_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"10" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/853/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Рясний В.О.
розглянувши справу №916/853/22
за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “КЛАБ МАРІН” (65038, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, буд. 121, приміщення 650, код ЄДРПОУ 41889399)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., місто Одеса, вул. Успенська, будинок 83/85, код ЄДРПОУ 44162529); Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54000, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107, код ЄДРПОУ - 43315529).
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Юридичний департамент Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1 код ЄДРПОУ 26302537)
про скасування рішення державного реєстратора та припинення права постійного користування
Представники:
Від позивача: Садардінова І. В. самопредстаництво
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: 1. Ярошенко Г.Ю. самопредстаництво
2. Подорян Д.В. самопредстаництво
3. не з'явився;
Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “КЛАБ МАРІН” про скасування рішення державного реєстратора та припинення права постійного користування.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2022р. провадження по справі №916/853/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Крім того відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.
Ухвалою суду від 25.07.2022р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою суду від 26.12.2022р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Юридичний департамент Одеської міської ради.
Ухвалою суду від 23.01.2023р. підготовче провадження було закрито, справу було призначено до розгляду по суті в засіданні суду.
13.03.2023р. за вх. №7873/23 до суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки Позивачем не надано до суду доказів того, що представники Одеської міської ради в суді у цій справі діють в порядку самопредставництва, не надано доказів, які дозволяють встановити обсяг повноважень представників позивача у суді, у цій справі, представниками позивача є директор та працівник Юридичного департаменту Одеської міської ради, а третьою особі на стороні відповідача с Юридичний департамент Одеської міської ради. Інтереси позивача суперечать інтересам третьої особи на стороні відповідача.
Судом в задоволені відповідного клопотання було відмовлено, з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2. Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Частиною 2 статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.
Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 54 даного Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Положення про Юридичний департамент Одеської міської ради затверджене рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 року № 248-VII (далі - Положення).
Відповідно до п. 2.2. Положення Юридичний департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, одними з основних функцій якого є правове забезпечення діяльності міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради (пп. 2.2.1.), захист прав та представництво інтересів територіальної громади міста Одеси в особі міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради в судах (пп. 2.2.2.).
Згідно з п. 3.7. Положення директор Департаменту, заступники директора Департаменту на підставі довіреностей, виданих міським головою, підписують позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заяви про відкликання апеляційної та касаційної скарги, скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, скарги про перегляд судових рішень за винятковими обставинами, заяви про перегляд заочних рішень, заяви про відмову від позову.
Працівники Юридичного департаменту міської ради є посадовими особами місцевого самоврядування.
Безпосереднє самопредставництво Одеської міської ради в рамках даної справи забезпечується працівниками Юридичного департаменту Одеської міської ради, зокрема, відповідно до Положення про Юридичний департамент Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 року № 248-VII.
Таким чином, саме Юридичний департамент Одеської міської ради є виконавчим органом, уповноваженим міською радою на захист її інтересів, інтересів виконавчого комітету та міського голови в судах, що відповідно до закону здійснюється в порядку самопредставництва.
14.06.2022р. за вх. №10393/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставним в зв'язку з чим в задавлені позову просить суд відмовити.
При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що ним до заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно Державному реєстратору речових прав на нерухоме майно додано пакет документів, які він вважав необхідним для прийняття державним реєстратором рішення відносно об'єкта нерухомого майна. Право постійного користування ТОВ «Керуюча компанія «Клаб Марій» зареєстровано відповідно до вимог закону у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підприємство зі своєї сторони вчинило всі необхідні дії для визнання його права державними органами.
Крім того, відповідач вказує на необхідність залучення державного реєстратора в якості відповідача.
07.07.2022р. за вх. №12535/22 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
12.07.2022р. за вх. №12934/22 до суду від третьої особи - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради надійшли письмові пояснення по суті спору.
20.09.2022р. за вх. №20181/22 до суду від третьої особи - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли письмові пояснення по суті спору.
Представник третьої особи - Юридичного департаменту Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень по суті спору не надав.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі та споруді| колишнього піонерського табору від 27.02.2001 року № 010874, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 18549, будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121, належали на праві приватної власності Плотиці Г.Є.
30.03.2001р. Приватне підприємство « 7-Я» в особі Плотиці Г.Є. звернулося до Одеської міської ради з клопотанням про оформлення права постійного користування та надання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,0065 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
На підставі акта прийому-передачі від 11.04.2001 року Плотиця Г.Є. передав Приватному підприємству « 7-Я» будівлі та споруди колишнього піонерського табору, які розташовані на земельній ділянці площею 3,0065 га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
14.05.2001 р. Одеським відділенням Укргеоінформ Українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст і геоінформатики Головного управління геодезії картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України розроблено проект відведення земельної ділянки Приватному підприємству « 7-Я» для експлуатації та обслуговування будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
Рішенням Одеської міської ради від 04.07.2001р. №2597-ХХІІІ затверджено проект відведення земельної ділянки та надано Приватному підприємству « 7-Я» земельну ділянку площею 3,0065 га ( код Українського класифікатора цільового використання землі - 1.17. - землі рекреаційного призначення) за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дача Ковалевського, 121, у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівель і споруд оздоровчого комплексу.
Наказом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 10.06.2016 року № 01-06/922 затверджені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за № 78, назва об'єкта будівництва - «реконструкція з розширенням оздоровчого комплексу з розміщенням апарт-готелю» за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121, замовник - Приватне підприємство « 7-Я».
За посиланнями позивача, згідно з відомостями з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, наявні відомості щодо реєстрації дозвільних документів ПП « 7-Я», а саме: дозволу на будівельні роботи від 03.10.2016 року № ІУ114162772437; дозволу на будівельні роботи від 07.07.2017 року № ОД112171880189; сертифіката від 27.12.2017 року № ОД162180111753; сертифіката від 27.11.2018 року № ОД162183312259.
Таким чином, як вказує позивач Приватне підприємство « 7-Я» здійснило будівництво оздоровчого комплексу з розміщенням апарт-готелю за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
У подальшому, як зазначає позивач, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Дача; Ковалевського, 121 зареєстровано в спеціальному розділі Державного реєстру прав за Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН». Підставою для державної реєстрації вказано: акт прийому-передачі, виданий 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я»; державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 004230, реєстраційний № 174 від 20.11.2001 року, виданий Одеською міською радою народних депутатів; угода про фактичне зобов'язання, видана 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я».
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.12.2018 року відбулась державна реєстрація припинення Приватного підприємства « 7-Ф».
На переконання позивача, Рішення державного реєстратора (від 31.10.2018 року) про реєстрацію в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно права постійного користування на земельну ділянку площею 3,0065 кв.м. за Є адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121 за ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» є незаконним та підлягає скасуванню.
Так, позивач вказує, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, а оскільки рішення щодо надання у постійне користування земельної ділянки ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121, Одеською міською радою не приймалось, то відсутні правові підстави для державної реєстрації такого права у Державному реєстрі прав.
Також позивач зазначає, що ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» не є суб'єктом права постійного користування відповідно до положень статті 92 Земельного кодексу України, яка містить вичерпний перелік кола осіб, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності.
При цьому, як зазначає позивач Приватним підприємством « 7-Я» без жодних правових підстав здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності та передало у постійне користування земельну ділянку за адерсою: м. Одеса. вул. Дача Ковалевського, 121 Товариству з обмеженою відповідальністю «КК «КЛАБ МАРІН» - особі, яка відповідно до норм чинного законодавства взагалі не може набувати таке право, чим порушено право територіальної громади м. Одеси щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.
Позивач наголошує, що державна реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» здійснена за відсутності рішення Одеської міської ради про надання у постійне користування ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» земельної ділянки.
Відповідно до п. 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Позивач вказує, що зазначені як підстави виникнення права постійного користування ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» земельною ділянкою, площею 3,0065 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121, документи а саме: акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 22.10.2018 року ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» та ПП« 7-Я», державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: І-ОД № 004230, виданий 20.11.2001 року Одеською міською радою народних депутатів та угода про фактичне зобов'язання, серія та номер: б/н, виданий ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я» не є правовстановлюючим та не може засвідчувати факт виникнення у ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки відповідне рішення Одеською міською радою не приймалось.
Разом з тим, як зазначає позивач за відсутності документів, які б підтверджували виникнення у ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» права постійного користування земельною ділянкою, державний реєстратор комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. прийняв рішення про державну реєстрацію речового права за ТОВ КК «КЛАБ МАРІН» від 31.10.2018 р., індексний номер: 43788480.
За посиланнями позивача, державний реєстратор комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. в порушення приписів ст.ст. 22, 24, 26, 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийняв заяву про проведення реєстраційних дій та не відмовив у проведенні державної реєстрації права постійного користування на спірну земельну ділянку, прийнявши оспорюване у справі рішення про державну реєстрацію іншого речового права, що стало підставою відкриття спеціального розділу та внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Саме тому відповідне рішення підлягає скасуванню у судовому порядку.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Одеська міська рада звернулась до Господарського суду з відповідним позовом, за захистом порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Частиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю.
Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з ч. 5, ч. 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Зі змісту ст. 12 Земельного кодексу України слідує, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №918/633/16 та від 06.11.2019 у справі №910/14328/17).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі та споруді| колишнього піонерського табору від 27.02.2001 року № 010874, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 18549, будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121, належали на праві приватної власності Плотиці Г.Є.
30.03.2001р. Приватне підприємство « 7-Я» в особі Плотиці Г.Є. звернулося до Одеської міської ради з клопотанням про оформлення права постійного користування та надання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,0065 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
На підставі акта прийому-передачі від 11.04.2001 року Плотиця Г.Є. передав Приватному підприємству « 7-Я» будівлі та споруди колишнього піонерського табору, які розташовані на земельній ділянці площею 3,0065 га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
14.05.2001 р. Одеським відділенням Укргеоінформ Українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст і геоінформатики Головного управління геодезії картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України розроблено проект відведення земельної ділянки Приватному підприємству « 7-Я» для експлуатації та обслуговування будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
Рішенням Одеської міської ради від 04.07.2001р. №2597-ХХІІІ затверджено проект відведення земельної ділянки та надано Приватному підприємству « 7-Я» земельну ділянку площею 3,0065 га ( код Українського класифікатора цільового використання землі - 1.17. - землі рекреаційного призначення) за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дача Ковалевського, 121, у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівель і споруд оздоровчого комплексу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Дача; Ковалевського, 121 зареєстровано в спеціальному розділі Державного реєстру прав за Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН». Підставою для державної реєстрації вказано: акт прийому-передачі, виданий 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я»; державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 004230, реєстраційний № 174 від 20.11.2001 року, виданий Одеською міською радою народних депутатів; угода про фактичне зобов'язання, видана 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я».
Разом з тим, як встановлено судом Одеською міською радою не приймалось відповідного рішення щодо надання у постійне користування ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» земельної ділянки площею 3,0065 га за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Дача Ковалевського, 121.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної т | комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі; є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
З наведеного вбачається, що ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» не входить до переліку осіб, визначеного ст. 92 Земельного кодексу України, та не може набути право постійного користування в силу прямої норми закону.
В пункті 6 розділі 10 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції виникнення спірних правовідносин) зазначено, що юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Отже, чинне законодавство України не містить норм, які б передбачали можливість правонаступництва саме в земельних правовідносин і не регулює заміну землекористувача, а розповсюджується на право юридичної особи на переоформлення права постійного користування при його наявності, або на оформлення права користування у встановленому чинним законодавством порядку без визначення конкретних строків такого оформлення. У даному випадку відповідач не є підприємством, установою, організацією, які належать до державної або комунальної власності, а відповідно може набути земельну ділянку у користування на умовах оренди і які мають переважні права на належне оформлення правовідносин з власником землі.
Земельний кодекс України чітко розмежовує поняття права власності та права користування земельною ділянкою, закріплюючи права власників земельних ділянок статтею 90, а права землекористувачів - статтею 95 Земельного кодексу України.
За нормою статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі.
Відповідно до норм чинного земельного законодавства землекористувач позбавлений права розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд, а має право, зокрема, самостійно господарювати на землі та обов'язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Отже, суд зазначає, що Приватне пердприємство « 7-Я» самостійно прийняло рішення щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» у постійне користування земельну ділянку комунальної власності за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у документах, поданих для проведення державної реєстрації вказано: акт прийому-передачі, виданий 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я»; державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 004230, реєстраційний № 174 від 20.11.2001 року, виданий Одеською міською радою народних депутатів; угода про фактичне зобов'язання, видана 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я».
Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майнові обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено вичерпний перелік підстав проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав.
Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені законодавством.
Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Згідно з положеннями п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (далі - Порядок), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухому майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо державної реєстрації за Приватним підприємством « 7-Я» права постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
Як встановлено судом державна реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» здійснена за відсутності рішення Одеської міської ради про надання у постійне користування ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» земельної ділянки.
Відповідно до п. 812 Порядку для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Акт прийому-передачі, виданий 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я»; державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 004230, реєстраційний № 174 від 20.11.2001 року, виданий Одеською міською радою народних депутатів; угода про фактичне зобов'язання, видана 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я», які визначені як підстава для державної реєстрації, за відсутності відповідного рішення Одеської міської ради, не є відповідними правовстановлюючими документами, які засвідчують факт виникнення у ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» права користування спірною земельною ділянкою.
При цьому суд зазначає, що з урахуванням відсутності в матеріалах справи Акту прийому-передачі, виданого 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я» та угоди про фактичне зобов'язання, видана 22.10.2018 року ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» та ПП « 7-Я», відповідачем як стороною відповідних правовідносин зазначені документи до суду не надані, суд позбавлений можливості надати більш обґрунтовану правову оцінку відповідним документів в рамках даної справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема встановлює наявність обтяжень прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» подання документів, які не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, також є підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Частиною 2 статті 24 відповідного Закону зазначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 вказаного Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Враховуючи висновки суду про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» підстав для розпорядження спірною земельної ділянкою шляхом державної реєстрації за собою права постійного користування земельною ділянкою, за відсутністю рішення власника - Одеської міської ради, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Одеської міської ради щодо скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права (у спеціальному розділі), індексний номер: 43788480 від 31.10.2018 р., прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондарем Олексієм Миколайовичем, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 3,0065 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевськогої, 121, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» з одночасним припиненням право постійного користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» земельною ділянкою, загальною площею 3,0065 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Так заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що ним до заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно Державному реєстратору речових прав на нерухоме майно було подано пакет документів, які він вважав необхідним для прийняття державним реєстратором рішення відносно об'єкта нерухомого майна. Право постійного користування ТОВ «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» зареєстровано відповідно до вимог закону у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підприємство зі своєї сторони вчинило всі необхідні дії для визнання його права державними органами.
Разом з тим суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки як встановлено судом та зазначалось по тексту рішення вище ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено вичерпний перелік підстав проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав. Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені законодавством. Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Згідно з положеннями п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (далі - Порядок), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухому майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Як встановлено судом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо державної реєстрації за Приватним підприємством « 7-Я» права постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
При цьому, суд вказує що державна реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» була здійснена за відсутності рішення Одеської міської ради про надання у постійне користування ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» земельної ділянки, обов'язковість наявність якого передбачено, зокрема п. 812Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Щодо посилань відповідача на необхідність залучення державного реєстратора в якості відповідача, суд зазначає що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору. (Постанова КГС ВС України від 21.01.2021 року у справі № 925/1222/19).
Якщо спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень, - цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Разом з тим, Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області, оскільки в даному випадку є спір про право та Позивачем заявлено вимогу про припинення права постійного користування ТОВ «КК «КЛАБ МАРІН» земельною ділянкою, загальною площею 3,0065 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
Крім того, Верховний суду своїй постанові від 14.07.2020 року у справі № 910/8387/19 зазначив: «Суди не врахували також неналежний статус Відповідача-2, оскільки державний реєстратор у спорах про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має залучатись як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 29.08.2018 у справі № 686/17779/16-ц та від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “КЛАБ МАРІН” (65038, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, буд. 121, приміщення 650, код ЄДРПОУ 41889399) - задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права (у спеціальному розділі), індексний номер: 43788480 від 31.10.2018 р., прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондарем Олексієм Миколайовичем, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 3,0065 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевськогої, 121, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІЙ» (65038, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, буд. 121, нежиле приміщення 650; ідентифікаційний код юридичної особи: 41889399).
3. Припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КЛАБ МАРІН» (65038, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, буд. 121, нежиле приміщення 650; ідентифікаційний код юридичної особи: 41889399) земельною ділянкою, загальною площею 3,0065 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 121.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “КЛАБ МАРІН” (65038, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, буд. 121, приміщення 650, код ЄДРПОУ 41889399) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) судовий збір у сумі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20 квітня 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна