Справа № 369/1417/23
Провадження № 33/824/1999/2023
Головуючий в суді першої інстанції: Козак І.А.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
05 квітня 2023 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 11 січня 2023 року о 21:40 год., водій ОСОБА_1 керував автомобілем «SeatToledo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Назарія Яремчука, 12 в с. Святопетрівське, Бучанського району Київської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому порядку на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року скасувати та закрити провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується із постановою суду першої інстанції, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
ОСОБА_1 вказує на те, що працівниками поліції не було задокументовано та доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ПДР України.
Окрім того, як зазначає апелянт, на його вимогу повідомити причину зупинки та надати підтверджуючі докази порушення, працівники поліції не надали чіткої відповіді. Відтак, всі подальші вимоги до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, він виконувати не зобов'язаний.
Поряд з тим, ОСОБА_1 стверджує, що наявний у матеріалах відео запис не є безперервним та складається з декількох частин, а час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 11 січня 2023 року о 21:50 год. не відповідає часу відображеному у відеозаписі, а саме 11 січня 2023 року о 22:50 год., тобто протокол складено на годину раніше ніж відбулася зупинка транспортного засобу. Аналогічна ситуація з направленням на огляд щодо стану алкогольного сп'яніння.
Також, як зазначає апелянт, акт про проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння виготовляється у двох примірниках, один з яких вручається водію. Однак йому така копія акта вручена не була, до того ж в матеріалах справи даний акт відсутній.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 був згоден пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного пристрою «Drager» та у закладі охорони здоров'я. Проте працівники поліції ігнорували його згоду на проходження огляду та зазначили, що він відмовився від такого огляду.
Підсумовуючи, апелянт зазначає, що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону з огляду на таке.
Оскаржуючи постанову апелянт зазначає, що йому не була належним чином роз'яснена причина зупинки транспортного засобу, водієм якого він був. Але з відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції, які містяться в матеріалах справи, чітко вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалась причина зупинки. Відповідно, цей факт свідчить про наявність підстав вважати, що порушення водієм ПДР України дійсно мало місце.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що момент його зупинки зафіксований на відеокамеру не був. Про протилежне свідчить наявний в матеріалах справи відеозапис, на якому чітко зафіксований час та місце зупинки транспортного засобу.
Щодо не співпадіння часу складання протоколу з фактичним часом зупинки транспортного засобу, а саме те, що в протоколі вказаний час 21:50, а зупинено водія було о 22:50. Цей факт дійсно має місце, але він не є вирішальним у вирішенні питання стосовно наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки сам водій не заперечує таку подію.
Також апелянт вказує на те, що йому не було вручено копію акта огляду на стан сп'яніння, крім того, такий акт відсутній у матеріалах справи. Відповідно до пункту 10, розділу 2 та пункту 19, розділу 3 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, такий акт складається після того, як водій проходить огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, або у закладі охорони здоров'я. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я. Отже підстав для складання акту не було.
Крім того, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що був згоден пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Однак, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, від проходження такого огляду водій всіляко ухилявся, не надавав однозначної відповіді, що працівник поліції обґрунтовано розцінив як відмову від проходження огляду.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р. Трясун