06 квітня 2023року м. Київ
Справа № 752/12890/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/4597/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Машкевич К.В., 21 листопада 2022 року у м. Києві та на додаткову ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року, за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
В вересні 2022 року заявник звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А., в якій просив:
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 09 вересня 2022 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні;
-зобов'язати приватного виконавця Гненного Д.А. повернути стягувачу виконавчий документ, а саме ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року без прийняття до виконання.
Скарга мотивована тим, що 09 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. на підставі виданої Голосіївським районним судом м. Києва ухвали про затвердження мирової угоди було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження було встановлено, що ухвала суду не відповідає вимогам Закону України « Про виконавче провадження», а саме: в порушення вимог п.7 ч.1 ст.4 вказаного Закону в ухвалі не зазначено строк її пред'явлення до виконання. Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження та всіх наступних постановах зазначена дата постановлення ухвали 12 серпня 2022 року.
Оскільки всі наступні постанови є похідними від неї, такі постанови також не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням цього, невідповідності виконавчого документа вимогам закону та невірно зазначених реквізитів суду, вважав, що наявні всі підстави для визнання вказаних постанов неправомірними та їх скасування. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, а тому повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законом ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін.
За недодержання даних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню. Виходячи з цього, просить задовольнити скаргу.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 - залишено без задоволення.
Провадження в частині визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про стягнення з боржника основної винагороди від 09 вересня 2022 року та визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 09 вересня 2022 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 09 вересня 2022року - закрито.
Ухвала суду мотивована тим, що заявник, звертаючись із скаргою, не зазначав про порушення своїх прав, а лише констатував обставини, достатні для визнання дій приватного виконавця незаконними з його точки зору. Постанова про відкриття виконавчого провадження та інші, винесені у виконавчому провадженні постанови відповідають нормам закону. В частині вимог про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця Гненного Д.А. про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні та стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вказана вимога підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Не погодився з вказаною ухвалою ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга та уточнена апеляційна скарга, в якій він зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновок суду щодо наявності обов'язку учасника виконавчого провадження самостійно привести цей документ у відповідність із Законом України «Про виконавче провадження» безпідставний та не ґрунтується на нормах законодавства та є правовим нігілізмом з огляду на ч.ч.1, 2 ст. 12 ЦК України.
Також вказує, що суд першої інстанції зробив безпідставний висновок стосовно того, що постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та інші постанови відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», тобто судом не було зроблено будь-яких правових висновків, що приватний виконавець зобов'язаний був відповідно до вимог ст. 4 вказаного Закону повернути виконавчий документ стягувачу. Неповернення виконавчого документу стягувачу є наслідком подальшої незаконності винесених ним постанов.
Також зазначає, що суд прийшов до хибного висновку, який встановлює «презумпцію правомірності» дій або бездіяльності приватного виконавця, який допускає описки в оскаржуваних постановах, вносить до оскаржуваних постанов невірну дату постановленої судом ухвали суду.
Зазначає, що виконавчий документ містить затверджену Голосіївським районним судом мирову угоду, якою передбачено рішення про встановлення побачення з дитиною, проте такий документ може прийматись до виконання виключно органами державної виконавчої служби (державними виконавцями). Приватним виконавцем не може здійснюватись примусове виконання рішень, що містять умови про передання дитини, встановлення побачення з нею, усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Також вказує, що приватним виконавцем порушені його права щодо законних та правових процедур, правил оцінки майна, оскільки звіт про оцінку майна був проведений без дотримання національних стандартів про оцінку нерухомого майна.
На підставі викладеного просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та та постановити нове судове рішення, яким:
визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 09 вересня 2022 року;
визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 09 вересня 2022 року;
визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 09вересня 2022 року;
визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 09 вересня 2022 року;
визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 09 вересня 2022 року;
визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д. А. «Про опис та арешт майна (коштів) боржника», що була постановлена після початку розгляду скарги в суді першої інстанції;
визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Гненного Д. А. «Про призначення суб'єкта оціночної діяльності» - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні», що була постановлена після початку розгляду скарги в суді першої інстанції;
Стягнути на його користь з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 20000,00 грн згідно із наявних документів у справі.
Разом із скасуванням постанов приватного виконавця, постановити рішення про повернення приватним виконавцем Гненним Д. А. виконавчого документу стягувачу або покладання обов'язку на приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д. А. за наслідками скасування оскаржуваних постанов повернути виконавчий документ стягувачу - ОСОБА_2
Повернути ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду.
Додатковою ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Гненного Дмитра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що адвокатом Пахолоком Т.П. на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 04 серпня 2021 року був виконаний обсяг роботи за своєю складністю, а тому суд прийшов до висновку, що обумовлена сторонами сума правничої допомоги відповідає як складності справи, так і її обсягу.
Не погодився із вказаною ухвалою ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що висновки суду першої інстанції суперечать нормам матеріального та процесуального права та судової практики щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначає, що адвокатом Пахолоком Т.П., що представляв інтереси Гненного Д.А. не доведено отримання (надходження, оплати) від приватного виконавця відповідних грошових коштів у розмірі 20000 грн. Зазначені документи під час розгляду справи в суді першої інстанції не надавались приватним виконавцем щодо понесених ним витрат.
Вказує, що наявність таких документів як акт №024 від 22 листопада 2022 року прийому-передачі наданих юридичних послуг та звіту про обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт відповідно до умов додаткової угоди №3 від 22 листопада 2022 року не свідчать про проведення розрахунків та здійснення оплати за надані послуги. Водночас, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про перерахування приватним виконавцем Гненним Д.А. на відповідний рахунок АО «ПІ ЕЛ СІ» грошових коштів за надання професійної правничої допомоги.
На підставі викладеного просить скасувати додаткову ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця Гненного Д.А. - адвокат Пахолок Т.П. вказує на те, що строк пред'явлення виконавчого документу до виконання встановлений приписами Закону України «Про виконавче провадження» та не може бути змінений. Тому, відсутність у виконавчому документі відомостей про строк пред'явлення його до виконання, в цьому випадку, не перешкоджає приватному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та відповідно відкрити виконавче провадження. З матеріалів справи вбачається, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/12890/21 постановлена 20 січня 2022 року, набрала законної сили 07 лютого 2022 року, була пред'явлена до виконання 09 вересня 2022 року, тобто в межах встановленого законом строку пред'явлення виконавчих документів до виконання. Таким чином, відсутність в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року строку її пред'явлення до виконання не є підставою для визнання оскаржуваних постанов протиправними та їх скасування.
Також в скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що приватним виконавцем Гненним Д.А. начебто було невірно зазначено реквізити ухвали, на підставі якої здійснюється стягнення за виконавчим провадженням № НОМЕР_1. В контексті такого необгрунтованого посилання, варто зазначити що поняття «дата постановлення рішення» та «дата видачі виконавчого документа» є різними, так датою постановлення рішення суду, в даній ситуації ухвали суду є дата її винесення, яка зазначається у самому тексті ухвали та в Єдиному реєстрі судових рішень - 20 січня 2022 року, дата видачі ухвали як виконавчого документа, є дата безпосередньої видачі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року. В даній справі ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року, як виконавчий документ, була видана наручно стягувачу ОСОБА_2 - 12 серпня 2022 року, що підтверджується датою засвідчення копії ухвали.
Таким чином, приватним виконавцем Гненним Д.А. повністю дотримано вимоги закону в частині зазначення реквізитів ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року, на підставі якої винесено оскаржувані постанови, а посилання боржника є надуманими, необгрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами.
У зв'язку з викладеним, вважає, що подана ОСОБА_1 апеляційна скарга на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційні скарги з підстав викладених у них та просили їх задовольнити.
Приватний виконавець Гненний Д.А. та його представник Пахолок Т.П. заперечували щодо задоволення апеляційних скарг, просили судові рішення першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року затверджено мирову угоду, укладену 26 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, визнання частини майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання грошового зобов'язання спільним сумісним зобов'язанням подружжя та його врахування при поділі майна.
Вказана ухвала набрала законної сили 07 лютого 2022 року та була видана наручно стягувачу ОСОБА_2 12 серпня 2022 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. від 09 вересня 2022 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про примусове виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року, про затвердження мирової угоди, укладеної 26 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Також приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Д.А. 09 вересня 2022 року були винесені наступні постанови:
- про стягнення з боржника основної грошової винагороди в розмірі 182843, 00 грн;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн;
- про арешт майна боржника;
- про арешт коштів боржника.
У вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А., яка мотивована тим, що 09 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. на підставі виданої Голосіївським районним судом м. Києва ухвали про затвердження мирової угоди було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, однак ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме: в порушення вимог п.7 ч.1 ст.4 вказаного Закону в ухвалі не зазначено строк її пред'явлення до виконання. Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження та всіх наступних постановах зазначена дата постановлення вказаної ухвали 12 серпня 2022 року.
У зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону ОСОБА_1 вважав, що наявні всі підстави для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження та всіх наступних постанов неправомірними та їх скасування.
Відмовляючи в задоволенні скаргм ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження та інші постанови, винесені у виконавчому провадженні відповідають нормам закону. В частині вимог про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця Гненного Д.А. про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні та стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вказана вимога підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін.
За змістом ст.208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Частиною п.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних справах.
Вимоги до виконавчого документа викладені в ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповдно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Аналізуючи наведені норми законодавства, можна дійти висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлений приписами Закону України «Про виконавче провадження» та не може бути змінений. Відсутність у виконавчому документі відомостей про строк пред'явлення його до виконання, не перешкоджає приватному чи державному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
З наведених обставин справи вбачається, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року про затвердження мирової угоди набрала законної сили 07 лютого 2022 року, була видана стягувачу ОСОБА_2 12 серпня 2022 року /т.1 а.с. 99-107/. При цьому, слід зазначити, що даною ухвалою затверджено мирову угоду укладену між сторонами, вона сторонами у справі не оскаржувалась, а отже сторони у справі погодились з її змістом.
08 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. з заявою про примусове виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року /т. 1 а.с. 91/.
09 вересня 2022 року приватним виконавцем Гненним Д.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 про примусове виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року, про затвердження мирової угоди, укладеної 26 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та інші постанови, зокрема, постанови: про стягнення з боржника основної грошової винагороди в розмірі 182843, 00 грн; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн; про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника.
Отже, з наведеного вбачається, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року набрала законної сили 07 лютого 2022 року, була пред'явлена стягувачем до виконання 08 вересня 2022 року, тобто в межах встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, відсутність у виконавчому документі строку пред'явлення його до виконання не перешкоджала приватному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання та відповідно відкрити виконавче провадження. А тому відсутність в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року строку пред'явлення її до виконання не є підставою для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження та інших вищевказаних постанов винесених приватним виконавцем протиправними та їх скасування, оскільки зазначення в ухвалі дати набрання законної сили 07 лютого 2022 року та пред'явлення її до виконання стягувачем 08 вересня 2022 року, є достатнім для висновку, що виконавчий документ пред'явлений в межах встановленого законом строку.
Також в скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що приватним виконавцем Гненним Д.А. було невірно зазначено реквізити ухвали суду на підставі якої здійснюється стягнення за виконавчим провадженням, а саме зазначено що ухвала від 12 серпня 2022 року прийнята суддею Голосіївського районного суду м. Києва.
Однак, з постанови приватного виконавця від 09 вересня 2022 року про відкриття виконавчого провадження вбачається, що ним у вказаній постанові та інших постановах зазначено назву документу на підставі якого здійснюється виконавче провадження (виконавчий документ) «ухвала №752/12890/21» та дату видачі цього документу «12.08.2022».
Тобто, дата видачі ухвали як виконавчого документа є відмінним від поняття дата постановлення ухвали. Датою постановлення ухвали в даному випадку є 21 січня 2022 року, а датою видачі ухвали (виконавчого документа) є 12 серпня 2022 року, що і було зазначено приватним виконавцем у постановах.
Таким чином, приватним виконавцем повністю дотримано вимоги закону в частині зазначення реквізитів ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року, на підставі якої винесено оскаржувані постанови.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що приватний виконавець зобов'язаний був відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернути виконавчий документ стягувачу, оскільки в ньому не зазначено строк пред'явлення його до виконання, та щодо невірно вказаних реквізитів ухвали, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та до уваги не приймає.
Посилання скаржника на неправомірність дій приватного виконавця Гненного Д.А. щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця від 09 вересня 2022 року та їх скасування, виходячи з положень ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають оскарженню до відповідного адміністративного суду. Таким чином, дані вимоги скарги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. А тому висновки суду першої інстанції в цій частині є законними та обгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій приватного виконавця Гненного Д.А., щодо здійснення примусового виконання ухвали суду, що містить умови про встановлення побачення з дитиною, оскільки такий документ може прийматись до виконання виключно органами державної виконавчої служби та щодо неправомірності дій приватного виконавця стосовно проведення оцінки майна, на підставі ч.6 ст. 367 ЦПК України, перегляду апеляційним судом не підлягають, оскільки вказані дії приватного виконавця не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіряючи додаткову ухвалу суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Згідно з умовами Договору про надання правової (правничої) допомоги ПВГ-08/21від 04 серпня 2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням «ПІ ЕЛ СІ» та приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Генним Г.Д., розмір винагороди, вартості послуг за цим договором визначається сторонами у додаткових угодах.
Так сторонами укладено Додаткову угоду №3 від 28 вересня 2022 року, відповідно до 3 вказаної угоди, сторони домовились, що вартість робіт (наданих юридичних послуг), відповідно до п.1 та п.2. даної Додаткової угоди, визначається у формі гонорару та розраховується в фіксованому розмірі: 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Відповідно до п.4. Додаткової угоди № 3 від 28 вересня 2022 року, сплата робіт (наданих юридичних послуг) вказаних в п.З даної Додаткової угоди проводиться Замовником на користь Виконавця, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту надання Виконавцем відповідного рахунку.
До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником приватного виконавця Гненного Д.А. також було долучено рахунок №024 від 22 листопада 2022 року на загальну суму 20000, 00 грн, звіт про обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт, відповідно до умов додаткової угоди № 3 від 22 листопада 2022 року, акт №024 від 22 листопада 2022 року прийому-передачі наданих юридичних послуг (виконаних робіт), свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги.
Відповідно до наданого акту прийому-передачі наданих юридичних послуг у цивільній справі від №024 від 22 листопада 2022 року загальна вартість послуг склала 20000, 00 грн витрат, які підлягають компенсації клієнтом.
Відповідно до звіту про обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт, відповідно до умов Додаткової угоди№3 від 28 вересня 2022 року всього витрачено часу 540 хв.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини першої ст.29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка дублює положення частини першої статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (ч. 3 ст. 28 Правил адвокатської етики).
Чинним цивільним процесуальним законодавством визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою.
Згідно з ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, з огляду на викладене, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц , від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та ін.
З наведених обставин вбачається, що судом першої в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 було відмовлено. Вирішуючи питання про стягнення витрат понесених приватним виконавцем на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та затраченого часу та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Гненного Д.А. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про перерахування приватним виконавцем Гненним Д.А. на відповідний рахунок АО «ПІ ЕЛ СІ» грошових коштів за надання професійної правничої допомоги, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року та додаткова ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року відповідають вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
В судовому засіданні представником приватного виконавця Гненного Д.А. - адвокатом Пахолоком Т.П., у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів було здійснено заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. А тому питання компенсації судових витрат буде вирішуватись після закінчення цього строку, і у разі надання відповідних доказів.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційні скаргиОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року та додаткова ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: В.А. Нежура
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 21 квітня 2023 року.