Провадження № 11-кп/821/322/23 Справа № 701/1339/19 Категорія: ч. 3 ст. 206 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
11 квітня 2023 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в м. Черкаси Черкаської обл. апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу Черкаського райсуду Черкаської обл. від 20.02.2023 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Романівка Приморського краю,
РФ, громадянина України, який має
загальну повну середню освіту, не
працює, одружений, раніше не суди-
мий, проживає
АДРЕСА_1 ,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, ухвала діє до 21.04.2023 р. включно та визначено заставу у розмірі 1050 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2017050 грн., -
В провадженні Черкаського райсуду Черкаської обл. знаходиться об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019250000000227 від 8.08.2019 р. та № 12018250000000233 від 18.10.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 2062, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України та щодо іншої особи.
Ухвалою що оскаржується, було задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 24.09.2022 р. та визначено розмір застави.
При прийняті такого рішення суд зазначив, що враховує ступень тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому та одне з яких, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень. Судом встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу. Обвинувачений ухилявся від явки до органу досудового розслідування і перебував у розшуку. Крім цього, він порушив покладений на нього обов'язок, визначений ухвалою слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси про обрання запобіжного заходу від 16.10.2019 р., а саме без повідомлення слідчого та прокурора поїхав до іншого населеного пункту в межах Черкаської обл.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить поновити строк на оскарження ухвали та скасувати ухвалу місцевого суду, оскільки, на його думку, обвинуваченому обрано занадто суворий запобіжний захід із застосуванням непомірно завищеної суми застави, одночасно суд прийшов до висновку про зменшення ризиків, але неповне їх зникнення щодо переховування від суду, з огляду на його розшук на стадії досудового розслідування, незаконний вплив на свідків і потерпілих, які на даний час не допитані в суді та продовження злочинної діяльності обвинуваченим з огляду на наявну в нього судимість. Між тим, судом взагалі не обґрунтовано наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, хоча матеріали кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_9 не судимий, мав постійне місце реєстрації та проживання, має сім'ю, дітей. Необґрунтованою є також позиція суду про те, що обвинувачений може виїхати за кордон, оскільки закордонний паспорт обвинувачений здав слідчому. Судом не взято до уваги тривалий судовий розгляд, понад три роки ОСОБА_9 утримується під вартою.
Клопотання про поновлення пропущеного строку обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять даних про вручення захиснику копію оскаржуваної ухвали суду, крім того, наголошує, що 20.02.2023 р. під час оголошення ухвали не був запрошений до зали суду, а тому отримав копію ухвали у відповідь на свій запит від 6.03.2023 р.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які просили поновити строк на апеляційне оскарження та задовольнити апеляційну скаргу по викладеним в ній доводам, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, матеріали виділені з судового провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно п. 11 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу про запобіжний захід у виді тримання під вартою - протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Апеляційним судом встановлено, що захиснику ОСОБА_8 копія оскаржуваного судового рішення судом не видавалася, захисник отримав копію електронною поштою 6.03.2023 р., а тому пропустив строк на апеляційне оскарження з поважної причини, тому апеляційний суд вважає доцільним поновити захиснику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали та розглянути по суті апеляційну скаргу.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, об-ґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимо-гам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.
Виходячи з наданих матеріалів кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ризики, наведені прокурором, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків в кримінальному провадженні, вчинити та/або продовжити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, є дійсними та триваючими, на даний час не зменшились та виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо нього на більш м'який.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого до двох місяців та визначаючи роз-мір застави у раніше визначеному розмірі, а саме 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2017050 грн., суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень - ч. 3 ст. 2062, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, одне з них, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого злочину, та за який згідно санкції відповідної статті, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, при цьому суд врахував, що наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та може продовжувати злочинну діяльність, впливати на потерпілих та свідків, які на даний час ще не допитані у суді, буде переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом; ризики, які були наявні при застосуванні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому не відпали. Суд першої інстанції правильно вказав, що обвинувачений вважається не судимим в силу вимог ст. 89 КК України, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 305, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України, що ніяким чином не є порушенням вимог закону. Окрім того, він не має стійких соціальних зв'язків, а саме: не працює, утриманців не має, не має зареєстрованого місця проживання.
Судом встановлено, що обвинувачений ухилявся від явки до органу досудового розслідування і перебував у розшуку згідно постанови слідчого. Також, він порушив покладений на нього обов'язок, визначений ухвалою слідчого судді, а саме без повідомлення слідчого та прокурора поїхав до м. Жашків Черкаської обл. Судом встановлено, що в період перебування під вартою ОСОБА_9 одружився із ОСОБА_10 та врахував цю обставину в сукупності з іншими обставинами та ризиками, однак дану обставину суд обґрунтовано не вважав такою, що вказує на наявність міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого. Доводи обвинуваченого щодо наявності у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей суд також оцінює критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що троє неповнолітніх дітей, про яких вказується в апеляції, є дітьми його дружини ОСОБА_10 від попереднього шлюбу з іншим чоловіком.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних та не було надано і суду апеляційної інстанції, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_9 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Місцевий суд перевірив можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів та дійшов до правильного висновку про відсутність таких підстав. З вказаним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Наведене об'єктивно вказує, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, продовжують існувати, в зв'язку з чим апеляційний суд приходить до висновку про доцільність збереження визначеного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи відсутність даних про втрату ризиків та підтвердження їх існування і на цей час, суд обґрунтовано зауважив, що запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою доцільно продовжити на шістдесят днів, з метою забезпечення його належної поведінки під час розгляду кримінального провадження та запобіганню зазначених судом ризиків та із визначенням застави.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, а саме: що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків чи потерпілих, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені вище ризики наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, альтернативний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 до двох місяців.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір застави не відповідає критерію розумності і є занадто завищеним, також на думку апеляційного суду є не обґрунтованими, тому що суд першої інстанції перевірив ці доводи та з посиланням на рішення суду апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про його відповідність вимогам КПК України.
Доводи апеляційної скарги про надмірну тривалість перебування обвинуваченого під вартою апеляційний суд вважає не доречними, тому що вивченням наданих судом першої інстанції та сторонами матеріалів вбачається, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об'єктивних так і суб'єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законних підстав для впливу.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК, апеляційний суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали Черкаського райсуду Черкаської обл. від 20.02.2023 р.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського райсуду Черкаської обл. від 20.02.2023 р., якою відносно ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, ухвала діє до 21.04.2023 р. включно та визначено заставу у розмірі 1050 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2017050 грн. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді