Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство
"19" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/595/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 40658146)
про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 18, офіс 107, код ЄДРПОУ 30009065 )
представник кредитора -. Філатова Н.А.;
представник боржника - Мухітдінов Р.Д.
арбітражний керуючий - Кравченко В.П.;
До Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш", в якій заявник просить суд: прийняти до розгляду подану ним заяву; відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш"; визнати вимоги до боржника у розмірі 54 442 095,51 грн, призначити розпорядником майна ТОВ "НВК "Трансмаш" арбітражного керуючого Кравченко Валерію Петрівну.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А..
Ухвалою суду від 21.02.2023 прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Форінт" про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 01.03.2023, зобов'язано заявника надати до дати підготовчого засідання належним чином засвідчені копії наступних документів: договору факторингу б/н від 24.05.2017, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристалбанк" та реєстр відступлених прав вимоги до нього; меморіального ордеру №38640 від 25.05.2017 на суму 21 799 000, 00 грн; договору факторингу №1 від 25.05.2017, укладеного між ТОВ "Кристалбанк" та ТОВ "ФК "Форінт" та реєстр відступлених прав вимоги до нього; платіжного доручення №2 від 25.05.2017 на суму 549 997, 00 грн., а також надати відомості щодо звернення до примусового виконання наказів Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 по справі 913/149/15 (разом з доказами проведення виконавчих проваджень).
27.02.2023 на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2023, від представника заявника надійшли зазначені документи (вх. №4646).
Ухвалою суду від 01.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.03.2023.
Ухвалою суду від 06.03.2023 відкладено підготовче засідання на 13.03.2023 о 14:40. Повторно зобов'язано боржника у відповідності до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства до наступної дати підготовчого засідання надати суду відзив на заяву кредитора, в якому викласти заперечення або визнання боргу кредитора, докази, що підтверджують обставини викладені у відзиві на заяву кредитора. До відзиву долучити докази відправлення заявнику копії відзиву, а також довідку органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) про наявність або відсутність на балансі підприємства, щодо якого відкрито провадження у справі, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до статутного капіталу боржника.
14.03.2023 від боржника на адресу суду надійшов відзив з додатками (вх. № 6176).
На електронну адресу суду 15.03.2023 від представника заявника надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №6357).
15.03.2023 від представника боржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про відсутність документів підприємства (вх. №6484).
Ухвалою суду від 15.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.04.2023.
22.03.2023 на адресу суду від представника заявника надійшли пояснення по справі (вх. №7000).
06.04.2023 на електронну адресу суду від представника боржника надійшли заперечення по справі (вх. №8347).
12.04.2023 на електронну адресу суду від представника ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого надійшли заяви про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (вх. № 9068 та вх. №9069).
Ухвалою суду від 12.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.04.2023.
Ухвалою суду від 13.04.2023 заяви представника ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" (вх. №9068) та арбітражного керуючого Кравченко В.П. (вх.) задоволено. Проводити засідання у справі №922/595/23 за їх участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосування системи "Захищений відеоконференцзв'язок з судом" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (vkz.court.gov.ua).
Присутній в судовому засіданні представник ініціюючого кредитора, підтримав подану заяву, просив суд задовольнити її.
Представник боржника оголосив відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до якого просить суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК "Трансмаш" у зв'язку із наявністю спору про право.
Арбітражний керуючий підтримав заяву ініціюючого кредитора та свою згоду на участь у справі про банкрутство.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників у справі про банкрутство, суд зазначає наступне.
В обґрунтування своїх вимог ініціюючий кредитор посилається на те, що між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» 23.04.2007 укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/06-04/200/Г зі змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 1.1 Генеральної угоди банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках дії Угоди, які є її невід'ємними частинами.
Пунктом 1.2 Генеральної кредитної угоди (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 17 від 07.06.2013 р.) визначено, що загальний розмір позичкової заборгованості Позичальника за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентній 44 000 000, 00 грн за офіційним курсом НБУ на будь-яку дату цієї Угоди. При цьому кредитні кошти можуть надаватись Позичальнику в гривні та в рублях РФ в межах загального ліміту заборгованості.
Згідно з п. 5.1. Генеральної кредитної угоди, Позичальник зобов'язаний використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї Угоди.
В рамках Генеральної кредитної угоди між сторонами укладено наступні кредитні договори:
Кредитний договір № 010/01-04-1/1026 від 07.06.2013 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами.
У відповідності до умов зазначеного Кредитного договору, Банк зобов'язувався надати кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 49597976, 51 рубль Російської Федерації, а Позичальник зобов'язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов'язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору.
Кредитний договір № 010/01-04-1/1036 від 21.06.2013 зі змінами та доповненнями.
У відповідності до умов зазначеного кредитного договору, банк зобов'язувався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 16 339 200 грн 00 коп., а Позичальник зобов'язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов'язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору.
Кредитний договір № 010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 зі змінами та доповненнями.
У відповідності до умов зазначеного кредитного договору, Банк зобов'язувався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 7 660 800 грн 00 коп., а Позичальник зобов'язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов'язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору.
Як зазначає кредитор в своїй заяві, банк свої зобов'язання за кредитними договорами щодо надання кредиту виконав належним чином, проте боржник свої зобов'язання щодо сплати на користь Банку заборгованості за кредитом та процентів за його користування виконав не в повному обсязі.
Грошові вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» частково забезпечені заставою майна, що підтверджується Іпотечним договором від 30.05.2014 року посвідченим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейниковою К.Л., зареєстрованим в реєстрі за № 2022.
Як слідує зі змісту Іпотечного договору від 30.05.2014 року в іпотеку передано:
1.Нежитлове приміщення цеху № 7 (сім) загальною площею 3237,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 127 і (сто двадцять сім і) та належить Приватному акціонерному товариству «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 16.01.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №361/8 від 25.12.2006 року та зареєстроване Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 18.01.2007 року в реєстровій книзі, 28, номер запису 3218, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 17533621, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Луганського міського управління юстиції Луганської області 08.05.2013 року за реєстраційним номером 68943844101.
Нежитлове приміщення розміщене на земельній ділянці 0,4378 га, кадастровий номер 4410100000:02:027:0024, цільове призначення - під розміщене нежитлове приміщення цеху № 7, на якій розміщено вищезазначений об'єкт нерухомості, використовується Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі договору оренди землі, посвідченого Кравченко С.Ю., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 06.05.2011 року за реєстр. № 1717, зареєстрованого Управлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області 16.05.2011 року за № 441010004000200.
2.Нерухоме майно - кранову эстакаду, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд.127 ж (сто двадцять сім ж), літ 63, загальною площею 12333,7 кв.м. та належить на праві власності Приватному акціонерному товариству «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 16.01.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 361/8 від 25.12.2006 року та зареєстроване Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 29.01.2007 року в реєстровій книзі 28, номер запису 3240, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 17635159, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 79862644101.
Кранова естакада розміщена на земельній ділянці 1,1100 га, кадастровий номер 4410100000:02:027:0018. Цільове призначення - під розміщену кранову естакаду, на якій розміщений вищезазначений об'єкт нерухомості, використовується Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Договору оренди землі, посвідченого Кравченко С.Ю., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 29.12.2010 року за реєстр. № 2932, зареєстрованого управлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області 11.04.2011 року за № 441010004000156.
У відповідності до умов Іпотечного договору від 30.05.2014 року № 2022, загальна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна складає 13 204 468, 00 грн.
У зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відповідно до рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 року по справі № 913/149/15, позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» заборгованість:
- за кредитним договором № 010/01-04-1/1026 від 07.06.2013 року заборгованість в сумі 55 881 440, 40 російських рублів (49 518 286,51 російських рублів - тіло кредиту, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 6 363 153, 89 російських рублів);
- за кредитним договором № 010/01-04-1/1036 від 21.06.2013 року - заборгованість в сумі 19 280 471, 08 грн. ( 16 318 500 грн. 00 коп. за тілом кредиту; 2 961 971 грн. 08 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом);
- за кредитним договором № 010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 року заборгованість в сумі 7 778 932, 94 грн. ( 6 301 747 грн. 13 коп. - за тілом кредиту; 1 477 185 грн. 81 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом).
Після винесення рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 року у справі № 913/149/15, Боржником було частково погашено тіло кредиту за кредитним договором № 010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 року, в зв'язку з чим, заборгованість за договором склала 5 786 747 грн 13 коп., загальна сума заборгованості разом з відсотками за користування кредитом складає 7 263 932, 94 грн.
В подальшому, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК» було укладено договір факторингу б/н від 24.05.2017 року. В порядку та на умовах, визначених договором, фактор зобов'язався передати клієнту загальну суму фінансування, а клієнт зобов'язався відступити фактору право вимоги до боржників (портфельне відступлення права вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав. Права вимоги були відступлені як за основними зобов'язаннями, так і за забезпечувальними. З дати відступлення прав вимоги, АТ «Райффайзен Банк Аваль» перестав бути стороною кредитних договорів, договорів поруки, іпотеки/застави тощо, а ПАТ «КРИСТАЛБАНК» став виключним та єдиним кредитором за кредитними договорами та всіма забезпечувальними зобов'язаннями.
Одночасно між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК» було укладено Договір відступлення прав за іпотечними договорами, за якими перейшло право звернення на спірне майно, в тому числі за договором іпотеки від 30.05.2014 року № 2022.
Крім того, між ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено договір факторингу № 1 від 25.05.2017 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Форінт» зобов'язалось передати ПАТ «КРИСТАЛБАНК» загальну суму фінансування, а ПАТ «КРИСТАЛБАНК» зобов'язалось відступити ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги до боржників (портфельне відступлення прав вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав, в тому числі і за кредитними договорами ПрАТ «НВЦ «Трансмаш». Права вимоги були відступлені як за основними зобов'язаннями, так і за забезпечувальними.
У результаті відступлення АТ "Райффайзен Банк Аваль" усіх прав вимог ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» ухвалою господарського суду Луганської області від 12.09.2017 у справі №913/149/15 замінено ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», яке є кредитором ПрАТ "НВЦ "Трансмаш".
У зв'язку з чим, ініціюючий кредитор вважає, що безспірна згідно рішення Господарського суду Луганської області по справі № 913/149/15 від 24.09.2015 року загальна заборгованість ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» перед кредитором складає 54 442 095, 51 грн. При цьому Кредитор посилається на те, що вказана сума забезпечена на 13 204 468,00 грн.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.02.2023 наданого до суду кредитором, ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» було створено нову юридичну особу в результаті перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича компанія «Трансмаш».
В своїй заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор посилається на те, що невиконання грошового зобов'язання, його прострочення та відсутність спорів щодо грошових зобов'язань боржника підтверджується наявністю судового рішення про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили та залишається не виконаним. Вважає, що наявні всі підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до змісту відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, вбачається, що він проти відкриття провадження у справі заперечує, наголошує, що тільки після вжиття відповідних заходів по зверненню стягнення на предмет іпотеки та проведення незалежної оцінки майна, а також проведення прилюдних торгів, що визначені судовим рішенням, можна робити висновок про суму заборгованості боржника, яка не забезпечена заставою.
З урахуванням того, що майно, яке становить предмет іпотеки знаходиться в місті Луганськ, який станом на момент розгляду даної справи є тимчасово окупованою територією та зоною ведення бойових дій, а від так наявна об'єктивна неможливість на даний час здійснити заходи щодо проведення незалежної оцінки майна та визначити суму заборгованості боржника перед кредитором, яка не забезпечена заставою. Таким чином, на думку представника боржника, не можна говорити про безспірність грошових вимог кредитора, тому відкриття провадження у справі про банкрутство боржника не відповідатиме вимогам чинного законодавства України та порушуватиме права та інтереси як кредитора так і боржника. Одночасно, на думку представника боржника, неможливість визначити суму грошових вимог, яка забезпечена заставою та суму грошових вимог, яка не забезпечена заставою робить неможливим проведення самої процедури банкрутства боржника.
Крім того, представник боржника зазначив, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство вже була розглянута судами першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції (справа №922/94/19).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/94/19 було відкрито провадження за заявою ТОВ «ФК «Форінт» про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства «Трансмаш», код ЄДРПОУ 30009065.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 922/94/19 апеляційну скаргу ПрАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш» задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.01.2019 року у справі № 922/94/19 скасовано. Провадження у справі № 922/94/19 про банкрутство ПрАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш» закрито.
Постановою Верховного суду України від 15.08.2019 року у справі № 922/94/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2019 у справі № 922/94/19 залишено без змін. Зазначена Постанова набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Таким чином, на думку представника боржника, під час розгляду справи №922/94/19 про банкрутство ПрАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш», судами всіх інстанцій вже було надано належну оцінку доказам та обґрунтуванням кредитора. З моменту винесення Постанови Верховним судом України від 15.08.2019 у справі № 922/94/19 об'єктивні обставини справи не змінились, крім ще більшого ускладнення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з введенням воєнного стану на території України згідно Указу Президента України, затвердженого ЗУ Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24.02.2022 року.
Відповідно до змісту додаткових пояснень наданих кредитором до суду, він визнав факт того, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство вже розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанції. Наголошує, що на момент винесення попередніх рішень діяли положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким було передбачено інші підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ніж визначені в Кодексі України з процедур банкрутства.
Посилається на положення ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якою визначено, що відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом. Повторно наголошує на тому, що станом на дату подання заяви, про порушення справи про банкрутство, безспірна згідно рішення суду, загальна заборгованість боржника за неповернення кредитів та процентів за користування такими кредитами за рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 року у справі № 913/149/15 складає 54 442 095,51 грн. Зазначена заборгованість є забезпеченою на 13 204 468, 00 грн, виходячи з умов іпотеки, погоджених сторонами.
Згідно заперечень представника боржника, окрім рішення по справі 922/149/15 від 24.09.2015, ще наявне рішення Господарського суду Луганської області від 03.08.2015 року у справі № 913/148/15, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ПрАТ «Науково-дослідний центр «Трансмаш» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 56 311 454,85 російських рублів та 27 359 586,79 грн. Копію відповідного рішення надано разом з відзивом.
На зазначене рішення боржник посилається, оскільки ним визначено порядок звернення стягнення майна в рахунок погашення заборгованості, яке є предметом забезпечення за договором Іпотеки від 30.05.2014 реєстровий №2022.
Крім того зазначає, що початкова ціна встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на підставі ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
При цьому дія статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки) була призупинена на підставі ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Тобто виконання судового рішення фактично призупинене на час дії Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” до моменту виникнення можливості проведення незалежної оцінки майна та здійснення прилюдних торгів. Одночасно без визначення частки боргу, яка забезпечена іпотекою неможливо визначити розмір інших грошових вимог тобто не забезпечених заставою. На думку представника боржника, на момент розгляду даної заяви наявний спір, про розмір грошового зобов'язання, яке не забезпечене заставою. Розмежування розміру грошових вимог та чітке розуміння суми заставних вимог кредитора та суми інших грошових вимог мають принципове значення для проведення всієї процедури банкрутства. З урахуванням того, що оцінка вартості майна, яке становить предмет застави та, відповідно, реалізація такого майна на прилюдних торгах неможлива, неможливо й вирішити розбіжності між кредитором та боржником щодо розміру грошових вимог не забезпечених заставою.
Розглянувши зміст заяви, дослідивши надані докази та заслухавши пояснення представників учасників справи суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, виходячи з наступного.
Так судом встановлено, що 23.04.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ "НВЦ "Трансмаш" укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/06-04/200/Г від 23.04.2007.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів №010/06-04/200/Г від 23.04.2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) та ПрАТ "НВЦ "Трансмаш" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 30.05.2014 року посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковою К.Л., зареєстрований в реєстрі за №2022 (далі Договір іпотеки), відповідно до якого в іпотеку передано:
1.Нежитлове приміщення цеху № 7 (сім) загальною площею 3237,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 127 і (сто двадцять сім і) та належить Приватному акціонерному товариству «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 16.01.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №361/8 від 25.12.2006 року та зареєстроване Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 18.01.2007 року в реєстровій книзі, 28, номер запису 3218, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 17533621, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Луганського міського управління юстиції Луганської області 08.05.2013 року за реєстраційним номером 68943844101.
Нежитлове приміщення розміщене на земельній ділянці 0,4378 га, кадастровий номер 4410100000:02:027:0024, цільове призначення - під розміщене нежитлове приміщення цеху № 7, на якій розміщено вищезазначений об'єкт нерухомості, використовується Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі договору оренди землі, посвідченого Кравченко С.Ю., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 06.05.2011 року за реєстр. № 1717, зареєстрованого Управлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області 16.05.2011 року за № 441010004000200.
2.Нерухоме майно - кранову эстакаду, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд.127 ж (сто двадцять сім ж), літ 63, загальною площею 12333,7 кв.м. та належить на праві власності Приватному акціонерному товариству «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 16.01.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 361/8 від 25.12.2006 року та зареєстроване Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 29.01.2007 року в реєстровій книзі 28, номер запису 3240, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 17635159, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 79862644101.
Кранова естакада розміщена на земельній ділянці 1,1100 га, кадастровий номер 4410100000:02:027:0018. Цільове призначення - під розміщену кранову естакаду, на якій розміщений вищезазначений об'єкт нерухомості, використовується Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Договору оренди землі, посвідченого Кравченко С.Ю., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 29.12.2010 року за реєстр. № 2932, зареєстрованого управлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області 11.04.2011 року за № 441010004000156.
Пунктом 1.1. Іпотечного договору від 30.05.2014 року № 2022 встановлено,що загальна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна складає 13 204 468, 00 грн.
Змістом п. 1.5 Іпотечного договору, вартість предмету іпотеки, зазначена в п. 1.1 Іпотечного договору, а також визначена в майбутньому на підставі цього пункту іпотечного договору, не впливає на визначення вартості предмета іпотеки під час звернення стягнення на нього іпотекодержателем.
За змістом п. п. 2.1-2.4 Іпотечного договору, Іпотека відповідно до Іпотечного договору частково забезпечує повне виконання грошових зобов'язань позичальника, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з Генерального договору. Іпотекою за Іпотечним договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із Генерального договору та/або змін до нього.
Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок Предмета іпотеки всі свої забезпечені іпотекою вимоги, зокрема, щодо:
- відшкодування витрат, спричинених пред'явленням вимоги за Генеральним договором (або всіма чи окремими Договорами) та/або зверненням стягнення (в тому числі шляхом позасудового врегулювання) на Предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору, включаючи витрати на проведення оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, отримання витягів з відповідних державних реєстрів щодо Предмета іпотеки, обов'язкових платежів, передбачених законодавством України, тощо;
- відшкодування витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки, витрат на страхування Предмета іпотеки;
- сплати неустойки, пеней та штрафів відповідно до Генерального договору;
- сплати процентів та комісій за Кредитом відповідно до умов Генерального договору;
- погашення основної заборгованості відповідно до умов Генерального договору;
- відшкодування витрат Кредитора а також сплати Позичальником інших платежів, передбачених Генеральним договором;
- відшкодування витрат та збитків, завданих порушенням умов Генератьного договору та/або Іпотечного договору.
Розмір вимог, що забезпечуються іпотекою за Іпотечним договором, визначається як сума невиконаних зобов'язань Позичальника за Генеральним договором та розмір інших вимог Кредитора (Іпотекодержателя), визначених пунктами 2.1.-2.3. Іпотечного договору, але не більше вартості Предмета іпотеки, що визначена на момент звернення стягнення. У випадку збільшення суми Загального ліміту за Генеральним договором без внесення змін до Іпотечного договору, забезпеченими іпотекою за Іпотечним договором вважаються вимоги в розмірі, визначеному згідно умов пунктів 2.1. - 2.3. Іпотечного договору.
Згідно з п. 9.1 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, зокрема у випадку невиконання або порушення позичальником строків виконання будь-яких грошових зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно зі ст.. 2 Іпотечного договору.
За змістом п. 9.2-9.3 Іпотечного договору, Іпотекодержатель може застосовувати судовий спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя без попереднього повідомлення Іпотекодавця. Іпотекодержатель на власний розсуд може може застосувати, зокрема, наступний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки: за рішення суду про зверення стягнення у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п. 9.5.2 Іпотечного договору, ціна продажу предмета іпотеки визначається згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності щодо вартості предмета іпотеки, виконаного після прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 9.11 Іпотечного договору, вартість предмета іпотеки, зазначена у п. 1.1. Іпотечного договору, а також зазначена в майбутньому на підставі цього пункту Іпотечного договору, не впливає на визначення вартості предмета іпотеки під час звернення стягнення на нього іпотекодержателем або при добровільній реалізації іпотекодавцем предмета іпотеки, таким чином, не може бути врахована судом як сума грошової вартості забезпеченого майна при відкритті провадження у справі.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 року у справі № 913/149/15 було стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/01-04-1/1026 від 07.06.2013 року; за кредитним договором № 010/01-04-1/1036 від 21.06.2013 року; за кредитним договором № 010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 року.
Як встановлено судом, після винесення рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 року у справі № 913/149/15, боржником було частково погашено тіло кредиту за кредитним договором № 010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 року, у зв'язку з чим, заборгованість за договором склала 5 786 747 грн 13 коп., після часткової сплати загальна сума заборгованості разом з відсотками у загальному розмірі 1 477 185 грн 81 коп. за користування кредитом склала 7 263 932, 94 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.08.2015 року у справі № 913/148/15, було звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ПрАТ «Науково-дослідний центр «Трансмаш» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 56 311 454,85 російських рублів та 27 359 586,79 грн.
З резолютивної частини зазначеного рішення вбачається, що в рахунок погашення всієї заборгованості визнаної судом, звернуто стягнення на майно, передане в іпотеку відповідно до Договору іпотеки від 30.05.2014 посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковою К.Л., зареєстрованого в реєстрі за №2022.
Також, рішенням встановлено, що початкова ціна встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на підставі ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».
При цьому встановлено, що дія статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки) була призупинена на підставі ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Тобто виконання судового рішення фактично є неможливим на час дії Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” до моменту виникнення можливості проведення незалежної оцінки майна та здійснення прилюдних торгів.
Крім того, в мотивувальній частині рішення по справі №922/148/15 визначено, що саме ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечував проти визначення початкової вартості майна, зазначеному в Договорі іпотеки від 30.05.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 року у справі № 913/149/15 Господарським судом Луганської області видано накази від 30.10.2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, попередній кредитор, АТ “Райффайзен Банк Аваль” звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області з наказами від 30.10.2015 року.
Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області від 12.11.2015 року ВП №49375712 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 30.10.2015 року у справі № 913/149/15.
Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області від 04.07.2016 року ВП № 49375712 на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.11.2015 року ВП № 49431023 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 30.10.2015 року у справі № 913/149/15.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.08.2016 ВП №49431023 на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України про виконавче провадження”, виконавчий документ повернуто стягувачу.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.11.2015 ВП № 49431944 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 30.10.2015 року у справі № 913/149/15.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.08.2016 року ВП № 49431944 на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу.
Тобто, примусове виконання рішення було припинено саме за ініціативою кредитора (ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”).
Під час розгляду справи судом встановлено, що заставне майно знаходиться у м.Луганську в зоні проведення антитерористичної операції та перебуває на тимчасово непідконтрольній Україні території.
Суд зазначає, що статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зокрема, передбачено, що протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".
Отже, вказаний Закон зупиняє можливість реалізації іпотечного майна протягом терміну його дії.
Крім того, Указом Президента України, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан. Звідси процедура звернення стягнення додатково ускладнюється та полягає продовженню після відміни воєнного стану в Україні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Унаслідок конкуренції прав кредиторів за умови недостатності майна боржника виникає необхідність спеціального правового регулювання.
Тому в конкурсному процесі важливим є визначення статусу кредиторів у справі про банкрутство, оскільки від того, якими правами та обов'язками вони наділені і як ефективно їх використовують, залежить досягнення основної мети конкурсного провадження - задоволення/погашення вимог кредиторів.
Статус кредиторів у справі про банкрутство визначають характер їх вимог до боржника, забезпеченість вимог, час виникнення зобов'язання, характер інтересу, що захищається, інші критерії.
Правове визначення терміна "забезпечені кредитори" розкрито в статті 1 КУзПБ, якою до них віднесено кредиторів, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Системний аналіз норм статті 572 ЦК України, статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття "переважність права заставодавця (іпотекодавця) перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна".
Отже, сутність застави (іпотеки) полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов'язання в повному обсязі, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов'язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення із цінності цієї речі.
Таке переважне право також закріплено в частині шостій статті 64 КУзПБ, якою встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов'язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).
Тому визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку".
За змістом положень статті 589 ЦК України, статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку", статті 19 Закону України "Про заставу" заставодержатель, а у іпотечних правовідносинах - іпотекодержатель (якщо інше не передбачено договором або законом) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника, визначені на момент фактичного задоволення, за рахунок майнового поручителя у розмірі фактичної реалізації предмета застави, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про заставу", якою врегульовано зміст договору застави, однією з істотних умов такого договору визначено опис предмета застави. Аналогічно до істотних умов договору іпотеки віднесено опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку").
Таким чином, вартість предмета застави не є істотною умовою відповідного договору та її відсутність не робить такий договір недійсним.
Відсутність у законі імперативної вимоги щодо оцінки предмета застави (іпотеки) як істотної умови договору пов'язана з тим, що майно (нерухомість), за загальним правилом, має свою вартість та певну цінність, яка не завжди відповідає дійсній вартості цього предмета як на час визначення розміру вимог, так і на момент реалізації майна задля задоволення вимог забезпеченого кредитора. Така оцінка є лише припущенням щодо реальної вартості майна, оскільки відповідна оцінка із часом може змінитися: або зростати або зменшуватися під впливом конкретних причин (коливання ринкових цін на нерухомість, знецінення майна, втрата ним своїх споживчих або ексклюзивних якостей тощо).
Водночас, аналіз норм КУзПБ свідчить, що в процедурі розпорядження майном на стадії формування реєстру кредиторів не передбачено будь-якої оцінки майна для визначення його вартості. Відповідно до частини восьмої статті 45 КУзБП розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Лише у процедурі ліквідації до повноважень ліквідатора належить: визначення початкової вартості майна банкрута (частина перша статті 61 КУзБП); визначення початкової вартості продажу майна банкрута (частина перша статті 63 КУзБП); визначення початкової ціни як однієї з умов продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення) (частини перша, друга статті 75 КУзБП).
Із урахуванням наведеного погоджена сторонами вартість предмета застави (іпотеки) у договорі застави (іпотеки) не може обмежувати розмір зобов'язань боржника, забезпечених заставою (іпотекою), позаяк з огляду на викладене вище сума задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) пов'язується саме з вартістю фактичної реалізації предмета застави (майнової поруки), якщо інше не встановлено договором застави (іпотеки).
У справі про банкрутство кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації за наслідком якої з дотриманням вимог КУзПБ застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними.
Доказів раніше проведеної оцінки іпотечного майна до суду не надано.
На теперішній час у зв'язку з введенням воєнного стану на території України, а також те, що майно, яке перебуває в іпотеці ТОВ "ФК "Форінт" знаходиться на непідконтрольній Україні території, що, наразі, призводить до неможливості його оцінки для визначення вартості, оскільки як вже зазначалось вище порядок оцінки визначено як у Договорі іпотеки від 30.05.2014, так і в рішенні по справі 922/148/15. Таким чином вартість предмета іпотеки на даний час не визначена.
Відповідно до пояснень кредитора, кредиторські вимоги заявлені частково, зокрема, в частині стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам у загальному розмірі 54 442 095, 51 грн. є безспірними, згідно рішення суду, тому між кредитором і боржником відсутній спір про право, а фактична незгода боржника щодо черговості задоволення вимог кредитора (забезпечених вимог та не забезпечена сума заборгованості) не може свідчити про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, та ніяким чином не може впливати на розмір зобов'язань та порушувати прав боржника.
Враховуючи те, що іпотечним договором встановлено, що первісна вартість, встановлена у відповідності до п. 9.11 не впливає на визначення вартості предмета іпотеки під час звернення стягнення на нього іпотекодержателем та ціна продажу предмета іпотеки визначається згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності щодо вартості предмета іпотеки (п. 9.5.2 Іпотечного договору), суд не може погодитись з висновком Кредитора, що саме сума 54 442 095, 51 грн. є незабезпеченою.
Таким чином невжиття заходів щодо встановлення розміру вартості грошових вимог кредитора, які є незабезпеченими, вказує на спірний характер даних правовідносин та наявність спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Як виходить з матеріалів справи, на момент подання заяви ТОВ «ФК «Форінт» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «НВК «Трансмаш» між сторонами наявний спір про розмір грошового зобов'язання, яке не забезпечене заставою, який є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Згідно ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного суду України від 23.06.2020 року у справі №910/1067/19, достатнім для відмови у відкритті провадження є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора. Неврахування судами факту існування двох спорів про право є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, враховуючи наявність спору про право між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», суд дійшов висновків про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство № 922/595/23.
Керуючись статтями 39 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш", код 30009065.
Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано -21.04.2023.
Суддя Прохоров С.А.