правил об'єднання позовних вимог при поданні позовної заяви.
За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пунктом 6 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частиною 1 ст.172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
В той же час, заборона щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог встановлена ч.ч.4, 5 ст.172 КАС України, відповідно до яких не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Отже, лише у разі порушення правил об'єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об'єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, позовна заява підлягає поверненню на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №300/1616/19, який підлягає врахуванню судом.
В іншому випадку, підлягають застосуванню положення ч.6 ст.172 КАС України, відповідно до яких суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Можливість роз'єднання позовних вимог із подальшим їх розглядом в окремих провадженнях цим самим судом виключає наявність передбачених п.6 ч.4 ст.169 КАС України підстав для повернення позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивачами оскаржуються рішення суб'єкта владних повноважень щодо відкриття виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору, який нараховано при здійсненні виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_4 (боржник ОСОБА_1 ) та ВП НОМЕР_3 (боржник ОСОБА_2 ) з примусового виконання одного виконавчого листа №2-1530/2010, виданого 22.11.2010 Вишгородським районним судом Київської області. Тобто заявлені позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.
Зазначені позовні вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам, що виключає можливість повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України, з огляду на відсутність порушення правил об'єднання позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Враховуючи викладені обставини та наведені норми права, беручи до уваги, що при поданні позовної заяви позивачами було дотримано вимоги ст.172 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції невірно застосував положення п.6 ч.4 ст.169 КАС України, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року про повернення позовної заяви не можна визнати законною і обґрунтованою.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 20 квітня 2023 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
Л.В.Бєлова