про відмову в забезпеченні позову
21.04.2023м. СумиСправа № 920/1104/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. розглянувши заяву представника позивача - Фермерського господарства "Злак" (вул. Сумська, буд. 182, с. Миропілля, Сумський район, Сумська область, 42410, ідентифікаційний код 21109273) від 19.04.2023 б/н (вх. № 1369 від 19.04.2023) про забезпечення позову та матеріали справи № 920/1104/22
за позовом: Фермерського господарства "Злак" (вул. Сумська, буд. 182, с. Миропілля, Сумський район, Сумська область, 42410, ідентифікаційний код 21109273)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Темп" (вул. Каштанова, буд. 9б, м. Обухів, Київська область, 08700)
про стягнення 3 872 420, 18 грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором від 23.11.2021 в сумі 3 82 420, 18 грн, з них: 3 267 373,43 грн боргу та 605 046,76 грн неустойки, а також вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат.
Ухвалою від 04.01.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1104/22; призначив підготовче засідання на 21.02.2023, 12:45.
Представником відповідача подано до суду відзив від 30.01.2023 б/н (вх. № 706 від 02.02.2023), у якому останній проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Представником відповідача надіслано до суду клопотання від 30.01.2023 б/н (вх. № 380 від 02.02.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 03.02.2023 у справі № 920/1104/22 суд постановив задовольнити клопотання представника відповідача від 30.01.2023 б/н (вх. № 380 від 02.02.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; провести судове засідання, призначене на 21.02.2023, 12:45 за участі представника відповідача - Швець В.Ю. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі "Судова влада України" https://vkz.court.gov.ua.
17.02.2023 позивачем подано відповідь на відзив б/н, б/д (вх. № 1012/23 від 17.02.2023), де позивач наводить доводи на спростування позиції відповідача, викладеної у відзиві на позов.
Водночас підготовче засідання, призначене на 21.02.2023, 12:45, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. у відпустці 21.02.2023.
Ухвалою від 22.02.2023 у справі № 920/1104/22 суд постановив продовжити підготовче провадження на тридцять днів та призначити підготовче засідання на 16.03.2023, 10:00.
Підготовче засідання, призначене на 16.03.2023, 10:00, не відбулось у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги 16.03.2023 з 09:07 до 10:39 у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Ухвалою від 16.03.2023 у справі № 920/1104/22 суд постановив призначити підготовче засідання на 30.03.2023, 12:30.
30.03.2023 представником відповідача подано до суду письмові пояснення від 30.03.2023 б/н (вх. № 1960/23).
У підготовчому засіданні 30.03.2023 судом оголошено перерву до 25.04.2023, 15:00.
19.04.2023 представником позивача подано до суду заяву від 19.04.2023 б/н (вх. № 1369 від 19.04.2023) про забезпечення позову, де заявник просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі, або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб в сумі 3 872 420,18 грн.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що відповідач не дотримується умов договору від 23.11.2021 № 207-1721, а також на те, що відповідач може здійснити дії, спрямовані на невиконання рішення суду у цій справі та можливе зникнення майна відповідача.
Позивач також зазначає, що здійснює свою діяльність на території Миропільської сільської територіальної громади, яка з 17.06.2022 відноситься до території з можливими бойовими діями, що підтверджується даними наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами) «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Бойові дії не дають змоги проводити господарську діяльність у повному обсязі, що призводить до скрутного фінансового стану. Не повернення відповідачем отриманої попередньої оплати додатково значно ускладнює фінансовий стан фермерського господарства. Якщо не будуть вжиті засоби забезпечення позову працівники позивача можуть залишитися без заробітної плати. Таким чином, як зазначає позивач, вжиття засобів забезпечення позову буде сприяти запобіганню порушенню прав та охоронюваних законом інтересів працівників позивача.
Представник позивача зазначає, що обраний позивачем захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, застосування зустрічного забезпечення позову вважає не потрібним, оскільки відповідачем не буде понесено збитків внаслідок застосування заходів забезпечення позову, відповідач більше одного року безкоштовно використовує кошти позивача.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За приписами статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
В силу положень частини першої статті 74 ГПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що відповідачем систематично не виконуються умови, укладеного між сторонами договору та зазначає про імовірність зникнення майна відповідача.
У заяві міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову.
Суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
У відповідності до статті 41 Конституції України кожен, має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_4 проти Нідерландів», «ефективний засіб» - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рл/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп-/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У поданій представником позивача заяві міститься лише припущення щодо порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність забезпечення позову, оскільки саме лише посилання на систематичне не виконання відповідачем умов договору не може свідчити про неможливість виконання рішення суду у цій справі.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої представником позивача заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі статті 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - Комунальне підприємство «Тростянецька міська лікарня» Тростянецької міської ради (вул. Нескучанська, буд. 7, м. Тростянець, Сумська область, 42600, ідентифікаційний код 01981508).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 136, 137, 138-140, 233, 234, 235 та статтями 254-256 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - Фермерського господарства "Злак" (вул. Сумська, буд. 182, с. Миропілля, Сумський район, Сумська область, 42410, ідентифікаційний код 21109273) від 19.04.2023 б/н (вх. № 1369 від 19.04.2023) про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 21 квітня 2023 року.
3. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
4. Надіслати копію ухвали учасникам справи.
Суддя Ю.А. Джепа