Рішення від 21.04.2023 по справі 904/801/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2023м. ДніпроСправа № 904/801/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл.

про стягнення у сумі 424 436,35 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 217 889,34 грн., що складають суму пені за порушення умов договору про надання послуг № 14-08/018 від 14.08.2020, 176 788,00 грн. - інфляції грошових коштів, 29 759,01 грн. - річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору надання послуг № 14-08/018 від 14.08.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

06.03.2023 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на те, що нараховані позивачем суми пені, інфляції грошових коштів та річних за фактично виконані зобов'язання в частині повної оплати за поставлений товар відповідно до договору надання послуг № 14-08/018 від 14.08.2020 є надмірно великими, при їх розрахунку не було враховано майновий стан відповідача, а також збитків підприємству позивача завдано не було.

Так, відповідач зазначає, що у зв'язку із оголошенням військового стану на території України, постійними обстрілами м. Кривий Ріг та відсутністю електроенергії підприємство останнього має скрутне фінансове становище, через що виникають борги перед іншими контрагентами та борги по заробітній платі перед працівниками.

На підтвердження скрутного матеріального становища ТОВ "Техномайн Інжиніринг" до відзиву на позовну заяву долучено банківськи виписки його підприємства.

Крім того, ТОВ "Техномайн Інжиніринг" не погоджується із посиланням позивача на те, що строк позовної давності в силу п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжується на строк дії карантину та вважає, що строк позовної давності щодо позовних вимог сплив 23.04.2022, оскільки Господарський суд Дніпропетровської області здійснював приймання та розгляд позовних заяв протягом всього терміну дії карантину, позивач не був позбавлений можливості у зв'язку з карантинними обмеженнями надіслати позовну заяву.

З огляду на викладені обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог або зменшити нараховані пеню, втрати від інфляції та 3 % річних у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та несправедливо великою сумою.

Ухвалою від 20.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

06.03.2023 відповідачем до канцелярії суду подано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні якої Господарським судом відмовлено, про що 14.03.2023 постановлено відповідну ухвалу.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати за поставлений товар за спірним договором.

14.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріпеа-Буд" (в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг") (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 14-08/018, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, який вказується сторонами у специфікаціях, які з моменту їх підписання та скріплення печатками сторін є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору загальна кількість товару (партії товару), його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару вказуються сторонами у специфікаціях.

Базис поставки за цим договором вказується у специфікаціях (п. 1.7. договору).

За умовами п. 2.1. договору загальна ціна товару за цим договором складає ціну усіх підписаних та скріплених печатками сторін специфікацій.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що оплата вартості товару виконується покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно умов вказаних у специфікаціях, та підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною, на підставі рахунку-фактури продавця.

Датою оплати товару є дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 2.4. договору).

За умовами п. 3.2. договору товар має бути поставлений у строк, який вказано у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 3.7. договору товар вважається прийнятим покупцем, якщо передача по кількості та якістю підтверджена підписом уповноваженого представника покупця у видатковій накладній.

Згідно з п. 3.8. договору датою передачі (поставки) та моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця, є дата оформлення видаткових накладних та актів прийому-передачі.

За змістом п. 8.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк дії договору починає свій перебіг у момент підписання та закінчується 31 грудня 2021 року (п. 8.2. договору).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України.

14.08.2020 сторонами підписано та узгоджено специфікацію № 1 до договору про наступне:

Найменування товару - Електровоз шахтний контактний К14 у кількості 1, вартістю 1 320 000,00 грн. з ПДВ.

Загальна сума договору з урахуванням специфікації № 1 складає 1 320 000,00 грн., у тому числі ПДВ 220 000,00 грн.

Умови постачання: ЕХW - склад «Продавця» м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 23 (Інкотермс - 2000);

Умови оплати: 30% попередня оплата, 30% по факту готовності продукції та 40% протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Строк поставки: 60 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

18.03.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою у зв'язку із кадровими змінами, а саме звільненням тимчасово виконуючого обов'язки Генерального директора ТОВ «Ріпеа-Буд» ОСОБА_1 та призначенням тимчасово виконуючого обов'язки Генерального директора ТОВ «Ріпеа-Буд» Нагорного П.О., виклали розділ 10 договору «Місцезнаходження і реквізити сторін» у новій редакції. Крім того, внесли зміни до специфікації № 1 від 14.08.2020 та виклали її в редакції, з урахуванням змін керівника та зменшення ціни, а саме: з 1 320 000,00 грн. на 1 270 000,00 грн. Також змінено дату специфікації на 18.03.2021.

На виконання умов договору та специфікації № 1 в новій редакції позивач виставив до сплати відповідачу рахунок від 07.10.2020 № 98 на суму 1 270 000,00 грн., який оплачений відповідачем частково на суму 498 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 16.10.2020 № 3182 на суму 438 000,00 грн. та від 18.03.2021 № 4135 на суму 60 000,00 грн.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу визначений специфікацією товар Електровоз шахтний контактний К14 вартістю 1 270 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковою накладною від 22.03.2021 № 20, товарно-транспортною накладною від 22.03.2021 № 20 та актом приймання-передачі обладнання від 23.03.2021 № 1. При цьому, товар отримано повноважним представником відповідача, про що свідчить довіреність від 22.03.2021 № 44, видана керівником ТОВ «Ріпеа-Буд» Нагорним П.О. на ім'я менеджера постачання ОСОБА_2 на отримання спірного товару.

30.04.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору, якою внесені такі зміни до договору, зокрема, « 1. В преамбулі та тексті Договору назву Замовника ТОВ “Ріпеа-Буд” в усіх відмінках замінити ТОВ “ТЕХНОМАЙН ІНЖИНІРИНГ” відповідно». Додаткова угода з боку відповідача підписана генеральним директором ТОВ «Техномайн Інжиніринг» Нагорним П.О.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач вартість поставленого товару у повному обсязі та у визначений специфікацією строк не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 772 000,00 грн.

З урахуванням умов специфікації № 1 від 18.03.2021 за спірною поставкою строк оплати решти вартості поставленого товару є таким, що настав 26.04.2021.

Зазначені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2022 у справі № 904/8862/21, яке набрало законної сили 04.08.2022, яким позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" заборгованості у розмірі 772 000,00 грн. задоволені повністю.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що після набрання судовим рішенням у справі № 904/8862/21 законної сили, відповідачем 05.08.2022 здійснено остаточний розрахунок за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 14-08/018 від 14.08.2020 на загальну суму 783 580,00 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 6433.

Крім того, оскільки відповідачем, всупереч чинного законодавства та спірного договору, сплачено заборгованість з пропуском встановленого строку, ТОВ "Інтерпроммаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення пені, інфляції грошових коштів та 3% річних.

Вимоги, заявлені позивачем, підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже було зазначено вище, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару з урахуванням умов специфікації № 1 від 18.03.2021 настав 26.04.2021.

Відповідач в установлений договором та специфікацією строк заборгованість у сумі 772 000,00 грн. не сплатив. Заборгованість у зазначеній сумі була сплачена відповідачем на рахунок позивача відповідно до платіжного доручення № 6433 від 05.08.2022.

Таким чином, прострочка виконання зобов'язання мала місце з 27.04.2021 по 04.08.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з умовами договору неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні в сумі 29 759,01 грн. за загальний період прострочення з 23.04.2021 по 04.08.2022 та інфляція в сумі 176 788,00 грн. за загальний період прострочення з травня 2021 по липень 2022.

Позивачем не вірно визначено період, за яким нараховано річні у зв'язку з неврахуванням умов специфікації № 1 до спірного договору стосовно строків оплати.

Після перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 27.04.2021 по 04.08.2022 в сумі 29 505,21 грн.

Розрахунок інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказана сума підлягає до примусового стягнення.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п. 5.6. договору, за умовами якого при невиконанні п. 2.3. спірного договору покупець повинен сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримання оплати.

Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлена пеня в сумі 217 889,34 грн. за загальний період прострочення з 23.04.2021 по 04.08.2022.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України).

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Отже, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст.ст. 257, 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України продовжено на строк дії карантину.

Як вже було зазначено вище, позивачем при визначенні періоду не враховано умови специфікації № 1 до спірного договору стосовно строків оплати, у зв'язку з чим розрахунок пені позивачем завищено.

Після перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 27.04.2021 по 04.08.2022 в сумі 215 779,29 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих сум пені, інфляції грошових коштів та річних господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленї до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо можливості зменшення розміру пені на 50%.

При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує можливі негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Стосовно зменшення інфляції грошових коштів та річних господарський суд зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутнє право застосовувати положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Також господарський суд звертає увагу на те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

В решті відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 15б, код ЄДРПОУ 37065299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" (50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 14а, офіс 904, код ЄДРПОУ 42089510) 107 889,65 грн. - пені, 29 505,21 грн. - річних, 176 788,00 грн. - інфляції грошових коштів, 6 331,09 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 21.04.2023

Суддя І.Ф. Мельниченко

Попередній документ
110363233
Наступний документ
110363235
Інформація про рішення:
№ рішення: 110363234
№ справи: 904/801/23
Дата рішення: 21.04.2023
Дата публікації: 24.04.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (29.05.2023)
Дата надходження: 09.05.2023
Предмет позову: стягнення у сумі 424 436,35 грн.
Розклад засідань:
29.06.2023 12:30 Центральний апеляційний господарський суд