Рішення від 20.04.2023 по справі 572/1056/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. м. Рівне Справа № 572/1056/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області

до відповідача-1 Сарненської міської ради Рівненської області

до відповідача-2 ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов'язання повернення земельної ділянки

у судове засідання з'явилися:

- прокурор: Гарбарук Вадим Анатолійович;

- від відповідача-1: Шило Світлана Миколаївна ;

- відповідач-2: ОСОБА_1 ;

- від відповідача-2: Кітовський Віталій Леонідович .

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року керівник Сарненської окружної прокуратури звернувся до Сарненського районного суду в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни до Сарненської міської ради, ОСОБА_1 на підставі ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про визнання недійсним рішення Сарненської міської ради № 1271 від 13.09.2019 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_1 "; визнання недійним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 загальною площею 0, 3961 га від 07.10.2019, укладений між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрованим у реєстрі за № 332584367; скасування рішення про державну реєстрацію прав за № 332584367 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_1 ; та зобов'язання відповідача-2 повернути в комунальну власність територіальної громади в особі Сарненської міської ради означену земельну ділянку.

Рішенням Сарненського районного суду від 01.09.2021, у задоволенні позову керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області до Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов'язання повернення земельної ділянки відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14.04.2022, апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури Романчука Павла Івановича задоволено частково. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01.09.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області до Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов'язання повернення земельної ділянки закрито. Повідомлено керівника Сарненської окружної прокуратури, який пред'явив позов в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області, що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.12.2022, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кітовський Віталій Леонідович, про закриття касаційного провадження відмовлено. Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення. Постанову Рівненського апеляційного суду від 14.04.2022 залишено без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17.01.2023 задоволено заяву Сарненської окружної прокуратури про передачу справи за встановленою юрисдикцією. Вирішено передати справу за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області до Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов'язання повернення земельної ділянки до Господарського суду Рівненської області, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

19 січня 2023 року до Господарського суду Рівненської області надійшли матеріали справи №572/1056/21.

Ухвалою від 24.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 572/1056/21. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2023.

У судовому засіданні 21.02.2023 оголошено перерву до 01.03.2023.

Ухвалою від 01.03.2023, зокрема, позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі № 572/1056/21. Встановлено керівнику Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху. шляхом подання до суду: доказів доплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру: "про зобов'язання повернення земельної ділянки" у встановленому законом порядку та розмірі, а саме: 2 038 грн 85 коп. Роз'яснено керівнику Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків; в разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява залишається без розгляду.

13 березня 2023 року відділом канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області отримано на електронну пошту суду та зареєстровано клопотання №53-645вих-23 від 10.03.23 Сарненської окружної прокуратури про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 13.03.2023 клопотання №53-645вих-23 від 10.03.23 Сарненської окружної прокуратури про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви задоволено. Продовжено керівнику Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області строк на усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з дня отримання даної ухвали.

15 березня 2023 року від Сарненської окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати судового збору у розмірі 2 038 грн 85 коп., а саме, платіжна інструкція № 325 від 13.03.2023.

Ухвалою від 15.03.2023 продовжено розгляд справи № 572/1056/21. Продовжено строк підготовчого провадження з ініціативи суду на 30 днів. Підготовче судове засідання призначено на 28.03.2023.

Ухвалою від 28.03.2023 закрито підготовче провадження у справі № 572/1056/21. Призначено справу до судового розгляду по суті на 06.04.2023.

У судовому засіданні 06.04.2023 оголошено перерву до 20.04.2023.

20 квітня 2023 року у судове засідання з'явилися прокурор, представник відповідача-1, відповідач-2 та його представник.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, за підстав зазначених у позові та інших заявах по суті.

Представник відповідача Сарненської міської ради позов визнала, зазначивши, що жодних об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці не знаходилось, земельна ділянка відчужувалась без проведення земельних торгів.

Відповідач-2 та його представник заперечили проти задоволення позову з огляду на прийняття рішення про продаж ділянки уповноваженим органом, оренда землі проведена на підставі конкурсу, на орендованій земельній ділянці знаходилось незавершене будівництво центру обслуговування туристів, прокурор безпідставно просить застосувати односторонню реституцію, а позбавлення відповідача-2 права власності на земельну ділянку спричинить істотне порушення його прав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, судом встановлено наступне.

Рішенням Сарненської міської ради Рівненської області (VII скликання) № 358 від 07.12.2016 вирішено затвердити перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) згідно з додатком № 1. Із Додатку № 1 вбачається, що до переліку включено земельну ділянку по АДРЕСА_1 , біля стадіону ВПУ-22 орієнтовною площею 0, 4000.

Як встановлено судом спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 загальною площею 3961 м/кв. знаходиться по АДРЕСА_1 .

Із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 439 від 13.03.2018 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5625410100:01:035:0006 становить 1 886 906, 40 грн. (том 1, а.с. 25).

17 квітня 2018 року Сарненською міською радою Рівненської області (VII скликання) прийнято рішення № 835 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, право оренди якої підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) по АДРЕСА_1 (біля стадіону ВПУ-22)», згідно з яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, право оренди якої підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) в АДРЕСА_1 (біля стадіону ВПУ-22) загальною площею 0,3961 га (кадастровий номер 5625410100:01:035:0006) - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, та передати право оренди земельної ділянки способом проведення аукціонних торгів та встановити наступні умови:

- стартовий розмір річної орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить грошовий еквівалент 226 428, 77 грн. в рік. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 886 906, 40 грн;

- значення кроку в розмірі 0,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- термін права оренди - 5 років;

- компенсація оплати вартості послуг по підготовці та проведенню торгів за рахунок коштів переможця аукціону (покупця) після проведення торгів.

06 грудня 2018 року за результатами проведених земельних торгів (лот № 27967 аукціону № 14400) відповідач-2 ОСОБА_1 став їх переможцем (том 1, а.с. 23-24).

06 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та Сарненською міською радою укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 0,3961 га (кадастровий номер 5625410100:01:035:0006), зареєстрований в державному реєстрі прав за №29529210 від 10.12.2018, яким передбачено передачу вказаної земельної ділянки в оренду відповідачу - 2 строком на 5 років з орендною платою 228 693, 06 грн в рік.

Відповідно до п. 4 Договору оренди земельної ділянки земельна ділянка (кадастровий номер 5625410100:01:035:0006) передається в оренду без об'єктів нерухомого майна.

В свою чергу, п. 25 договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендар земельної ділянки має право зводити в установленому законодавством порядку, виробничі та інші будівлі і споруди, та закладати багаторічні насадження за письмовою згодою орендодавця.

В подальшому, відповідач-2 на підставі отриманих містобудівних умов і обмежень для проектування об'єкта будівництва - центру обслуговування туристів від 07.02.2019 на виконання п. 13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт» подав до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок будівельних робіт, яке зареєстровано 27.02.2019 за № 336781.

18 лютого 2019 року рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради № 51 вирішено присвоїти об'єкту нерухомого майна - земельній ділянці для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, кадастровий номер 56 25410100:01:035:0006, гр. ОСОБА_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 153).

28 березня 2019 року ФОП Семенюк Р.В. видав технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва центр обслуговування туристів по АДРЕСА_1 , замовником технічного паспорту є ОСОБА_1 .

28 березня 2019 року ФОП Семенюк Р.В. повідомив ОСОБА_1 , що станом на 28.03.2019 відсоток готовності незавершеного будівництва центру обслуговування туристів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 6 %. Площа забудови незавершеного будівництва 27, 5 кв.м.

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 набув право власності на незавершене будівництво центру обслуговування туристів готовністю 6 (шість) відсотків, яке згідно з витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно знаходиться на орендованій земельній ділянці загальною площею 0,3961 га, кадастровий номер 5625410100:01:035:0006 призначеній для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Право власності ОСОБА_1 на даний об'єкт незавершеного будівництва зареєстровано державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук Ілоною Михайлівною на підставі технічного паспорта №57/19 від 28.03.2019 та повідомлення про початок будівельних робіт серії РВ №061190580070 від 27.02.2019 зареєстрованого Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області. Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. (том 1, а.с. 48-50).

24 травня 2019 року рішенням Сарненської міської ради № 1199 «Про підготовку до продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_1 » вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0.3961 га (кадастровий номер 5625410100:01:035:0006) - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в АДРЕСА_1 , та уповноважено міського голову виступити замовником експертної грошової оцінки земельної ділянки після проведення покупцем авансового платежу. Правовою підставою для винесення рішення зазначені положення ст.ст. 12, 127, 128 ЗК України.

Зі Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 3 961 м.кв. кадастровий номер 5625410100:01:035:0006 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури за закладів громадського харчування, проведеного виконавцем ТОВ "Оціночна компанія Україна-Захід" на замовлення Сарненської міської ради Рівненської області вбачається, що ринкова вартість означеної земельної ділянки становить 287 257 грн 00 коп. Дата оцінки 20.06.2019.

19 липня 2019 року на Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 3 961 м.кв. кадастровий номер 5625410100:01:035:0006 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури закладів громадського харчування було надано рецензію Експертною фірмою "Нива-експерт". Замовником рецензії є - ТОВ "Оціночна компанія Україна-Захід". Із рецензії вбачається, що наведене у звіті визначення виду вартості відповідає нормативним актам. Зібрані дані на дату оцінки за інформацією, повнотою та достатністю відображають стан ринку нерухомого майна і є такими, з яких можна робити адекватні судження про величину вартості об'єкта оцінки. Використані методичні підходи та процедури відповідають вимогам нормативних актів з оцінки, що діяли на момент оцінки та загальноприйнятим підходам.

До матеріалів справи долучено передпроектну пропозицію від 03.07.2019, створену ФОП Семенюком Р.В. на будівництво кафе по АДРЕСА_1 .

Рішенням Сарненської міської ради від 13.09.2019 № 1271 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_1 » (далі - спірне рішення) затверджено ціну продажу вищевказаної земельної ділянки на підставі експертної грошової оцінки проведеної ТОВ «Оціночна компанія Україна-Захід» в сумі 287 257 грн. 00 коп. та продано гр. ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення за результатами експертної грошової оцінки.

Одночасно п. 3 даного рішення припинено дію договору оренди даної земельної ділянки від 06.12.2018 укладеного між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 .

На виконання вказаного рішення 07.10.2019 між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3961 га (кадастровий помер 5625410100:01:035:0006), який посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного округу Рівненської області Білотіл Ельвірою Юсуфівною. Так, оспорюваним договором купівлі-продажу від 07.10.2019 Сарненська міська рада на підставі свого рішення № 1271 від 13.09.2019 продала відповідачу-2 спірну земельну ділянку із розташованим на ній незавершеним будівництвом центру обслуговування туристів, який належить покупцю на праві приватної власності, за ціною, визначеною звітом про експертну грошову оцінку ТОВ «Оціночна компанія України-Захід» в сумі 287 257 грн. 00 коп.

Ринкова вартість об'єкта оцінки визначена висновком сертифікованого суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Оціночна компанія України-Захід» від 20.06.2019.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки сплатив 287 257 грн 00 коп., що підтверджується:

- випискою по рахунку УДКСУ у Сарненському районі від 06.06.2019 на суму 5 000 грн 00 коп.;

- випискою по рахунку УДКСУ у Сарненському районі від 01.10.2019 на суму 282 257 грн 00 коп.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.04.2021 вбачається, що на земельній ділянці площею 0,3961 га з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування 03.04.2019 державним реєстратором з реєстраційним номером 1804205256254 зареєстроване незавершене будівництво центр обслуговування туристів, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , номер запису про право власності 31049150.

07 жовтня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 площею 0,3961 га зареєстрована державним реєстратором з реєстраційним номером 1547121056254 на праві приватної власності за відповідачем-2, номер запису про право власності 33584367.

У постанові Рівненського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 14.04.2022 у справі № 572/1056/21 (Провадження № 22-ц/4815/155/22), що залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.12.2022 у справі № 572/1056/21 вказано, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , надана Сарненською міською радою ОСОБА_1 строком на 5 років фактично для здійснення ним підприємницької діяльності. Дану обставину ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду визнав та пояснив, що оформлення договору оренди як із фізичною особою, полегшує здійснення будівництва.

Правова позиція прокуратури

В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що як вбачається із інформації Сарненської міської ради №07/16-352 від 01.03.2021, ОСОБА_1 як орендар не звертався до орендодавця з письмовою заявою про надання згоди на зведення будівель і споруд на наданій йому в оренду земельній ділянці з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006. Більше того, як вказує прокуратура, всупереч п. 25 договору оренди земельної ділянки, на підставі отриманих містобудівних умов і обмежень на виконання п. 13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт» подав до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок будівельних робіт, яке зареєстровано 27.02.2019 за № 336781.

Таким чином, як зазначає прокуратура, ОСОБА_1 розпочав будівельні роботи на орендованій ним земельній ділянці в порушення умов договору оренди землі від 06.12.2018, що в подальшому потягнуло набуття останнім права власності на об'єкт незавершеного будівництва центру обслуговування туристів готовністю 6 (шість) відсотків, а пізніше й набуття права власності на земельну ділянку на підставі продажу останньої поза межами земельних торгів на підставі ст. 134 Земельного кодексу України.

Отже, як вказує прокуратура, відповідач-2 зареєструвавши за собою об'єкт незавершеного будівництва купив земельну ділянку з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 не на конкурентних засадах (земельних торгах), а на підставі на підставі ч. 2 ст. 134 ЗК України. Однак дана норма передбачає право особи набути у власність земельну ділянку лише у тому випадку, якщо на такій ділянці розташовуються об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності особи-покупця. При цьому об'єкт незавершеного будівництва, який зареєстровано за відповідачем-2, не надає ОСОБА_1 набути у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006, адже такий об'єкт не є нерухомим майном.

В обґрунтування своєї позиції прокуратура посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, де вказано, що об'єктом незавершеного будівництва є лише сукупність належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні ст. 181 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Окрім того, прокурор звертає увагу на ст. 1 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, наявність на орендованій земельній ділянці об'єкту незавершеного будівництва не надавала ОСОБА_1 права на придбання у власність вищевказаної земельної ділянки поза межами конкурентних засад, а саме, як власнику об'єкта нерухомого майна та навпаки підлягала продажу Сарненською міською радою виключно на підставі земельних торгів.

Отримання земельної ділянки у власність без додержання вказаної процедури ставить відповідача-2 - ОСОБА_1 в привілейоване становище порівняно з іншими добросовісними власниками, які набули відповідне право у передбачений законом спосіб.

Прокуратура зазначає, що придбання ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5625410100:01:035:0006 в привілейованому становищі за наслідком прийняття Сарненською міською радою рішення №1271 від 13.09.2019, в порядку, передбаченому ст. 128 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України порушує права та законні інтереси територіальної громади та інтереси інших фізичних та юридичних осіб, оскільки у випадку здійснення продажу даної земельної ділянки на основі конкуренції між іншими зацікавленими учасниками, ціна продажу вищевказаної земельної ділянки могла бути більшою, а місцевий бюджет в свою чергу отримати дохід в більшому розмірі.

Таким чином, на переконання прокуратури, рішення Сарненської міської ради № 1271 від 13.09.2019 прийнято всупереч вимогам ст. ст. 128 та 134 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим воно на підставі ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 21,393 Цивільного кодексу України підлягає визнанню судом недійсним, а рішення державного реєстратора рішення про державну реєстрацію прав за № 33584367 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3961 га з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 за відповідачем-2 підлягає скасуванню в судовому порядку відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 16, 21 та 393 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, прокуратура просить суд на підставі ст. 215 ЦК України визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2019, укладений між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в державному реєстрі за № 33584367, - оскільки даний договір суперечить вимогам ст.ст. 128 та 134 ЗК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Також прокуратура вважає, що спірна земельна ділянка поверненню ОСОБА_1 у комунальну власність.

Правова позиція відповідача-1

Сарненська міська рада визнала позов у повному обсязі.

Правова позиція відповідача-2

ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оспорюване рішення Сарненської міської ради № 1271 від 13.09.2019 прийнято відповідно до чинного законодавства уповноваженим органом, жодних порушень порядку його прийняття, які б впливали на незаконність вказаного рішення, у позовній заяві не наведено. На момент ухвалення рішення Сарненської міської ради на земельній ділянці знаходився об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво центру обслуговування туристів. Незавершене будівництво центру було зареєстроване як об'єкт нерухомого майна. ОСОБА_1 не допускав жодних порушень вимог чинного містобудівного законодавства при отриманні документів, які підтверджують право на виконання будівельних робіт. Земельна ділянка з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 була передана в оренду на конкурентних засадах за результатами земельних торгів на підставі рішення Сарненської міської ради № 835 від 17.04.2018 саме для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в АДРЕСА_1 . Таким чином, надання додаткової попередньої згоди міської ради на будівництво будівель на земельній ділянці, яка передається в оренду для будівництва, не передбачено чинним законодавством.

Відповідач-2 зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту прав територіальної громади у вигляді визнання недійсним рішення, яке вже виконане, не є ефективним та не має наслідком поновлення будь-яких прав.

ОСОБА_1 підкреслює, що при укладення договору купівлі-продажу не було порушень закону, адже відповідачем-2 було викуплено земельну ділянку на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна, що є у власності ОСОБА_1 . Доказів незаконності набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно позивачем не надано.

Відповідач-2 акцентує увагу, що прокурором поруч із вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію прав за № 33584367 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не заявлено позовної вимоги про одночасне визнання зміну чи припинення рішенням суду речових прав на ділянку за іншою особою. ОСОБА_1 підкреслює, що скасування рішення про державну реєстрацію означатиме позбавлення його права власності на земельну ділянку. Водночас позбавлення права власності може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний інтерес суспільства та умови, передбачені законом. Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "незалежного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

ОСОБА_1 зазначає, що навіть якби втручання у його право власності було передбачено законом, то не дотримано справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини - адже ОСОБА_1 було сплачено за отриману земельну ділянку справедливу ринкову ціну, яка була встановлена незалежним експертом, справедливість ринкової ціни викупу ніким не ставиться під сумнів, керівник прокуратури просить суд позбавити його власності без будь-якої компенсації вартості належного майна, при цьому ОСОБА_1 не порушував жодних вимог чинного законодавства.

Керівник Сарненської окружної прокуратури просить суд зобов'язати ОСОБА_1 повернути в комунальну власність територіальної громади в особі Сарненської міської ради спірну земельну ділянку, однак міська рада визначена відповідачем у справі, що свідчить про те, що прокурор не визначився з тим, у чиїх саме інтересах ним пред'явлено позов.

У порушенні вказаних вимог чинного законодавства прокурор просить суд застосувати односторонню, а не двосторонню реституцію, не вказуючи будь-яких підстав для застосування таких наслідків недійсності правочину договору купівлі-продажу земельної ділянки. У випадку задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення відповідача-1, пунктом 3 якого було припинено дію договору оренди землі, - припинення договору оренди землі втратить чинність, а тому підстави для повернення орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки Сарненській міській раді відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора та заперечення відповідачів-1 та -2, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", на органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладено обов'язок діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України, право територіальних громад на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України (місцеве самоврядування) здійснюється через сільські, селищні, районні, міські, обласні ради та їх виконавчі органи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002 № 6-рп/2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які є не органами державної влади, а представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 8, 19, 140, 143, 144, 146 основного Закону України.

Отже, з аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та, приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання па відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей), відображає фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмежень наділених владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених чинним законодавством України цілей їх утворення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Аналогічна норма міститься і у ст. 80 ЗК України.

Отже, територіальна громада, як власник об'єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, ЦК України та ЗК України.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад, керуючись законом, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що до компетенції рад відносяться питання щодо регулювання земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства. Повноваження сільських, селищних, районних, міських, обласних рад та їх виконавчих органів визначені в ст. ст. 8-12 ЗК України (розпорядження землями, передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам, надання земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, організація землеустрою тощо). Аналогічні повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин визначено у главі 3 ЗК України.

Відповідно до ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У силу законодавчих приписів рішення суб'єктів владних повноважень не є абсолютними (у розумінні їх здійснення "на власний розсуд"), вони реалізуються самостійно, але в межах повноважень, прямо передбачених Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суб'єкт владних повноважень, який діє в інтересах територіальної громади як власника майна, повинен вчиняти щодо нього будь-які дії виходячи з волі та волевиявлення власника, у межах і спосіб волевиявлення, що характеризує добросовісність набуття права власності (володіння, користування, розпорядження).

Верховний Суд України у постановах від 02.11.2016 у справі № 6-2161 цс 16. від 23.11.2016 у справі № 3-1058гс16, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц зазначили, що прийняття органом місцевого самоврядування рішень усупереч вимогам, встановлених законодавством, не буде відображати волю територіальної громади як власника, оскільки її інтереси визначаються доцільністю, економністю та ефективністю використання майна.

Порушення вимог законодавства під час розпорядження земельними ділянками комунальної власності не тільки не відображає волю територіальної громади на розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, а й порушує суспільні інтереси та інтереси територіальної громади.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами 1, 2 ст.83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Таким чином, Сарненська міська рада наділена правом передачі земельних ділянок у користування (оренду) із земель комунальної власності.

При цьому, таке питання може бути вирішено сільською радою якщо інше не встановлено законом, лише відповідно до законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, від імені та в інтересах Сарненської територіальної громади, у межах компетенції ради, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України, формами та засобами реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування є рішення уповноважених органів, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що способом реалізації компетенції органу місцевого самоврядування є нормативні та інші акти (ненормативні) у формі рішень.

Рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності є зовнішнім вираженням законодавчо обумовленої управлінської діяльності та владної волі суб'єкта владних повноважень, який в інтересах територіальної громади як власника землі здійснює правомочність щодо розпорядження нею з дотриманням земельних інтересів суспільства в цілому та територіальної громади зокрема.

Господарський суд відхиляє аргументи відповідача-2 про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав територіальної громади у вигляді визнання недійсним рішення, яке вже виконане, не є ефективним та не має наслідком поновлення будь-яких прав з огляду на наступне.

Прийняття органом місцевого самоврядування рішень ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин.

Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин тощо.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб'єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов'язки.

При ньому акт уповноваженого органу місцевого самоврядування може мати юрисдикційний зміст та можуть бути підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок комунальної власності. У такому разі акт уповноваженого органу місцевого самоврядування набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочності власника земельної ділянки у частині розпорядження нею.

При реалізації рішення уповноваженого органу у випадку не досягнення мети, з якою воно видається, ненормативний акт зазвичай не вичерпує свою дію фактами його застосування, а діє впродовж тривалого часу, а тому не має одноразового застосування.

Ненормативні акти індивідуальної дії у сфері земельних відносин також можуть діяти тривалий проміжок часу з моменту їх прийняття до моменту їх виконання, що породжує можливість їх судового оскарження.

