Справа № 420/2803/23
21 квітня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.07.2019 року пенсії ОСОБА_1 граничним розміром 31037,00 грн. та відмови сплачувати пенсію в розмірі фактично нарахованої суми;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01.07.2019 року, в розмірі фактично нарахованої суми з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) без обмеження підсумка пенсії граничним розміром 31037,00 грн., виплативши заборгованість, що виникла у зв'язку з недоплатою пенсії з 01.07.2019 року, згідно:
а) вимог п. 28 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 року №3552-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо підвищення (надбавки) до пенсії інвалідів війни (з врахуванням діючого два разу на рік збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), безпосередньо до пенсії ОСОБА_1 це є:
- з 01.04.2019 року та подалі Особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи / при виконанні обов'язків в/с Особа з інвалідністю внаслідок війни 2 гр. ст. 7 (40% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність), тобто ГУ ПФ України в Одеській області чергові підвищення цієї складової пенсії Позивача потрібно робити з 01.07.2019 року та подалі, з кожним підвищенням суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
б) вимог п. 6 ст. 1 та абз. 4 ст. 5 Закону України від 01.06.2000 року "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" №1767-III та вимог відповідних показників Наказу Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017 року №2054 щодо нарахування у пенсії ОСОБА_1 , це є:
- з 01.04.2019 року та подалі - «особливі заслуги» (35% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність), тобто ГУ ПФ України в Одеській області чергові підвищення цієї складової пенсії Позивача потрібно робити з 01.07.2019 року та подалі, з кожним підвищенням суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки, наданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 26.01.2021 року за №ЮО79571. В подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу було проведено ще один перерахунок пенсії, але з 01.07.2019 року. Разом з тим, територіальним органом Пенсійного фонду було безпідставно обмежено розмір виплачуваної позивачу пенсії сумою 31037,00 грн.
Позивач у позові посилається на те, що він має право на отримання відповідних доплат до пенсії, а саме: доплату як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи / при виконанні обов'язків в/с Особа з інвалідністю внаслідок війни 2 гр. ст.7 (40% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність); надбавки за особливі заслуги (35% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).
При цьому такі надбавки повинні переглядатися двічі на рік, у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, в даному випадку з 01.07.2019 року та в подальшому.
Разом з тим, відповідачем з 01.07.2019 року не було проведено позивачу перерахунок підвищень (надбавок) до пенсії та самої пенсії в цілому, оскільки пенсія позивача залишилась на рівні 31037,00 грн. як і до вказаної дати.
На думку позивача, таке обмеження відповідачем його пенсії є протиправним, та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 06.03.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України було прийнято судом до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
10.04.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що позивач отримує всі необхідні підвищення до пенсії встановленні чинним законодавством. Так, зокрема, позивачу було нараховано та виплачено з 01.07.2019 року підвищення до пенсії, як інваліду 2 групи у сумі - 625,60 грн. та надбавку за особливі заслуги перед Україною у сумі - 547,40 грн. В подальшому розмір зазначених надбавок неодноразово перераховувався позивачу (01.12.2019 року, 01.07.2020 року, 01.12.2020 року, 01.07.2021 року, 01.12.2021 року, 01.07.2022 року та 01.12.2022 року) згідно підвищення суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлений на відповідний рік.
Також відповідач вказує, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року. Розмір пенсії позивача з 01.04.2019 року становить 31037,00 грн.
Разом з тим, при перерахунку пенсії позивача з 01.07.2021 року пенсійним органом було нараховано пенсію у розмірі, який був встановлений на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21, а саме у сумі 31037,00 грн.
З цих підстав відповідач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області правомірними та реалізованими в межах діючого законодавства.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05.03.2019 року у розмірі 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року у розмірі 70% грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року визначеного у довідці №ЮО79571 від 26.01.2021 року, наданою Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, та обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 перерахованої на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО79571 від 26.01.2021 року, наданою Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року. Розмір пенсії після перерахунку становив 31037,00 грн. Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії від 01.04.2019 року пенсія позивача складається з:
- 23891,40 грн. - пенсія виходячи з 90% від сум грошового забезпечення;
- 5972,85 грн. - збільшення пенсії на 25% згідно постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28 грудня 2011 року №1381);
- 598,80 грн. - надбавка до пенсії як інваліду війни 2 групи (40% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3552-XII);
- 50 грн. - надбавка до пенсії як інваліду війни 2 групи;
- 523,95 грн. - надбавка за особливі заслуги (35% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність згідно ЗУ "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" №1767-III ).
В подальшому позивачу було перераховано пенсію позивачу з 01.07.2019 року. Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії від 01.07.2019 року розмір пенсії позивача становить 31087,25 грн. та складається з:
- 23891,40 грн. - пенсія виходячи з 90% від сум грошового забезпечення;
- 5972,85 грн. - збільшення пенсії на 25% згідно постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28 грудня 2011 року №1381);
- 625,69 грн. - надбавка до пенсії як інваліду війни 2 групи (40% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3552-XII);
- 50 грн. - надбавка до пенсії як інваліду війни 2 групи;
- 547,40 грн. - надбавка за особливі заслуги (35% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність згідно ЗУ "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" №1767-III ).
Разом з тим, при перерахунку пенсії позивача з 01.07.2019 року пенсійним органом було нараховано пенсію у розмірі, який був встановлений на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21, а саме у сумі 31037,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
У зазначеній редакції вказану частину ст.43 Закону №2262-XII було викладено відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року із змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015 року, №1774-VIII від 06.12.2016 року.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", «Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10 740 гривень.
На підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Водночас, рішенням Конституційного Суду України у справі №1-38/2016 від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
У рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. Також Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнано неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року норма частини 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня.
Водночас відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Вказане означає, що протягом 2017 року статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачено положень про те, що у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 жовтня 2018 року по справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року по справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року по справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, та від 12 березня 2019 року по справі №522/3049/17, від 16.04.2020 року по справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року по справі №813/678/18.
Також суд зазначає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Отже, оскільки зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав.
Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 року по справі №400/2085/19, де було зазначено, що застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Також суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України у справі №7-р(ІІ)/2022 від 12 жовтня 2022 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року. Розмір пенсії позивача з 01.04.2019 року становив 31037,00 грн.
В подальшому позивачу було перераховано пенсію позивачу з 01.07.2019 року.
Згідно протоколу перерахунку пенсії позивача від 01.07.2019 року розмір його пенсії становить 31087,25 грн. та складається з:
- 23891,40 грн. - пенсія виходячи з 90% від сум грошового забезпечення;
- 5972,85 грн. - збільшення пенсії на 25% згідно постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28 грудня 2011 року №1381);
- 625,69 грн. - надбавка до пенсії як інваліду війни 2 групи (40% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3552-XII);
- 50 грн. - надбавка до пенсії як інваліду війни 2 групи;
- 547,40 грн. - надбавка за особливі заслуги (35% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність згідно ЗУ "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" №1767-III ).
Так згідно ч.1 постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28 грудня 2011 року №1381 встановлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статей 13 і 21 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Так позивачу згідно протоколів перерахунку пенсії від 01.04.2019 року та від 01.07.2019 року було збільшено розмір пенсії 23891,40 грн. на 25%, а саме на суму 5972,85 грн.
Відповідно до абзацу 4 п. 28 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3552-XII особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 23.11.2018 року №2629-VIII, з 1 липня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 1564,00 грн.
Тобто розмір надбавки, як інваліду II групи у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.07.2019 року становить - 625,60 грн.
Позивачу згідно протоколів перерахунку пенсії від 01.04.2019 року та від 01.07.2019 року було встановлено надбавку, як інваліду II групи у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому її розмір станом на 01.07.2019 року становив - 625,69 грн.
Відповідно до статті 5 ЗУ "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" №1767-III пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність: від 25 до 35 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 2-5 статті 1 цього Закону.
Тобто розмір надбавки позивачу, як інваліду II групи у розмірі 35 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.07.2019 року становить - 547,40 грн.
При цьому позивачу згідно протоколів перерахунку пенсії від 01.04.2019 року та від 01.07.2019 року було встановлено надбавку за особливі заслуги у розмірі 35% від суми мінімального прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність згідно ЗУ "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" №1767-III. При цьому її розмір станом на 01.07.2019 року становив 547,40 грн.
Суд зауважує, що зазначені суми надбавок повністю відповідають математичним розрахункам позивача, наведеним в адміністративному позові, та здійснені згідно норм чинного законодавства, а тому не є спірними в межах даної адміністративної справи.
Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.07.2019 року, посилаючись на рішення суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21, здійснило виплату пенсії позивачу у розмірі 31037,00 грн., замість нарахованої 31087,25 грн.
З даного приводу суд зауважує, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21 не містить зобов'язальних вимог для пенсійного органу здійснювати виплату позивачу пенсії з 01.04.2019 року і в подальшому, без обмеження її максимальним розміром, саме у сумі 31037,00 грн.
Посилання відповідача в обґрунтування правомірності власних дій, що викладенні у відзиві на адміністративний позов, є довільним трактуванням рішення суду від 06.01.2022 року по справі №420/23883/21, жодним чином необґрунтованими нормами чинного законодавства та такими, що порушують права та інтереси ОСОБА_1 на належне отримання ним пенсійних виплат.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протягом часу розгляду адміністративної справи №420/2803/23 не було доведено обґрунтованості та, відповідно, правомірності власних дій щодо виплати позивачу пенсії у розмірі 31037,00 грн. замість нарахованої у сумі 31087,25 грн.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження позивачу з 01.07.2019 року пенсії сумою у розмірі 31037,00 грн. .
Також для належного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести з 01.07.2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміру з урахуванням всіх належних йому до виплати надбавок та доплат.
Водночас не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача зобов'язального характеру в іншій частині, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає обставинам справи, а зазначені позовні вимоги стосуються захисту прав та інтересів позивача у майбутньому, тобто є передчасними.
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права” (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції” (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи “Скордіно проти Італії”, “Ятрідіс проти Греції”).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еко-вугілля України” щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач саме з листа від 30.01.2023 року дізнався про обмеження позивачу пенсії максимальним розміром.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип презумпції належного урядування та той факт, що позивач не мав підстав сумніватись, що перерахунок його пенсії був проведений у відповідності до законодавства, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів сповіщення позивача про обмеження йому пенсії максимальним розміром та її виплату не у повному розмірі підвищення, суд вважає що позивачем не було попущено строк звернення до суду у справі №420/2803/23.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/2803/23 не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.07.2019 року пенсії сумою у розмірі 31037,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.07.2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром із врахуванням всіх належних йому до виплати надбавок та доплат, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький