Єдиний унікальний номер справи 185/5753/22
Провадження № 1-кп/185/231/23
12 квітня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050010000217 від 09 червня 2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ Донецької області, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період, стрільця-помічника гранатометника 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 (дистанційно),
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , строк якого спливає 04 травня 2023 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував щодо продовження йому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію свого захисника - адвоката ОСОБА_5 , якийпросив застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Строк тримання під вартою обвинуваченогоОСОБА_3 закінчиться до наступного судового засідання, однак завершити кримінальне провадження неможливо, оскільки є необхідність у відкладені судового засідання з незалежних від суду причин.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Окрім того, ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою раніше не судимою, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено на строк до дванадцяти років позбавлення волі, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, зважаючи на ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_3 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Водночас суд враховує ризик можливого впливу на свідків та потерпілих, адже свідки та потерпілі безпосередньо перед судом не допитані, в той же час свідки разом з обвинуваченим проходять військову службу, що фактично створить умови для здійснення на них впливу.
Наявність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого - те, що він має постійне місце проживання, не зменшує суспільну небезпечність інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, що згідно обвинувального акту було вчинено в період воєнного стану та не зменшує заявлені ризики.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Також суду не надано медичних підтверджень того, що ОСОБА_3 не може за станом здоров'я перебувати під вартою.
Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим. З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою.
На думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Також суд враховує положення ч. 7 ст. 176 КПК України відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого режим воєнного стану введено з 24 лютого 2022 року. Термін воєнного стану продовжено та триває до цього часу.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, що відповідає і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , обставини вчиненого злочину та ризики, передбачені ст. 177 КПК України,з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд керуючись положеннями абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 183, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до 09 червня 2023 року з утриманням на гауптвахті.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, направити начальнику гауптвахти.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1