вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.04.2023м. ДніпроСправа № 904/4176/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Обслуговуючого кооперативу "Житлового кооперативу "Комфорт", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді у розмірі 1 063 767, 03 грн.
Представники:
Від позивача: Стаднік Я.В., довіреність № 291/01 від 17.01.2023, адвокат
Від відповідача: Сімонян С.Ж., представник
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлового кооперативу "Комфорт" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №610 від 08.10.2013 у розмірі 1 063 767, 03 грн., з яких:
- 572 756, 88 грн. - основний борг;
- 27 444, 44 грн. - 3 % річних;
- 163 399, 13 грн. - інфляційні втрати;
- 239 424, 88 грн. - пеня;
- 60 741, 70 грн. - 7 % штрафу.
Ухвалою від 18.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 13.12.2022 об 11:00 год.
22.11.2022 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 24.11.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13.12.2022 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився.
Ухвалою від 13.12.2022 відкладено підготовче засідання на 17.01.2022.
17.01.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в підготовчому засіданні надав заяву про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку із неотриманням позовної заяви з додатками.
Ухвалою від 17.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 17.02.2023. Оголошено перерву в підготовчому засіданні на 13.02.2023.
13.02.2023 позивач в підготовчому засіданні надав заяву про долучення документів.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився, направив заяву про проведення підготовчого засідання без його участі. Крім того, відповідач направив заяву про долучення доказів направлення позивачу відзиву з додатками.
Позивач заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання заперечень на відзив.
Ухвалою від 13.02.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 06.03.2023.
Ухвалою суду від 06.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.04.2023.
Ухвалою суду від 08.03.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
04.04.2023 в засіданні оголошувалась перерва до 11.04.2023.
05.04.2023 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 06.04.2023 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" відмовлено у зв'зку із зайнятістю майданчиків для проведення судових засідань в режимі відео конференцій на призначену дату та час.
11.04.2023 позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, підтвердив часткову оплату сум в розмірі 147 553,70 грн. та 30 000,00 грн. в лютому та березні 2021.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
11.04.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №610 від 08.10.2013 з додатками, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 572 756,88 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати, позивач нарахував та просить стягнути також 163 399,13 грн. - інфляційних втрат за загальний період прострочення з 01.03.2021 по 30.09.2022; 27 444,44 грн. - 3 % річних за загальний період прострочення з 21.02.2021 по 07.11.2022; 239 424,88 грн. - пені за загальний період прострочення з 21.02.2021 по 07.11.2022; 60 741,70 грн. - 7 % штрафу.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач у відзиві на позов суму основного боргу визнав, проти нарахування неустойки заперечив, зазначив, що п. 7.2.7 договору не визначено конкретного розміру пені.
Крім того, відповідач просить зменшити розмір неустойки (штрафу) на 90% від заявленої позивачем суми, у зв'язку із незадовільним, скрутним фінансовим становищем ОК «ЖК «Комфорт».
Щодо 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, посилаючись на п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», що дані нарахування здійснені позивачем здійснені попри встановлену заборону.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Позивач у відповіді не відзив зазначив, що правомірно, відповідно до умов договору нарахував пеню.
Крім того, позивач заперечив проти зменшення 3% річних та штрафу, оскільки їх розмір є незначним та не надмірним у порівнянні до заявленого основного боргу.
Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, позивач зазначив, що дана постанова встановлює заборону нарахування штрафних санкцій щодо прострочення сплати житлово-комунальних послуг населенню, а не юридичним особам.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наданням послуг теплопостачання, наявністю підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Позивач зазначив, що між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (в подальшому реорганізоване на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль") (надалі - продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Комфорт" (в подальшому змінено назву на Обслуговуючий кооператив "Житловий кооператив "Комфорт" (надалі споживач, покупець) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 610 від 08.10.2013 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що за цим договором теплопостачальна організація продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Сторони зобов'язуються керуватись договором, чинним законодавством України та зокрема, наступними нормативно-правовими актами: Законом України "Про теплопостачання"; Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"; Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж №296 від 13.06.2003; Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж №71 від 14.02.2007; Правилами користування тепловою енергією, затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007; Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду №620/378 від 10.12.2008; Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених згідно з додатком №1 до цього договору, на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.
У відповідності до пунктів 6.1., 6.2, 6.3 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 07.10.2014, керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 10.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Позивач зазначив, що виконав умови договору, у період з січня 2021 по квітень 2021, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 714 310,56 грн., що підтверджується актами надання послуг № 144 від 31.01.2021 на суму 251 918,40 грн., № 1287 від 28.02.2021 на суму 218 696,22 грн., № 2461 від 31.03.2021 на суму 203 688,82 грн., № 3718 від 30.04.2021 на суму 76 007,17 грн.
Відповідач частково сплатив вартість поставленої теплової енергії в розмірі 177 553,70 грн., що підтвердив в судовому засіданні.
Отже сума заборгованості становить 572 756,88 грн.
За розрахунком позивача, з урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у відповідача утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" у розмірі 572 756,88 грн.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.
Доказів оплати вартості поставленої теплової енергії матеріали справи не містять.
Отже, позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 572 756,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Правомірність нарахування пені та штрафу.
Відповідно до п. 7.2.3 договору, за порушення строків сплати споживачем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 7.2.3. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 21.02.2021 по 07.11.2022 у розмірі 239 424,88 грн.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Між тим, пункт 7.2.3. спірного договору містить положення саме щодо формування розміру пені - "у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення ", з якого не вбачається конкретного розміру пені. Таким чином, сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені.
Оскільки ані договором між сторонами, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за невиконання споживачем зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, суд приймає до уваги заперечення відповідача та зазначає, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 239 424,88 грн. є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач нарахував штраф у розмірі 7% від суми заборгованості у розмірі 60 741,70 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, виявив помилки, тому позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 40 092,99 грн.
В частині стягнення штрафу в розмірі 20 648,71 грн. слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу на 90%, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку.
Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов'язань, дозволяють погодитися з доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені.
При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
За частинами першою - третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
За оцінкою суду, справедливим та розумним буде зменшення штрафу, що підлягає задоволенню в розмірі 40 092,99 грн., на 50% до 20 046,50 грн.
Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував 27 444,44 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 21.02.2021 по 07.11.2022.
Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 27 444,44 грн.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нарахував 163 399,13 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 01.03.2021 по 30.09.2022.
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд виявив помилки, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 163 398,00 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1,13 грн. слід відмовити.
Заперечення відповідача щодо заборони нарахування 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» судом не приймаються, оскільки дана постанова встановлює заборону нарахування штрафних санкцій щодо прострочення сплати житлово-комунальних послуг населенню, а не юридичним особам.
Крім того, заборгованість у відповідача виникла ще у 2021 році, тобто до введення воєнного стану на території України.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 572 756,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 163 398,00 грн., 3% річних у розмірі 27 444,44 грн., штрафу у розмірі 20 046,50 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 239 424,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1,31 грн. слід відмовити.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Комфорт" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді у розмірі 1 063 767, 03 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооперативу "Комфорт" (50078, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Індустріальний, буд. 77; ідентифікаційний код 24445505) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль» (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) основний борг в розмірі 572 756,88 грн., інфляційні втрати в розмірі 163 398,00 грн., 3% річних у розмірі 27 444,44 грн., штраф у розмірі 20 046,50 грн., судовий збір у розмірі 12 055,14 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 21.04.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко