21.04.2023
Ленінський районний суд м. Полтави
Справа № 646/6691/20
Провадження № 1-кп/553/100/2023
21 квітня 2023 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220060001154 від 16.06.2020 та №12020220540001414 від 16.06.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.345, ч.2 ст.185 КК України,
На розгляді Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020220060001154 від 16.06.2020 та №12020220540001414 від 16.06.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.345, ч.2 ст.185 КК України, яке надійшло до суду на підставі розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" з Червонозаводського районного суду м. Харкова.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризиків можливого переховування, впливу на свідків, потерпілих та вчинення іншого кримінального правопорушення, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на недоведеність прокурором існування заявлених ризиків та просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник підтримуючи позицію обвинуваченого просив врахувати наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, неповнолітніх дітей та змінити застосований до нього запобіжний захід на домашній арешт.
Потерпілі, будучи належно повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибули.
З'ясувавши позиції учасників судового провадження, суд зазначає, що у відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.
Згідно із ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішення питання доцільності продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу залежить насамперед від того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м'який запобіжний захід наразі, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв'язки, майновий стан.
ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, в тому числі, злочину поєднаному із застосуванням насильства, при цьому допит потерпілих, свідків судом не здійснювався, тому суд вважає, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та що інший, більш м'який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
За таких обставин, суд доходить висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів без визначення застави. З аналогічних підстав суд відхиляє доходи сторони захисту щодо доцільності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З огляду на ч.4 ст.183 КПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також на адресу суду від прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова, потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надійшли клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час трансляції з Дзержинського районного суду м. Харкова.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав.
Обвинувачений прохав забезпечити його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Захисник ОСОБА_5 прохав надати йому можливість брати участь в судовому засіданні дистанційно під час трансляції з Київського районного суду м. Харкова.
Присутні в судовому засіданні учасники судового провадження проти задоволення заявлених клопотань заперечень не мали.
Вирішуючи заявлені учасниками судового провадження клопотання, суд вказує, що у відповідності до ст.336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Згідно ч.2 ст.336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.
За таких обставин, враховуючи що в Україні введено воєнний стан, обвинувачений ОСОБА_4 утримується в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", потерпілі, прокурор та захисник знаходяться у м. Харкові, суд вважає здійснення дистанційного судового провадження доцільним, за для забезпечення участі учасників судового провадження в судовому засіданні 06.06.2023.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.331,336 КПК України, суд,
Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 19.06.2023 включно, без визначення застави.
Провести судове засідання з розгляду об'єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.345, ч.2 ст.185 КК України, яке призначено на 06.06.2023 о 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції:
за участі потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , прокурорів Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_8 , ОСОБА_9 під час трансляції з Дзержинського районного суду м.Харкова;
за участі обвинуваченого ОСОБА_4 під час трансляції з ДУ «Харківській слідчий ізолятор».
за участі захисника ОСОБА_5 під час трансляції з Київського районного суду м.Харкова.
Доручити Київському районному суду м. Харкова, Дзержинському районному суду м.Харкова забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 06.06.2023 о 10 год. 00 хв. у режимі відеоконференції, вручення учасникам судового провадження пам'ятки про права та обов'язки.
Зобов'язати ДУ "Харківський слідчий ізолятор" забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні 06.06.2023 о 10 год. 00 хв.; працездатність апаратного комплексу для відеоконференцзв'язку з Ленінським районним судом м. Полтави.
Копію ухвали направити до Дзержинського районного суду м.Харкова (61000, м. Харків, проспект Перемоги, 52В, dg.hr.court.gov.ua), Київського районного суду м. Харкова (61168, м.Харків, вул.Валентинівська, 7Б, ki.hr.court.gov.ua), ДУ «Харківський слідчий ізолятор» для організації її виконання.
Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення. В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя
Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_1