Справа № 357/8284/22
Провадження № 2/357/41/23
08 березня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення,-
Позивач КП БМР «Білоцерківтепломережа» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідно особового рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість за період з 01.01.2016 року по 01.08.2022 рік за послуги з централізованого опалення в розмірі 16 586,30 грн. В добровільному порядку зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги не виконуються, тому Позивач просить стягнути з Відповідача вказану суму боргу на користь КПБМР «Білоцерківтепломережа», а також суму заборгованості внаслідок інфляційних процесів в розмірі 6 055,46 грн., три відсотки річних в розмірі 1 825,72 грн., та судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.
13.10.2022 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 24).
21.11.2022 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача суму боргу за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01.01.2016 року по 02.11.2022 рік в розмірі 14 077,08 грн., а також суму заборгованості внаслідок інфляційних процесів в розмірі 6 055,46 грн., три відсотки річних в розмірі 1 825,72 грн., за період 01.01.2016 року по 22.02.2022 року.
12.12.2022 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позов, разом із підтвердженням його направлення позивачу. У відзиві зазначено, що заявлений позивачем позов відповідач не визнає в повному обсязі, оскільки станом на дату подання відзиву відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 14 077,08 грн. Щодо нарахування та стягнення суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 6 055,46 грн., та 3% річних в розмірі 1 825,72 грн. відповідач вважає необґрунтованими, а також просив до даної заявленої вимоги застосувати наслідки спливу позовної давності (а.с.45-47).
31.01.2023 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та абонентського обслуговування (а.с.71-73).
08.03.2023 року в судове засідання представник Позивача не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити в повному обсязі (а.с.26).
08.03.2023 року в судове засідання Відповідач з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, засобами поштового зв'язку від Відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив в позові відмовити в повному обсязі (а.с.62).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги КП БМР «Білоцерківтепломережа» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини та зміст спірних правовідносин.
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання.
Централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки.
Статтею 68 ЖК України та ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено обов'язок споживача послуги оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги.
У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Судом встановлено, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість за період з 01.01.2016 року по 01.08.2022 рік за послуги з централізованого опалення в розмірі 16 586,30 грн (а.с.3).
Відповідно до наявних у справі відомостей з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, відповідач зареєстрований за вказаною вище адресою (а.с.23).
Претензією № 449 від 18.10.2018 року Позивач повідомляв Відповідача про стан заборгованості та необхідність її оплати, однак відповідач залишила дані вимоги без задоволення ( а.с.8).
Судом також встановлено, що відповідачем під час розгляду справи було проведено повну оплату основного боргу в розмірі 14 077,08 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, які були надані відповідачем та долучені до матеріалів справи (а.с.52-53).
Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 в редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-4 від 24.06.2004 р., (діяв на правові відносини до 01.05.2019 р.) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 р. (діючого законодавства з 01.11.2019 р.), виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 № 2479-VІ, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з ч.1 п. 1 ст. 6 згаданого вище Закону, передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення...
Відповідно до ч. 4 ст. 5 в редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-4 від 24.06.2004 р., національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на природний газ, тарифів на транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.
Згідно з ч. 2 ст. 14 в редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-4 від 24.06.2004 р. передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Плата за комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води) береться за затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в установленому порядку тарифами та вноситься щомісяця.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 (діючого законодавства з 01.05.2019 р.), ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктами 1,2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 р. (діючого законодавства з 01.11.2019 р.), покладено обов'язок на індивідуального споживача щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до ч.1, 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 р. (діючого законодавства з 01.11.2019 р.), споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
А тому, згідно вищенаведених правових норм обов'язком відповідача є своєчасна оплата цих послуг згідно затверджених в установленому порядку тарифів.
За ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційний втрат в розмірі 6 055 грн. 46 коп. та 3 % річних в розмірі 1 825 грн. 72 коп. за період з 01.01.2016 року по 22.02.2022 року.
Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В даному випадку, факт порушення Відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані житлово - комунальні послуги встановлений, оскільки відповідачем борг було сплачено лише після подачі КП БМР «Білоцерківтепложережа» позову до суду.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач просив застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% відсотків річних, посилаючись на норми ст..ст. 257, 258 ЦПК України.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 08.09.2022 року (згідно штампу з відміткою Укрпошта на конверті а.с. 16 ).
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний щомісяця здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, а відтак вказані зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг виникали щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг, згідно п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, є календарний місяць. Плата за послуги повинна була вноситися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Тобто, з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці житлово-комунальних послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.
За ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Верховний Суд в постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.02.2021 в справі № 760/16111/15-ц, 07.04.2021 у справі № 301/1310/16-ц, від 14.04.2021 у справі № 759/16720/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем після відкриття провадження у даній справі, були здійснені платежі з погашення заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 14 077,08 грн., а отже відповідачем було визнано свій борг, а строк позовної давності було перервано.
За таких обставин, суд вважає за можливе позов задовольнити частково та стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 6 055,46 грн. та три відсотки річних в розмірі 1 825,72 грн., а всього стягнути 7 881,18 грн.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат. При цьому, відповідно до правил ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 481,00 грн., а позов задоволено на 32,21%. Тому дані витрати суд стягує з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 799,13 грн.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами та витребуваних судом доказів.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 6 055,46 грн. та три відсотки річних в розмірі 1 825,72 грн., а всього стягнути 7 881,18 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят одну грн., 18 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа судовий збір у розмірі 799,13 грн. (сімсот дев'яносто дев'ять грн., 13 коп.).
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»: місцезнаходження: вулиця Мережна 3, місто Біла Церква, Київська область, 09117, ЄДРПОУ 04654336.
Відповідач - ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 13.03.2023 року.
Суддя Білоцерківського міськрайонного
суду Київської області В.П. Цукуров