П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/4539/22
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.01.2022 року №б/03-07р «Про скасування перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , проведеного на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року у справі №814/1254/18»;
зобов'язати відповідача видати рішення (розпорядження) про відновлення з 01.01.2018 року дії рішення про перерахунок пенсії за вислугу років позивача, здійсненого 16.08.2018 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року у справі №814/1254/18, яким з 01.09.2018 року пенсію призначено в розмірі 9207,95 грн. та відновити з 01.01.2018 року дію рішення про проведення розрахунку на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року у справі №814/1254/18.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач повинен провести йому з 01.01.2018 року та з 01.06.2020 року перерахунок грошового забезпечення для перерахунку пенсії та виплачувати пенсію, виходячи з poзміpy раніше призначеної пенсії з 29.12.2017 року - 9207,95грн. відповідно до рішення суду у справі № 814/1254/18.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року по справі №814/1254/18 в повному обсязі виконано не було. При цьому апелянт вказує на те, що скасування рішення відповідача від 24.01.2022 року №б/03-07р забезпечить належне виконання вказаного судового рішення.
ГУПФ України в Миколаївській області надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року по справі №814/1254/18, яке набрало законної сили, Головне управління було зобов'язано провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії ОСОБА_1 з 29.12.2017 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (а/с 8-10).
16.08.2018 року на виконання вказаного рішення суду Головним управлінням здійснено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 29.12.2017 року відповідно до покладених судом зобов'язань, розмір пенсії склав 9 207,95 грн (а/с 11).
23.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з запитом про надання інформації про перерахунок пенсії позивача.
Відповідач супровідним листом від 22.07.2022 року №1400-0202-8/25147 надіслав позивачу копію рішення ГУПФ України в Миколаївській області від 24.01.2022 року №6/03-07р «Про скасування перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , проведеного на виконання рішення суду від 17.07.2018 року у справі №814/1254/18», яким:
скасовано рішення про перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , здійснений 16.08.2018 року на виконання рішення від 17.07.2018 року у справі №814/1254/18;
скасовано рішення про проведення розрахунку на доплату, нараховану на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року у справі №814/1254/18, в poзмірі 5 075,14 грн (а/с 12-14).
12.08.2022 року позивач звернувся до ГУПФ України в Миколаївській області з заявою, у якій просив: скасувати рішення відповідача від 24.01.2022 року №6/03-07-р «Про скасування перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (а/с 19-21).
Листом від 12.09.2022 року №8561-8231/Р- 02/8-1400/22 ГУПФ України в Миколаївській області повідомило позивача про відсутність підстав для скасування вказаного рішення (а/с 22-23).
Вважаючи протиправним рішення відповідача від 24.01.2022 року, прийняте у межах виконання рішення суду у справі №814/1254/18, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд, не вдаючись до аналізу висновків суду першої інстанції щодо суті спору, зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії", заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Апеляційний суд зауважує, що предметом спору у даній справі є фактично неналежні, на думку позивача, дії та рішення державного органу щодо виконання судового рішення у справі №814/1254/18 і намагання позивача у такий спосіб примусити відповідача виконати це судове рішення в інший спосіб.
При цьому, у самому рішенні відповідача від 24.01.2022 року №б/03-07р зазначено, що воно прийнято «для підтвердження повного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року по справі №814/1254/18» (а/с 13 зворот).
З системного аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі № 816/2016/17, від 21 листопада 2019 року по справі №802/1933/18-а, від 06 лютого 2019 року по справі № 816/2016/17, від 08 грудня 2020 року №540/326/20.
Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржене позивачем рішення ГУ ПФ України в Миколаївській області від 24.01.2022 року №б/03-07р вчинене на виконання судового рішення у справі №814/1254/18, а відтак, може бути оскаржене тільки відповідно до статті 383 КАС України, а не шляхом подання нового позову, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.
Резюмуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, і з урахуванням вимог ст.315 КАС України, наявні підстави для скасування рішення суду 1-ї інстанції та закриття провадження у справі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених ст. ст.238, 240 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 319, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року - скасувати.
Провадження у справі №400/4539/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.