"30" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1504/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.,
секретар судового засідання - Курко Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Гавкалюк В.В.
від відповідача: Носенко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045);
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю ОНК-ГРУП (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11, корп. А, код ЄДРПОУ 37872468);
про стягнення 1 537 921,71 грн.
1.Суть спору
ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача ТОВ «ОНК-ГРУП» про стягнення 1 537 921,73 грн. штрафу по договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення умов Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 20/21-56-РДД від 14.04.2021р. не здійснено оплати та відповідач відмовився від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії, зокрема за період з 07.07.2021р. по 15.07.2021р.
2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Невінгловська Ю.М.) від 18.07.2022 позовну заяву (вх. ГСОО №1564/22 від 17.07.2022) ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» було залишено без руху.
05.08.2022 до Господарського суду Одеської області будо надіслано від ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» заяву про усунення недоліків (вх. ГСОО №15438/22).
Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Невінгловська Ю.М.) від 15.09.2022 було відкрито провадження у справі №916/1504/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2022.
05.09.2022 до Господарського суду Одеської області представником ТОВ «ОНК-ГРУП» було надіслано клопотання про об'єднання справ в одне провадження (вх. ГСОО №18381/22).
У судовому засіданні 12.09.2022 суд ухвалою у протокольній формі встановив строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Між тим, у судовому засіданні 12.09.2022, суд ухвалою у протокольній формі відклав підготовче засідання на 19.10.2022.
16.09.2022 до Господарського суду Одеської області від ТОВ «ОНК-ГРУП» надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №19845/22)
29.09.2022 до суду від ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО № 21126/22) та клопотання про витребування доказів (вх. ГСОО №21132/22).
Судове засідання призначене на 19.10.2022 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному, про що секретарем судового засідання було складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 20.10.2022 було призначено засідання на 08.11.2022.
03.11.2022 від ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. ГСОО №24812/22).
У судовому засіданні 08.11.2022 за результатом усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд ухвалою у протокольній формі задовольнив усне клопотання та відклав розгляд справи на 23.11.2022.
09.11.2022 до суду від ТОВ «ОНК - ГРУП» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. ГСОО №25478/22)
14.11.2022 до суду від ТОВ «ОНК - ГРУП» надійшла заява із запереченнями (вх. ГСОО №25995/22).
21.11.2022 представником ТОВ «ОНК - ГРУП» було надано додаткові пояснення (вх. ГСОО №26519/22).
Між тим, судове засідання, призначене на 23.11.2022 не відбулось у зв'язку з аварійними відключеннями енергопостачання у м. Одесі, зокрема в адміністративні будівлі Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 08.12.2022 підготовче засідання по справі №916/1504/22 призначити на 15 грудня 2022 року.
15.12.2022 до Господарського суду Одеської області від ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи (вх. ГСОО №28632/22).
У судовому засіданні 15.12.2022 суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 26.12.2022.
У судовому засіданні 26.12.2022, без виходу до нарадчої кімнати, суд оголосив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.02.2023.
27.11.2022 від представника ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» надійшли письмові пояснення (вх. ГСОО №2684/23).
У судовому засіданні 01.02.2023 судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 13.03.2023.
У судову засіданні 13.03.2023 судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 30.03.2023.
У судову засіданні 13.03.2023 судом було залучено до матеріалів справи заяву ТОВ «ОНК - ГРУП» про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. ГСОО №7877/23).
28.03.2023 до суду від ТОВ «ОНК - ГРУП» надійшли додаткові пояснення (вх. ГСОО №9927/23).
У судовому засіданні 30.03.2023, за участю представників сторін, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3.Аргументи учасників справи
3.1.Доводи позивача.
Позивач повідомив, що між ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» (Продавець) та ТОВ «ОНК-ГРУП» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р., предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені в договорі.
Відповідно до п. 4.4. Договору, у випадку повної або часткової відмови Покупця від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятись як в активних діях або бездіяльності Покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення п. 3.2 цього Договору (внаслідок чого Продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно п. 3.5 цього Договору), Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився Покупець.
Згідно з аукціонним свідоцтвом №03-ЕР-140421-1100-2-4, виданим Товарною біржою «Українська енергетична біржа» та додатком № 1 до Договору, обсяг електричної енергії становить - 99 144 МВт.*год, ціна за 1 МВт.*год (з акцизним податком та без ПДВ) становить 1318,52 грн., загальна вартість без ПДВ становить - 130 723 346,88 грн., крім того ПДВ - 26 144 669,38 грн., а разом - 156 868 016,26 грн.
Але, в порушення умов Договору, ТОВ «ОНК-ГРУП» не здійснив оплати та відмовився від відбору зазначеного у Додатку № 1 до договору №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. обсягу електричної енергії, зокрема за період з 07.07.2021р. по 15.07.2021р., що підтверджується даними на електронній платформі Системи управління ринком «Market management system (Платформа MMS HEK «УКРЕНЕРГО», як адміністратор комерційного обліку електричної енергії та оператора системи передачі).
У зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 1 537 921,73 грн., передбачені п. 4.4 договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
Також позивач заперечує щодо укладення Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
На службову записку департаменту з правових питань та корпоративного управління ПАТ «Центренерго», було отримано відповідь департаменту з трейдінгових операцій (департамент до безпосередніх функцій якого входить супровід договорів по продажу електроенергії), що додаткова угода про яку зазначає відповідач між сторонами не укладалась, а природа походження сканкопій документів наданих відповідачем їм не відома.
Позивач вказує на те, що без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатись судом як доказ, умовами договору не визначено можливості використання електронного листування нарівні із паперовими носіями, а в реквізитах сторін договору не вказані електронні адреса для офіційного листування.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач повідомив, що на разі в ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» проходить службове розслідування, з метою встановлення всіх обставин можливості виникнення таких документів, встановлення факту підробки документів та/чи взагалі спростування участі працівників ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» до даного інциденту, за результатами якого буде вирішене питання про можливе звернення до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінального провадження та притягнення до відповідальності відповідальних осіб ТОВ «ОНК-ГРУП» за фактом підроблення документів».
В подальшому, позивач надав матеріали службового розслідування ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» (висновок службового розслідування від 04.10.2022р.)
3.2. Доводи відповідача.
Відповідач вважає доводи позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, зазначає, що Договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. було укладено за результатами проведення аукціону на ТОВ «Українська енергетична біржа».
До аукціону ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» було додано проект договору та додаткові умови, відповідно до яких визначено: «З усіх питань щодо укладення договору купівлі-продажу електричної енергії звертайтеся до співробітників апарату управління ПАТ «Центренерго», відповідальних за укладання та супровід двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії:
1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3
2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4».
15.04.2021р. співробітником ТОВ «ОНК-ГРУП» із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 (голова юридичного департаменту ТОВ «ОНК-ГРУП» ОСОБА_4) на електронні поштові адреси, вказані у додаткових умовах (ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4) було направлено заповнений шаблон договору №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. та відскановану копію договору №20/21-56-РДД від 14.04.2021р., підписану зі сторони ТОВ «ОНК-ГРУП».
16.04.2021р. із електронної поштової адреси співробітника ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» ІНФОРМАЦІЯ_4 (ОСОБА_2) на електронну поштову адресу співробітника ТОВ «ОНК-ГРУП» ІНФОРМАЦІЯ_1 (голова юридичного департаменту ТОВ «ОНК-ГРУП» ОСОБА_4) було направлено відскановану копію договору №20/21-56-РДД від 14.04.2021р., підписану зі сторони ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО».
14.07.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 (ОСОБА_1) із файлом в текстовому форматі - Шаблон додаткової угоди Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів.
27.07.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із відомостями про зміну реквізитів договору.
28.07.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 (ОСОБА_2) із сканованими копіями додаткової угоди № 2 від 23.07.2021р. до договору №20/21-75-РДД від 27.04.2021р., факт укладення додаткової угоди № 2 від 23.07.2021р. до договору №20/21-75-РДД від 27.04.2021р. сторонами не заперечується.
29.07.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 (ОСОБА_5) із сканованими копіями додаткових угод № 2 від 23.07.2021р. до договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. та №20/21-118-РДД від 20.05.2021р., факт укладення додаткових угод № 2 від 23.07.2021р. до договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. та №20/21-118-РДД від 20.05.2021р. сторонами не заперечується.
10.08.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із відомостями про зміну адреси для листування.
14.09.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із відомостями про зміну отримувача поштових відправлень ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО».
13.08.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із проектом Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
16.08.2021р. із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) було направлено сканкопію підписаної зі сторони ТОВ «ОНК-ГРУП» Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
19.08.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із сканованою копією підписаної зі сторони ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
Отже, ТОВ «ОНК-ГРУП» вважає, що між ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» (Продавець) та ТОВ «ОНК-ГРУП» (покупець) було укладено Додаткову угоду № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
Відповідно до п. 1 вказаної Додаткової угоди №1-2 Сторони домовились зменшити графік відпуску/відбору електричної енергії у липні місяці 2021 року на 6 480 МВт*год від загального обсягу відпуску/відбору електроенергії (88 776 МВт*год) визначеного у Додатку 1 до Дог. №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
Відповідно до п. п. 2-3 сторони погодили, що обсяг відпуску/відбору електричної енергії за Договором №20/21-56- РДЦ від 14.04.2021 на період з 01 травня 2021 року по 30 вересня 2021 року складатиме 82 296 МВт.г. та викласти Додаток №1 до Договору №20/21-56-РДД від 14.04.2021 у новій редакції, що додається.
Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р., сторони не мають будь-яких взаємних претензій у зв'язку з відсутністю відпуску/відбору електричної енергії з 07.07.2021р. по 15.07.2021р.
У зв'язку із чим, ТОВ «ОНК-ГРУП» вважає, що у ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГО» відсутні правові підстави для нарахування штрафу по Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. за відмову від відбору з 07.07.2021р. по 15.07.2021р. обсягу електричної енергії.
4.Обставини справи, встановлені судом
Договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. було укладено за результатами проведення аукціону на ТОВ «Українська енергетична біржа».
Між ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» (Продавець) та ТОВ «ОНК-ГРУП» (покупець) за результатами проведення аукціону на ТОВ «Українська енергетична біржа» було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р., предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені в договорі.
До аукціону ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» було додано проект договору та додаткові умови, відповідно до яких «З усіх питань щодо укладення договору купівлі-продажу електричної енергії звертайтеся до співробітників апарату управління ПАТ «Центренерго», відповідальних за укладання та супровід двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії:
1. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3
2. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4».
Згідно з п. 1.2 Договору тип графіку продажу електричної енергії (Базове навантаження, Пікове навантаження, Позапікове навантаження) визначається у Додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.
Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець зобов'язується відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а Покупець зобов'язується відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку №1, згідно п.п.23 п.3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 499.
Як визначено п. 3.1. Договору, ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість Договору визначаються у Додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, згідно п.14.1.4. 213.1.1 та 215.1 Податкового кодексу України включає в себе акцизний податок у розмірі, що визначений п.215.3.9 Кодексу.
Згідно з п. 3.3 Договору Період відпуску/відбору складається з таких етапів:
- 1 етап: 1-5 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 2 етап: 6-10 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 3 етап: 11-15 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 4 етап: 16-20 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 5 етап: 21-25 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 6 етап: 26-30 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 7 етап: 1-5 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 8 етап: 6-10 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 9 етап: 11-15 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 10 етап: 16-20 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 11 етап: 21-25 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 12 етап: 26-31 число місяця (липень) відпуску/відбору
- 13 етап: 1-5 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 14 етап: 6-10 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 15 етап: 11-15 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 16 етап: 16-20 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 17 етап: 21-25 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 18 етап: 26-31 число місяця (серпень) відпуску/відбору.
Згідно з п. 3.5 Договору, у випадку не оплати Покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим Договором, Продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов'язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.
Датою оплати Покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 3.6 Договору).
Відповідно до п. 4.4. Договору, у випадку повної або часткової відмови Покупця від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятись як в активних діях або бездіяльності Покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення п. 3.2 цього Договору (внаслідок чого Продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно п. 3.5 цього Договору), Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився Покупець.
14.07.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 (ОСОБА_1) із файлом в текстовому форматі - Шаблон додаткової угоди Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів.
27.07.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із відомостями про зміну реквізитів договору.
28.07.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 (ОСОБА_2) із сканованими копіями додаткової угоди № 2 від 23.07.2021р. до договору №20/21-75-РДД від 27.04.2021р., факт укладення додаткової угоди № 2 від 23.07.2021р. до договору №20/21-75-РДД від 27.04.2021р. сторонами не заперечується.
29.07.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_5 (ОСОБА_5) із сканованими копіями додаткових угод № 2 від 23.07.2021р. до договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. та №20/21-118-РДД від 20.05.2021р., факт укладення додаткових угод № 2 від 23.07.2021р. до договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. та №20/21-118-РДД від 20.05.2021р. сторонами не заперечується.
10.08.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із відомостями про зміну адреси для листування.
14.09.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із відомостями про зміну отримувача поштових відправлень ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО».
13.08.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із проектом Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
16.08.2021р. із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) було направлено сканкопію підписаної зі сторони ТОВ «ОНК-ГРУП» Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
19.08.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із сканованою копією підписаної зі сторони ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
Згідно з аукціонним свідоцтвом №03-ЕР-140421-1100-2-4 виданим Товарною біржою «Українська енергетична біржа» та додатком №1 до Договору, обсяг електричної енергії становить - 99144 МВт.*год, ціна за 1 МВт.*год (з акцизним податком та без ПДВ) становить - 1318,52 грн., загальна вартість без ПДВ становить - 130723346,88 грн., крім того ПДВ - 26144669,38 грн., а разом - 156868016,26 грн.
За таких обставин, обґрунтований розрахунок погодинного щодобового відпуску/відбору електричної енергії на підставі Договору є таким: 99144 МВт.*год : 24 год : 153 доби = 27 МВт*год (де: 99144 МВт*год - первісний обсяг електричної енергії передбачений Договором, 24 год - кількість годин протягом одної кожної доби, 153 доби - кількість діб за період відпуску/відбору електроенергії за Договором з 01.05.2021 по 30.09.2021, 27 МВт*год - щогодинний обсяг електроенергії протягом кожної доби за Договором).
Проте, в порушення умов Договору, ТОВ «ОНК-ГРУП» не здійснив оплати та відмовився від відбору зазначеного у Додатку №1 обсягу електричної енергії, зокрема за період з 07.07.2021 по 15.07.2021, що підтверджується даними на електронній платформі Системи управління ринком «Магкеґ management system (Платформа MMS НЕК «УКРЕНЕРГО», як адміністратор комерційного обліку електричної енергії та оператора системи передачі).
Обґрунтований розрахунок обсягу електричної енергії від відбору якого відмовився ТОВ «ОНК-ГРУП» в період з 07.07.2021 по 15.07.2021 за один день є таким: 27 МВт*год х 24 год - 648 МВт*год (де: 27 МВт*год - погодинний щодобовий відпуск/відбір електроенергії визначений умовами Договору, 24 год - кількість годин протягом одної доби, 648 МВт*год - обсяг електроенергії від оплати та відбору якої відмовився Покупець за один день.
Розрахунок вартості невідібраної Покупцем електроенергії за 1 (одну) добу є таким: 648 МВт*год х 1318,52 грн. = 854 400,96 грн. без ПДВ (де: 1318,52 грн. - ціна 1МВт*год на підставі Договору, 854 400,96 грн. - вартість 648 МВт*год).
- За 13.07.2021 /дата застосування штрафу 14.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
- За 14.07.2021 /дата застосування штрафу 15.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
- За 15.07.2021 /дата застосування штрафу 16.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
Розрахунок штрафу 20% (розмір штрафу передбачений п. 4.4 Договору) за невідібрану електричну енергію є таким:
- За 07.07.2021 /дата застосування штрафу 08.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
- За 08.07.2021 /дата застосування штрафу 09.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
- За 09.07.2021 /дата застосування штрафу 10.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
- За 10.07.2021 /дата застосування штрафу 11.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
- За 11.07.2021 /дата застосування штрафу 12.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
- За 12.07.2021 /дата застосування штрафу 13.07.2021/: 854 400,96 грн./100 х 20 = 170 880,19 грн.
Всього на загальну суму - 1 537 921,71 грн.
03.09.2021 позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 1/56/2021 з вимогою сплатити штраф за відмову від електричної енергії у період з 07.07.2021 по 15.07.2021.
Водночас, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 20% штрафу за невідібрану електричну енергію в розмірі 1 537 921,71 грн. в примусовому порядку.
5.Позиція суду
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторонами в Договорі погоджено, що у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 цього договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5 цього Договору), покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець (п. 4.4 Договору).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 537 921,71 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Стосовно посилання відповідача на те, що у зв'язку із урахуванням факту укладення додаткової угоди №1-2 від 01.07.2021 до договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р. сторони домовились зменшити графік відпуску/відбору електричної енергії у липні місяці 2021 року на 6 480 МВт*год від загального обсягу відпуску/відбору електроенергії (88 776 МВт*год) визначеного у Додатку 1 до Дог. №20/21-56-РДД від 14.04.2021р., відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 1 до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р., сторони не мають будь-яких взаємних претензій у зв'язку з відсутністю відпуску/відбору електричної енергії з 07.07.2021р. по 15.07.2021р., суд зазначає таке.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 цієї статті встановлено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.
Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.
Як передбачено ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) особами, уповноваженими на це їх установчими документами.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного цифрового підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Водночас, статтею 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що використання електронних довірчих послуг не змінює порядку вчинення правочинів, встановленого законом.
Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний.
Крім того, сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
Як вже було зазначено вище, 13.08.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із проектом Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
16.08.2021р. із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) було направлено сканкопію підписаної зі сторони ТОВ «ОНК-ГРУП» Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
19.08.2021р. на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із електронної поштової адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_3) із сканованою копією підписаної зі сторони ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1). У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч. 2 ст. 92 ЦК України).
Таким чином, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проекту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов'язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №922/1246/21 та постанові від 21.06.2022 у справі №922/1403/21.
Крім того, відповідно до п. 7.2. Договору, усі зміни і доповнення до Договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Згідно до п. 7.5. Договору, всі додатки до цього Договору є його невідємною частиною та набувають чинності, якщо вони вчинені письмово та підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Сторін.
Відповідно до п. 7.6. Договору, всі повідомлення, що направляються Сторонами одна одній відповідно до цього Договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної Сторони, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправленні рекомендованим листом з повідомленням про вручення або доставлені особисто за зазначеними адресами Сторін.
Пунктом 10 Договору визначено місцезнаходження та реквізити сторін договору.
Разом з цим, проаналізувавши зміст спірного Договору, суд приходить до висновку, що він не мітить умов щодо електронного листування між сторонами, жодних відповідних електронних адрес та осіб, що є відповідальними за листування електронною поштою, сторони умовами договору також не передбачили.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідачем на адресу позивача направлялися та були ним отримані будь-які додаткові угоди в порядку п. 7.2, 7.5, 7.6 Договору.
З огляду на наведене, суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що додаткова угода до договору була укладена шляхом обміну електронними листами між ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова юридичного департаменту ТОВ «ОНК-ГРУП» ОСОБА_4) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (провідний інженер з трейдінгових операцій ПАТ «Центренерго» ОСОБА_3).
Належність електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 працівнику ПАТ «Центренерго», не спростовують того факту, що сторонами у договорі не визначені офіційними електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_6, також і не визначені відповідальні особи для листування в електронному вигляді за цим договором.
Суд вертає увагу на те, що надані Відповідачем скриншоти поштової переписки, електронні листи, містять певну інформацію, проте не містять обов'язкових реквізитів для електронних документів, а саме електронний цифровий підпис, який би дав змогу ідентифікувати особу.
Якщо правочин не відповідає вимогам статті 207 ЦК України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі. Разом з тим за загальним правилом частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
В разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією частину другу статті 205 ЦК України. Поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Проте, в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст.ст. 76, 77, 91 ГПК України, з яких можна було б встановити факт укладення між позивачем та відповідачем Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р., яка за формою відповідає вимогам цивільного законодавства.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов'язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.
Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб'єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов'язане з аналізом фактичних дій суб'єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.
Укладання додаткової угоди шляхом обміну електронних листів між поштовими адресами між ІНФОРМАЦІЯ_7 (голова юридичного департаменту ТОВ «ОНК-ГРУП» ОСОБА_4) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (провідний інженер з трейдінгових операцій ПАТ «Центренерго» ОСОБА_3) не може спростувати не дотримання сторонами порядку укладення додаткової угоди, а також не свідчить про здійснення будь-яких дій, направлених на фактичне виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем чи прийняття ним будь-якого виконання позивачем.
Отже, відповідачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
При цьому, суд зауважує, що надані відповідачем докази надіслання електронного листа певним працівником позивача не доводить факту укладання спірної додаткової угоди.
Тому, наявна у матеріалах справи копія Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення її між сторонами.
З огляду на викладене, враховуючи сукупність усіх наведених вище фактів, суд дійшов висновку про неукладеність між сторонами Додаткової угоди № 1-2 від 01.07.2021р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-56-РДД від 14.04.2021р.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для нарахування відповідачу 20% штрафу за невідібрану у період з 07.07.2021 по 15.07.2021 електричну енергію, а саме 1 537 921,71 грн. штрафу по договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 20/21-56-РДД від 14.04.2021р, та перевіривши розрахунки позивача вважає їх вірними.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Частинами 1, 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
За змістом зазначених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.
Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафу, заявленого до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, та приймаючи до уваги ті обставини, що у відповідача відсутня заборгованість за договором, суд доходить висновку про зменшення розміру неустойки до 1%, тобто до 15 379,21 грн. (1 537 921,71 грн.*1%=15 379,21 грн.)
На переконання суду стягнення всієї заявленої суми штрафу є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.
Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, зменшення розміру неустойки надасть відповідачу можливість продовжити свою господарську діяльність.
Заперечення позивача проти зменшення суми штрафних санкцій не спростовують вищезазначеного судом.
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу по договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 20/21-56-РДД від 14.04.2021р. у розмірі 15 379,21 грн.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За таких обставин, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" про стягнення 1537921,71 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-ГРУП» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11, корп. А, код ЄДРПОУ 37872468) на користь Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) штраф у розмірі 15379/п'ятнадцять тисяч триста сімдесят дев'ять/грн 22 коп. та 23068/двадцять три тисячі шістдесят вісім/грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 19 квітня 2023 року.
Суддя Ю.М. Невінгловська