Справа № 357/11599/22
Провадження № 2/357/565/23
( ЗАОЧНЕ )
21 квітня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що перебуває з ОСОБА_2 , у зареєстрованому шлюбі з 10.10.1998 року, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають, спільне сімейне життя з ОСОБА_2 не склалося, в сім'ї відсутнє взаєморозуміння та повага, а тому позивач просить суд шлюб розірвати.
Ухвалою судді від 18.01.2023 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. (а.с.15)
Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує, просить провести розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.19).
В судове засідання відповідач гр. росії ОСОБА_2 повторно не з'явилася, про день та час розгляду даної справи була повідомлена належно, а також, була викликана в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, жодних клопотань чи заперечень суду не подала, та відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлена належно про розгляд справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що сторони 10.10.1998 року зареєстрували шлюб, у відділі реєстрації актів цивільного стану у м.Осташков Тверської області, російської федерації, актовий запис № 97, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Наведене підтверджується матеріалами справи. (а.с. 6)
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для розірвання шлюбу є те, шо сторони припинили подружні відносини, тривалий час проживають окремо, мають різні інтереси та погляди на життя, на грунті чого виникали сварки, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків.
Позивач вказав на підстави розірвання шлюбу - відсутність розуміння та формальне існування шлюбу.
Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до норми вказаної статті, при розірванні шлюбу кожен із подружжя має право зберегти спільне прізвище або відновити дошлюбне. Це право може бути реалізоване лише у момент припинення шлюбу у разі його розірвання.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Аналогічні положення містяться в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом».
Так, відповідно до п. 11 вищевказаного Листа «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України «Про міжнародне приватне право». Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Наприклад, якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
На підставі викладеного, враховуючи категоричну позицію позивача щодо розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження їхнього шлюбу є недоцільним, і це суперечить інтересам позивача.
Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при поданні даного позову, тому з відповідача на користь держави стягується судовий збір у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 112,113 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 158, 258- 265, 354, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.10.1998 року у відділі реєстрації актів цивільного стану у м.Осташков Тверської області, російської федерації, актовий запис № 97, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП не відомий) в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий 18.11.1996 р. /адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 /
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий / останнє відоме місце проживання : АДРЕСА_1 /
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.04.2023 року.
Суддя О. Я. Ярмола