05 квітня 2023 року
справа № 757/8297/22-ц
провадження № 22-ц/824/3857/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Яницькій О.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Акціонерне товариство «Українська залізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Єрьомичевої Аліни В'ячеславівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Новака Р.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», правонаступником якого усіх прав і обов'язків є ПАТ «Українська залізниця» нараховану на користь позивачки, але не виплачену заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі: 20832,59 грн., суму середнього заробітку за період затримки з 01.03.2017 по 28.02.2022 - 483928,80 грн. та донарахувати по день фактичного розрахунку та компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, на користь позивача суму компенсації у розмірі 8131,70 грн. та донарахувати по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позову, позивач посилалась на те, що працювала у ДП «Донецька залізниця» з 02.11.1979 на посаді оператора ЕВМ інформаційно-обчислювального центру. 29.06.2017 на підставі наказу від 29.06.2017 №2467/ДН/ос позивач була звільнена за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення позивачеві було видано трудову книжку, але не виплачено заборгованість із заробітної плати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, моральної шкоди - задоволено.
Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заборгованості із заробітної плати, в тому числі нараховану, але не виплачену грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 20832 грн. 59 коп.
Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за період затримки з 01.03.2017 по 28.02.2022 у розмірі 483928 грн. 80 коп.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суму компенсації у розмірі 8131 грн. 70 коп.
Звільнено позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 5128 грн. 93 коп.
В поданій апеляційній скарзі представник АТ «Українська залізниця» просить рішення суду в частині стягнення компенсації та середнього заробітку скасувати. Ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у позові.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на постанови Верховного Суду, відповідно до яких Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 року є належним доказом на підтвердження настання форс- мажорних обставин, що унеможливлюють виконання ПАТ «Укрзалізниця» обов'язків, передбачених законодавством про працю.
В судове засідання сторони не з'явилсь, про час та місце розгяду повідомлені у встановленому законом порядку.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в порушення законодавства про працю не виплатив заборгованість із заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу до виплати та у зв'язку з порушенням строків їх виплати має сплатити середній заробіток за весь час затримки за період з 29.06.2017 по 28.02.2022.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підвідомчих підприємств і закладів, що мали статус окремих юридичних осіб.
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 №4442-IV, Постанови КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 №200, Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно з наказом правління ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 №303 Інформаційно-обчислювальний центр державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Постановою КМУ «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» від 31.10.2018 № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство «Українська залізниця». В подальшому внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом виробничого підрозділу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 17.03.2017 №105, який видано відповідно до наказу начальника Донецької дирекції №236/ДНД від 13.03.2017 було встановлено початок простою з 08-00 год.
20.03.2017 для всіх працівників виробничого підрозділу. На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу наказано проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівників, проведено з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
29.06.2017 на підставі наказу від 29.06.2017 №2467/ДН/ос позивачка була звільнена за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.
Згідно наданих доказів по справі, розрахунки заробітної плати позивачці було нарахована за: березень 2017 року - 3 782,59 грн., квітень 2017 року - 1551,88 грн., травень 2017 року - 9685,39 грн, червень 5812,73 грн., (в тому числі не виплачена грошова компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати всі невикористані дні щорічної відпустки). За сумою складання помісячних сум заборгованість становить 8131,70 грн.
Вказані розрахунки відповідають даним табелів обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за березень - червень 2017 року.
Судом вірно встановлено, що зазначені кошти на банківський рахунок позивач не отримувала, а відповідач не надав суду жодного доказу про зарахування зазначених коштів на банківський рахунок Позивача.
Європейська соціальна хартія (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V у Статті 4 встановлює. Право на справедливу винагороду. З метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду Сторони зобов'язуються визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень.
Судом обгрунтовано встановлено факт перебування позивача в трудових правовідносинах з відповідачем, а також те, що ОСОБА_1 було видано наказ про звільнення, скріплений печаткою відповідача з зазначенням обов'язку виплатити позивачу компенсацію за не використану відпустку, вихідну допомогу у зв'язку з скороченням штату. В наказі зазначено номер та дату постанови профкому щодо узгодження звільнення та, як на підставу скорочення. Позивачу також видано належним чином оформлену трудову книжку з записом про звільнення та скріпленою печаткою відповідача.
Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 24 Закону України «Про відпустки» частиною 1 статті 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Право на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці».
Позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 29.06.2017 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні не провів з позивачем остаточного розрахунку та не виплатив заборгованість по заробітній платі та обґрунтовано стягнув на користь позивача суму заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 палати є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі, оскільки законодавством про працю не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заборгованості по заробітній платі.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, та є підставою для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк, м. Луганськ перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47,83,115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
Встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об'єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання, обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, відтак суд приходить до висновку відсутність вини ПАТ «Укрзалізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати. Відповідний висновок викладеного у постанові Верховного Суду від 05.10.2020 року, справа № 235/3899/18.
Судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, оскільки він є належним доказом який підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів підлягає скасування з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині; в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, відтак підлягає зменшенню, стягнутий з АТ «Українська залізниця» судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Єрьомичевої Аліни В'ячеславівни задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2022 року в частині стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за період затримки з 01.03.2017 по 28.02.2022 у розмірі 483928 грн. 80 коп.
та в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суму компенсації у розмірі 8131 грн. 70 коп. скасувати, постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог.
Рішення суду в частині стягення з акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 5128 грн. 93 коп змінити, зменшивши суду, яка підлягає стягненню до 992,40 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді