Справа № 623/1226/21 Номер провадження 22-ц/814/1674/23Головуючий у 1-й інстанції Одарюк М.П. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
20 квітня 2023 року м.Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Обідіна О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданими в його інтересах представником - адвокатом Савіним Олегом Сергійовичем,
на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2021 року, додаткове рішення цього ж суду від 07 вересня 2021 року, постановлені суддею Одарюк М.П.,
по справі за позовом Селянського (фермерського) господарства (далі - СФГ) Чалого Георгія Анатолійовича до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення майнової та моральної шкоди,
08.04.2021 СФГ ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в сумі 250 440,00 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн., а всього 350 440,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що у власності фермерського господарства перебуває трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марка - БЕЛАРУС -892, 2010 року випуску, який у 2019 році зник з території господарства, а згодом позивачу стало відомо, що трактор знаходиться у ОСОБА_1 . Під час зустрічі з відповідачем останній пред'явив розписку, згідно якої він нібито придбав цей трактор. Оскільки відповідачем, крім розписки, не надано правовстановлюючих документів на трактор, позивач запропонував відповідачу добровільно повернути трактор, але станом на жовтень 2020 року він не був повернутий.
У зв'язку із вказаними подіями позивач звернувся до начальника Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом, однак за результатами звернення йому було відмовлено у порушенні кримінального провадження. У листопаді 2020 року на підставі ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості щодо самоправних дій стосовно транспортного засобу. В рамках даного кримінального провадження був допитаний відповідач, який пояснив, що у вересні 2019 року між ним та ОСОБА_2 , сином позивача, відбулась усна домовленість щодо купівлі трактору. В результаті чого відповідач передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8 500,00 дол. США та забрав трактор. Приблизно в листопаді 2020 року до відповідача приїхала дружина останнього, яка віддала йому грошові кошти, а він, ОСОБА_1 віддав їй трактор та технічній паспорт до нього, після чого місце знаходження трактора йому невідоме.
Позивач вважає, що відповідач такими протиправними діями порушив його законні права та інтереси, як власника та засновника СФГ, заподіявши матеріальної шкоди в розмірі 250 440,00 грн. (ринкова вартість трактора станом на жовтень 2020 року) та моральну шкоду, яку оцінив в 100 000,00 грн., а тому звернувся в суд з цим позовом.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.08.2021 позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича в особі ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича матеріальну шкоду в розмірі 250 440,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2 504,40 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., понесені у зв'язку з розглядом справи, та витрати по оплаті судового збору в сумі 1 135,00 грн.
Рішення про часткове задоволення позову вмотивовано доведеністю факту неправомірного набуття відповідачем майна позивача, а саме трактора, який в послідуючому той не повернув власнику, чим завдав збитків, а тому на підставі ст.ст.1166,1192 ЦК України відповідач має відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі вартості вказаного транспортного засобу. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди не доведені.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та витрат по оплаті судового збору, районний суд виходив з критеріїв реальності, співмірності, доведеності та положень ст.141 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Савіна О.С. подав до Харківського апеляційного суду апеляційні скарги на вказані судові рішення.
Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди та додаткове рішення про стягнення судових витрат - скасувати, в задоволенні цих вимог відмовити.
Звертає увагу, що розписка від 20.09.2019, за якою СФГ ОСОБА_3 отримало від ОСОБА_4 грошові кошти за продаж спірного трактору, підписана виконавчим директором господарства - ОСОБА_2 , який мав право підпису від імені вказаного фермерського господарства, що підтверджується протоколом №12 установчих зборів від 21.12.1999 та наказом №52 від 22.12.1999 про призначення ОСОБА_2 виконавчим директором СФГ, підписаними позивачем. Крім того, повноваження ОСОБА_2 підтверджуються випискою та Витягом з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Заперечує заподіяння позивачу шкоди, оскільки фермерське господарство отримало від нього, відповідача кошти за спірний трактор.
Вважає недоведеним наявність в його діях усіх складових цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини, що давало б підстави для покладення відповідальності за майнову шкоду.
Оскільки додаткове рішення про стягнення судових витрат є похідним від рішення про стягнення шкоди, тому при скасуванні останнього воно також підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження на додаткове рішення.
10.11.2021 до Харківського апеляційного суду надійшов відзив СФГ ОСОБА_3 , в якому він заперечив доводи апеляційної скарги на додаткове рішення.
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 16.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.08.2021 та справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.
08.12.2021 СФГ ОСОБА_3 подало до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу на вказане рішення, в якому з підстав, аналогічних підставам позову, заперечив доводи апеляційної скарги. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 знав про відкрите кримінальне провадження щодо спірного транспортного засобу та власноруч написав в його присутності розписку, якою зобов'язався зберігати транспортний засіб до з'ясування обставин справи по факту купівлі даного транспортного засобу. Також звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача, який при допиті його в рамках кримінального провадження пояснював про передачу трактора дружині ОСОБА_2 (третьої особи), а у вказаній розписці взяв на себе зобов'язання зберігати транспортний засіб. Заперечив проти прийняття, як доказів, долучених до апеляційної скарги відповідача документи - протокол №12 від 12.12.1990 та наказ №52 від 22.12.1999, оскільки вважає їх підробленими. Натомість відповідач не надав належних доказів укладення правочину купівлі-продажу транспортного засобу.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.10.2022 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Учасники судового процесу в судове не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, що згідно ч.2 ст.372 цього Кодексу не перешкоджає розгляду справи за їх неявки.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини.
Відповідно до Статуту Селянське (фермерське) господарство Чалого Георгія Анатолійовича є юридичною особою, що створено на підставі рішення Барвінківської районної держадміністрації Харківської області №16 від 22 січня 1993 року, головою якого є засновник ОСОБА_3 .
Пунктами 8.1.-8.5 Статуту передбачено, що голова господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи її об'єднаннями відповідно до закону; укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України; має право призначати виконавчого директора, який здійснює керівництво поточною діяльністю господарства; може письмово доручити виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або собі, яка працює за контрактом./а.с.4-11/
Згідно свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 від 13.12.2010 ФГ ОСОБА_3 є власником трактора колісного, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марка БЕЛАРУС-892, 2010 року випуску, двигун № НОМЕР_3 ./а.с.15/
26.02.2020 ОСОБА_1 видав розписку, якою зобов'язується відповідально зберігати без права продажу по запчастинах чи в повному обсязі транспортний засіб - трактор колісний МТЗ-892 (белорус) 2010 р.випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 до повного вирішення по факту його купівлі цього транспортного засобу./а.с.12/
20.11.2020 на підставі ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за заявою ОСОБА_3 щодо самоправних дій невстановленої особи відносно майна ОСОБА_3 (номер кримінального провадження 12020225320000138)./ а.с.18/
Відповідно до протоколу допиту свідка від 24.12.2020 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 пояснив, що спірний трактор купив за 8 500,00 доларів США у вересні 2019 року у ОСОБА_5 , про що той видав йому розписку з печаткою господарства. У лютому 2020 року до нього звернувся батько ОСОБА_6 з вимогою повернути трактор, на що він погодився після повернення йому грошей. Приблизно у листопаді 2020 дружина ОСОБА_7 повернула йому кошти, а він їй - трактор, місце знаходження якого на разі йому невідоме./а.с.13-14/
Звітом про незалежну оцінку вартості трактора БЕЛАРУС - 892, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 12.10.2020 визначена ринкова вартість трактора з урахуванням ПДВ- 250 440,00 грн./а.с.16-17/
Задовольняючи позов в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості спірного трактора, суд першої інстанції виходив з доведеності заподіяння відповідачем такої шкоди внаслідок неправомірних дій та положень ст.ст.1166,1192 ЦК України.
Апеляційний суд з такими висновками міськрайонного суду не погоджується, оскільки вони постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 13 ЦПК України закріплює принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, чи судом у визначених законом випадках.
Отже, для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч.ч.1-2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.
Викладеним нормам процесуального закону оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача майнової шкоди - не відповідає.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення майнової шкоди, позивач доводив заподіяння цієї шкоди відповідачем внаслідок неправомірних дій, обґрунтовуючи позов нормами ст.ст.1166, 1192 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналіз викладених положень закону вказує про те, що для покладення на особу відповідальності за заподіяння майнової шкоди необхідна сукупність чотирьох обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.
Однак встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та досліджені докази не підтверджують наявність вказаних складових для настання деліктної відповідальності відповідача перед позивачем.
По-перше, із матеріалів справи убачається, що спірний трактор перебував у володінні відповідача на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в простій письмовій формі, між представником СФГ ОСОБА_3 - Чалим О.Г. (виконавчим директором) та ним, відповідачем. Заперечення позивачем повноважень ОСОБА_2 на розпорядження майном господарства не спростовує факту, що вказана особа внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 22.12.1999р. як керівник та підписант Селянського (фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича./а.с.83/
Заперечуючи такі повноваження третьої особи, позивач не надав доказів протилежного, лише посилався на підробленість печатки на розписці, яку надав відповідачу від імені продавця ОСОБА_2 , відповідного наказу №52 від 22.12.1999, що є його припущеннями, а тому до уваги колегією суддів не приймаються./а.с.81,86,88/
Крім того, як убачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12020225320000138), зареєстрованого 20.11.2020, відомості внесені до ЄДРДР за заявою ОСОБА_3 щодо самоправних дій невстановленої особи відносно його майна (правова кваліфікація ст.356 КК України)./а.с.18/
Відповідач як у своїх поясненнях в суді першої інстанції при розгляді цивільної справи, так і при допиті його в якості свідка в межах кримінального провадження, пояснив підстави користування спірним трактором, одержаним згідно договору купівлі-продажу та його повернення тому ж представнику селянського господарства, який у свою чергу повернув йому кошти. Тобто, відносини між сторонами виникли на підставі договірних відносин, а не внаслідок вчинення неправомірних дій відповідачем. У разі вчинення ОСОБА_2 дій з перевищенням (у разі наявності) повноважень), за наслідком яких спірний транспортний засіб вибув з володіння позивача, відповідні вимоги господарства мають бути заявлені саме до нього, а не до відповідача.
Висновок районного суду про ненадання відповідачем доказів повернення трактора ОСОБА_2 чи його представнику, а тому визнання доведеним обставини, на які посилався позивач, - є хибним, оскільки ґрунтується на його припущеннях та замовчуванні правовідносин фермерського господарства із третьою особою.
За таких обставин, покладення на відповідача відповідальності згідно норм ст.ст.1166.1192 ЦК України є неправомірним.
Тому апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Оскільки, колегія суддів відмовляє у задоволенні позову, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, тому додаткове рішення також підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.367,368, 374 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , поданими в його інтересах представником - адвокатом Савіним Олегом Сергійовичем, - задовольнити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2021 року в частині стягнення матеріальної шкоди та додаткове рішення цього ж суду від 07 вересня 2021 року про судові витрати - скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову Фермерського селянського господарства Чалого Георгія Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - відмовити.
В іншій частині рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2021 року апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20.04.2023.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.І. Обідіна