До таких актів, які не вичерпали свою дію, можна віднести рішення уповноваженого органу про продаж земельних ділянок у власність шляхом викупу, про продаж земельних ділянок або прав на них на земельних торгах; про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) або у власність; про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки тощо.

Указані рішення уповноваженого органу істотно відрізняються від актів ненормативного характеру індивідуальної дії, дія яких вичерпується незалежно від моменту їх виконання (рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність або користування земель; технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості; проведення інвентаризації тощо).

Згідно зі ст. 152 ЗК України, захист прав на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.

Згідно із імперативними вимогами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В даному контексті слід звернути увагу, що у п. 5 рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009, зазначено, що зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є, також, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у справах, предметом позову, в яких є вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування (зокрема, у постановах від 29.04.2020 у справі № 922/1363/19, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 12.12.2019 у справі №924/817/16).

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд звертає увагу, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на викладене у сукупності суд відхиляє аргументи відповідача-2 про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав територіальної громади у вигляді визнання недійсним рішення, яке вже виконане, не є ефективним та не має наслідком поновлення будь-яких прав, - позаяк рішення Сарненської міської ради № 1271 від 13.09.2019 є ненормативним актом індивідуальної дії, який не вичерпав свою дію, що породжує можливість його судового оскарження.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 134 ЗК України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Із наведеного вбачається, що правовий режим права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна, є похідним від наявності права власності на такий об'єкт нерухомого майна.

Тобто, за законом право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна, має належати виключно особі, якій належить об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на відповідній земельній ділянці.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Сарненської міської ради № 1271 від 13.09.2019 прийнято на підставі того, що відповідач-2 є власником об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці яка підлягає продажу.

Згідно з ч. 2 ст. ст. 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Водночас відповідно до висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду зроблених у судовій справі №916/633/19 від 18.12.2019 останній зазначив, що об'єктом незавершеного будівництва є лише сукупність належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні ст. 181 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Окрім того, згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з Законом України №1952 « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об'єкт незавершеного будівництва не вважається об'єктом нерухомого майна.

Суд зазначає, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Враховуючи викладене, об'єкти незавершеного будівництва не визначені навіть ПКУ як об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Вказані норми прямо пов'язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці певної будівлі чи споруди, а передбачений в ч. 2 ст. 134 ЗК України виняток з правила щодо продажу земельних ділянок комунальної власності (або прав на них) у випадку розташування на них об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб підлягає комплексному тлумаченню з принципом цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Однак, відповідачем-2 не надано доказів введення спірного об'єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.

Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію не передбачено. Зазначений висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-82гс11, від 27.05.2015 у справі №6-159цс15 та підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі № 915/1344/17, постанові від 29.03.2018 у справі №909/935/15.

З урахуванням системно-логічного тлумачення вказаних положень, до моменту завершення будівництва нерухомого майна, як і права власності на нього не існує в натурі, а об'єкт незавершеного будівництва за визначенням абз. 1 ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво), оскільки правовий статус об'єкта як нерухомого майна виникає з моменту завершення будівництва .

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18, від 26.02.2020 у справі № 914/1658/15, які суд вважає релевантними до застосування у даній справі.

Таким чином, наявність на орендованій земельній ділянці об'єкту незавершеного будівництва, не надавала ОСОБА_1 права на придбання у власність вищевказаної земельної ділянки поза межами конкурентних засад, а саме як власнику об'єкта нерухомого майна та підлягала, продажу Сарненською міською радою виключно на підставі земельних торгів.

Придбання ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5625410100:01:035:0006 в привілейованому становищі за наслідком прийняття рішення Сарненської міської ради від 13.09.2019 №1271, в порядку, передбаченому ст. 128 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України порушує права та законні інтереси територіальної громади та інтереси інших фізичних та юридичних осіб, оскільки здійснення продажу даної земельної ділянки повинно було відбуватися на конкурентних засадах.

Крім того, господарський суд не погоджується із аргументами відповідача-2 про те, що надання додаткової попередньої згоди міської ради на будівництво будівель на земельній ділянці, яка передається в оренду для будівництва, не передбачено чинним законодавством, - позаяк із п. 25 Договору про оренду землі чітко вбачається, що відповідачі-1 та -2 дійшли між собою згоди про те, що орендар земельної ділянки має право зводити в установленому законодавством порядку виробничі та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження за письмовою згодою орендодавця.

Із матеріалів справи вбачається, що письмова згода відповяідача-1 на надання відповідачу -2 розпочинати на земельній ділянці будівельні роботи та будувати центр обслуговування туристів - відсутня, що суперечить положенням ст.25 Закону України «Про оренду земельної ділянки» та договору оренди.

Відтак, ОСОБА_4 самовільно, без отримання від орендодавця згоди розпочав на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 будівельні роботи та створив об'єкт незавершеного будівництва. Внаслідок наявності на ділянці об'єкту незавершеного будівництва, зареєстрованого за відповідачем-2, Сарненська міська рада прийняла оспорюване рішення № 1271 від 13.09.2019, а ОСОБА_1 отримав можливість на позаконкурентних засадах отримати у власність, шляхом викупу, земельну ділянку, що попередньо йому була передана в оренду строком на 5 років.

Водночас підстави для здійснення таких робіт визначені дозвільною проектною документацією, погодженою у встановленому порядку, яка досліджена судом.

Проте факт здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні ст. 181 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, оскільки така реєстрація не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно (постанова Верховного суду від 16.02.2021 у справі №914/2070/19).

З урахуванням наведеного, переміщення будівельних матеріалів (обладнання), які використовуються в процесі будівництва не призводить до їх знецінення/зміни призначення, позаяк вони по суті до завершення будівництва продовжують залишатися будівельними матеріалами та, відповідно, навіть встановлення з таких будівельних матеріалів фундаментних блоків не перетворює в силу наведених положень законодавства ці блоки в об'єкт нерухомості за диспозицією ст. 181 ЦК України.

Під час розгляду справи відповідач-2 повідомив суду, що станом на час розгляду справи № 572/1056/21 об'єкт незвершеного будівництва, що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 відсутній, позаяк ОСОБА_1 має право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд, а інтерес щодо будівництва на спірній земельній ділянці центру обслуговування туристів втрачено.

Суд зазначає, що у відповідача-2 відсутні підстави передбачені ст. ст. 128, ч. 2 ст. 134 ЗК України, для отримання у власність спірної земельної ділянки на позаконкурентних засадах.

Відтак, згідно з обставинами справи, внаслідок прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування у відповідача-2 виникло право власності на земельну ділянку.

Зважаючи на встановлені судом вище обставини, наявні підстави для визнання рішення Сарненської міської ради № 1271 від 13.09.2019 недійсним, а позовні вимоги у даній частині до задоволення.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 134 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення) передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, окрім іншого, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Порядок проведення земельних торгів, визначений Земельним кодексом України, є обов'язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (ст. 135 ЗК України).

В даному випадку, відчуження земельної ділянки на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, є підставою для визнання правочину недійсним.

Передача спірної земельної ділянки у власність без проведення земельних торгів призвела до порушення прав і законних інтересів територіальної громади міста Сарни, яка відповідно до ст. 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, адже саме територіальна громада втратила можливість отримати максимально великий розмір плати при продажі земельної ділянки.

Відповідачем-2 не доведено, що останній не знав чи за всіма обставинами не міг знати про існування обмежень на продаж земельної ділянки шляхом викупу на позаконкурентних засадах за відсутності розташування ній об'єктів нерухомого майна.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Зважаючи на викладене, господарський суд вбачає наявність дефектів Договору, що вказують на його недійсність на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 на підставі оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, яке суперечить вимогам закону, без дотримання законодавчо-визначеного порядку укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером: 5625410100:01:035:0006 від 07.10.2019 то останній, як наслідок, підлягає визнанню недійним. Відтак, позов в даній частині підлягає до задоволення.

Вимога прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав за № 332584367 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_1 є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору, а відтак підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про повернення земельної ділянки у комунальну власність, суд зазначає наступне.

За змістом абзацу абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Передбачена у приписі абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та юридичному становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного (зокрема нікчемного) правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Саме тому за загальним правилом кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину. Це взаємне повернення сторонами одержаного ними (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Виконання зазначеного обов'язку забезпечує поновлення сторін у попередньому становищі за наслідками недійсності правочину. Таке поновлення можливе тоді, коли майно, передане за цим правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості повернення сторонами одна одній того, що вони одержали, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони правочину зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Розглядаючи вимогу про відновлення становища сторін недійсного правочину, яке існувало до його вчинення, слід враховувати, що з ініціативи суду можна застосувати лише наслідки недійсності нікчемного правочину (абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України; близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 320/2617/17).

Двосторонню реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину суд застосовує лише за волевиявленням сторони цього правочину.

Частина 1 ст. 216 ЦК України пов'язує застосування наслідків недійсності правочину лише з однією умовою - визнання судом такого правочину недійсним.

Правові наслідки недійсності оспорюваного правочину суд застосовує лише за зверненням сторони такого правочину.

З огляду на викладене суд відхиляє аргументи відповідача-2 про те, що оскільки прокуратура не просить суд застосувати двосторонню реституцію, відтак у задоволенні позову слід відмовити. Суд зазначає, що відповідач-2 як сторона договору купівлі-продажу має право самостійно заявити як реституційну вимогу про стягнення з Сарненської міської ради (за рахунок місцевого бюджету) на свою користь сплачені за купівлю земельної ділянки кошти у розмірі 287 257 грн 00 коп., так і вимогу про відшкодування збитків, якщо такі були завдані у зв'язку із вчиненням недійсного правочину в порядку ч. 2 ст. 216 ЦК України.

Частина 1 ст. 14 ГПК України передбачає обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Прокурор просить зобов'язати відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку в комунальну власність територіальної громади в особі Сарненської міської ради.

Судом встановлено, що відповідачем-2 після отримання в оренду спірної земельної ділянки розпочато на ній будівництво, однак станом на дату розгляду даної справи як вказав відповідач-2 усе збудоване демонтовано.

Водночас, ані реституційної вимоги на свою користь, ані вимоги про відшкодування будь-яких збитків, пов'язаних з вчиненням недійсного правочину відповідач-2 не заявив, а сам факт знаходження на спірній земельній ділянці об'єкту незавершеного будівництва міг слугувати для ОСОБА_1 підставою для отримання земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.

Беручи до уваги наведене, враховуючи встановлену судом недійсність договору купівлі-продажу, відповідач-2 повинен повернути у комунальну власність спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Судом встановлено, що прокурор звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста Сарни з позовом про визнання недійсним рішення Сарненської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстрації права власності та застосування наслідків недійсного правочину, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту м. Сарни та на переконання прокурора вибула з власності територіальної громади без її волі та з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 3 ст. 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Громада володіє деякими ознаками суб'єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави. (Аналогічний висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 520/16518/2020).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також контроль за додержанням земельного законодавства у Рівненській області.

Територіальна громада м. Сарни Рівненської області не є конкретно визначеною зареєстрованою юридичною особою.

Вказаний позов подано в рамках спору про право власності на земельну ділянку.

Як вбачається із матеріалів справи, саме Сарненська міська рада Рівненської області була попереднім власником спірної земельної ділянки, а відтак саме Сарненській міській раді належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов'язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Сарненську міську раду, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Сарненська міська рада Рівненської області, як орган місцевого самоврядування, наділена повноваженнями розпоряджатися комунальною власністю від імені відповідної територіальної громади.

Водночас орган місцевого самоврядування неможливо наділяти правами позивача у справі про оскарження рішення, що прийнято самою ж міською радою.

Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 920/3272/18 та від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18).

З огляду на те, що як зазначає прокурор в обґрунтування позовних вимог, порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування (який визначений одним із одним зі співвідповідачів) оспорюваних рішень, прокурор має право звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах територіальної громади, яка є власником земельної ділянки в силу ст. 80 Земельного кодексу України.

Відтак, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області до господарського суду. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 в справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 в справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 в справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месрон Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то судовий збір за загальним правилом у розмірі 11 118 грн 85 коп. покладається на відповідачів-1 та -2 пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач-1 визнав позов у повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд повертає Рівненській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого прокуратурою за позовні вимоги, а саме повертає судовий збір у розмірі 2 779 грн 71 коп.

Відтак на відповідача-1 покладається судовий збір у розмірі 2 779 грн 71 коп.

На відповідача -2 покладається судовий збір у розмірі 5 559 грн 42 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області до відповідача-1 Сарненської міської ради Рівненської області до відповідача-2 ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов'язання повернення земельної ділянки задоволити.

2. Визнати недійсним рішення Сарненської міської ради від 13.09.2019 № 1271 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_1 " 0,3961 га (кадастровий номер - 5625410100:01:035:0006), для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в АДРЕСА_1 ".

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 загальною площею 0,3961 га, від 07.10.2019, укладений між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в державному реєстрі за № 33584367.

4. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав за № 33584367 у реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на земельну ділянку кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1547121056254.

5. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути в комунальну власність територіальної громади в особі Сарненської міської ради Рівненської області (вул. Широка, 31, Сарни, Сарненський район, Рівненська область, 34503, код ЄДРПОУ 02910077) земельну ділянку кадастровий номер 5625410100:01:035:0006, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1547121056254.

6. Стягнути з Сарненської міської ради Рівненської області (вул. Широка, 31, Сарни, Сарненський район, Рівненська область, 34503, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 779 (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн 71 коп. судового збору.

7. Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 5 559 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 43 коп. судового збору.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

9. Повернути ухвалою суду Рівненській обласній прокуратурі (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 779 (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн 71 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 497 від 02.04.2021 та № 325 від 13.03.2023, копії яких знаходиться в матеріалах справи №572/1056/21. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "21" квітня 2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич