пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 квітня 2023 року Справа № 903/871/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника позивача (заявника): Лупини О.М.,
представника відповідача: Зміяна М.В.,
представника 3-ї особи: Мартинюка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Приватного підприємства "Гроно"
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21
за позовом Приватного підприємства "Гроно"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,
Державне підприємство "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
про визнання незаконним та скасування рішення
встановив: ПП "Гроно" (заявник) звернулося до господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 року у справі № 903/871/21; ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (у формі наказу № 444 від 28.08.2021 року) про відмову у продовженні договору оренди.
В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що після набрання рішенням законної сили позивач дізнався, що відповідач надав в оренду державне майно - вільні площі, які розташовані за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63, - іншим юридичним особам. Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, державним підприємством “Волинський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою” та Головним управлінням держгеокадаст ру у Волинській області укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2022 № 1417 - частини контори площею 169,3 кв. м за адресою: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63.
Також, за результатами електронного аукціону від 16.01.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, державним підприємством “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” та Державним підприємством “Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області” укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.02.2022 № 1431 - частини контори площею 162,3 кв. м за адресою: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63”.
На момент звернення з позовом до суду позивач крім наданих, не міг надати інших доказів відсутності в балансоутримувача потреби в приміщеннях, які орендував позивач, та інших вільних від використання приміщеннях. Позивачу не було і не могло бути відомо, яким саме юридичним особам буде надано в оренду державне майно.
Заявник зазначає, що на даний момент достеменно відомо, що балансоутримувач не мав жодної необхідності у додаткових приміщеннях для здійснення власної діяльності. У зв'язку з цим, ним було введено в оману відповідача у справі щодо справжніх мотивів своїх дій, які полягали в намірі передати приміщення, вільні від використання, в подальшу оренду.
Ухвалою суду від 23.03.2023 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ПП "Гроно" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; заяву призначити до розгляду в судовому засіданні 20.04.2023;. Запропоновано відповідачу та третім особам надати суду письмові пояснення щодо заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Явку учасників справи у судове засідання визнано на їх розсуд.
Ухвала суду від 17.03.2023 отримана учасниками справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
19.04.2023 на адресу суду від представника третьої особи - ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначив, що площі державного майна, що передані в оренду по Договорах оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, не є тими площами, що були передані ПП «Гроно» по Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 1503.2010 № 532. Вказує, що нововиявленою обставиною про перегляд судового рішення, може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити його в силі.
У судовому засіданні 20.04.2023 представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив скасувати прийняте рішення суду та ухвалити нове рішення.
Представник відповідача заперечив проти заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21. Зазначив, що згідно з Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2022 № 1417, Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області передано в оренду частина контори площею 169,3 кв. м за адресою: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63. Відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.02.2023 № 1431 ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області» передано в оренду частина контори площею 162,3 кв.м за адресою: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63.
Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.03.2010 № 532, укладений з позивачем, припинив чинність по строку, на який його було укладено 15.11.2021.
Рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/871/21 ухвалене 31.03.2022, а Договори оренди нерухомого майна №1417 від 01.12.2022, №1431 від 09.02.2023 підписані після припинення чинності Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 15.03.2010 № 532 та після ухвалення судового рішення.
Представник 3-ї особи - ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" також заперечив проти заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, просив у задоволенні заяви відмовити, рішення суду залишити в силі.
Згідно ч. 1-2 ст. 325 ГПК України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Гроно" (далі - ПП "Гроно") звернулося до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - РВ ФДМУ), в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення РВ ФДМУ (у формі наказу від 28.08.2021 № 444) про відмову у продовженні договору оренди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що рішення РВ ФДМУ (у формі наказу від 28.08.2021 № 444) про відмову у продовженні договору оренди є незаконним. Позивач стверджував, що оскільки власником орендованого майна є держава, а органом, уповноваженим від її імені управляти відповідним державним майном, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр України), саме вона повинна була звернутися до нього як до орендаря із письмовим повідомленням про намір використовувати орендоване майно для власних потреб. Крім того, як зауважував позивач, повідомити про зазначені обставини Держгеокадастр України мав не пізніше 14.08.2021, тобто не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору оренди від 15.03.2010 № 532. Натомість до орендаря 26.08.2021 звернувся балансоутримувач - Державне підприємство "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"), тобто неналежний суб'єкт звернення, з пропуском встановленого строку, який сплив 14.08.2021. Крім того, позивач стверджував, що зазначена балансоутримувачем підстава для повернення майна - реорганізація ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відповідно до наказу Держгеокадастру України від 31.01.2020 № 23 та використання в подальшому орендованого приміщення для ефективної господарської діяльності балансоутримувача - не відповідає дійсності.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.03.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2022 у справі №903/871/21, у позові відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення, суд встановив, що балансоутримувач орендованого державного майна - ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернувся до орендаря та орендодавця з листом, в якому повідомив про відмову у продовженні договору оренди, оскільки майно, що є предметом цього договору, необхідне йому для власних потреб. Як зазначив суд, на підставі цього повідомлення РВ ФДМУ прийняло рішення (у формі наказу від 28.08.2021 № 444) про відмову у продовженні договору оренди. За наведених обставин суд зазначив, що наказ РВ ФДМУ від 28.08.2021 № 444 "Про відмову у продовженні договору оренди" є таким, що відповідає вимогам закону, оскільки процедура продовження договору оренди в цьому випадку регулюється Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон від 03.10.2019 № 157-ІХ) та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483), а не пунктами 10.4, 10.5 договору оренди від 15.03.2010 чи Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон від 10.04.1992 № 2269-ХІІ), який втратив чинність 01.02.2020.
14.03.2023 ПП "Гроно" звернулося до господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 року у справі № 903/871/21; ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (у формі наказу № 444 від 28.08.2021 року) про відмову у продовженні договору оренди.
В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що після набрання рішенням законної сили позивач дізнався, що відповідач надав в оренду державне майно - вільні площі, які розташовані за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63, - іншим юридичним особам. Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, державним підприємством “Волинський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою” та Головним управлінням держгеокадастру у Волинській області укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2022 № 1417 - частини контори площею 169,3 кв. м за адресою: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63.
Також, за результатами електронного аукціону від 16.01.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, державним підприємством “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” та Державним підприємством “Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області” укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.02.2022 № 1431 - частини контори площею 162,3 кв. м за адресою: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 63”.
На момент звернення з позовом до суду позивач крім наданих, не міг надати інших доказів відсутності в балансоутримувача потреби в приміщеннях, які орендував позивач, та інших вільних від використання приміщеннях. Позивачу не було і не могло бути відомо, яким саме юридичним особам буде надано в оренду державне майно.
Заявник зазначає, що на даний момент достеменно відомо, що балансоутримувач не мав жодної необхідності у додаткових приміщеннях для здійснення власної діяльності. У зв'язку з цим, ним було введено в оману позивача щодо справжніх мотивів своїх дій, які полягали в намірі передати приміщення, вільні від використання, в подальшу оренду.
Зазначені обставини, на думку ПП "Гроно", є підставою для перегляду рішення суду у справі №903/871/21 за нововиявленими обставинами.
До заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами було долучено: лист -відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 24.02.2023 №10-04-247 про надання інформації; акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2022; акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.02.2023.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
ПП "Гроно" стало відомо про те, що відповідач надав в оренду державне майно за адресою: Волинська обл, м.Луцьк, вул.Винниченка, 63 іншим юридичним особам з листа -відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (від 24.02.2023 №10-04-247) на адвокатський запит - 27.02.2023. Заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення була подана до суду 14.03.2023, тобто в межах 30-денного строку відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 321 ГПК України.
У силу ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
За вимогами ст. ст. 8, 129 Конституції України та ст. ст. 2, 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; обов'язковість судового рішення.
Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", рішення у справі "Устименко проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживань (у справі "Правєдная проти Росії", рішення у справі "Попов проти Молдови").
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення у справі "Праведная проти Росії").
Главою 3 розділу IV ГПК України передбачений перегляд судових рішень, що набрали законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
За ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України).
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
При цьому, варто зазначити, що нововиявлена обставина - юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Суд, надавши оцінку доводам заявника, викладеним у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та наданих заявником доказів, 01.12.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (балансоутримувач) та Головним управлінням держгеокадаст ру у Волинській області (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1417.
На виконання даного договору згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2022, балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (частину контори загальною площею 169,3 кв.м за адресою: 43021, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Винниченка, 63), що перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України.
Також, 09.02.2022 за результатами електронного аукціону від 16.01.2022 № LLE001-UА-20221229-94149 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (балансоутримувач) та ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1431.
Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.02.2023, балансоутримувач передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (частину контори загальною площею 162,3 кв.м за адресою: 43021, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Винниченка, 63), що перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України.
Заявник зазначає, що балансоутримувач, ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», передало в оренду більш як 330 кв.м площ, які не використовувалися балансоутримувачем.
У листі-відповіді Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомило ПП "Гроно", що ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут інститут землеустрою" щодо надання в оренду приміщень за зазначеною адресою до Управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях не зверталося та договори оренди із вказаними підприємством не укладалися.
Суд зазначає, що вказані обставини в силу норм процесуального закону (ч. 2, ст. 320 ГПК України) не є нововиявленими обставинами та не були і не могли бути відомі позивачеві на дату подання позовної заяви та суду, оскільки є новими доказами, які не існували на момент звернення заявника до суду з позовом та під час розгляду справи судом.
А відтак, надані заявником акти приймання-передачі в оренду нерухомого майна не є доказами, що підтверджують нововиявлені обставини. Цих доказів не існувало під час первинного розгляду справи у судах першої і апеляційної інстанції, а у процедурі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд, для підтвердження тих обставин, що слугували підставами позову і які перевіряли суди під час первинного розгляду справи, нові докази не досліджує.
Крім того, позивачем не доведено, що площі державного майна, що передані в оренду по зазначених Договорах оренди нерухомого майна, що належить до державної власності є тими площами, що були передані ПП «Гроно» по Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.03.2010 № 532.
Під час вирішення питань щодо правової природи юридичних фактів як нововиявлених обставин та їх істотності необхідно керуватися правилами статті 86 ГПК України.
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Пунктами 2, 3 частини 2 ст. 320 ГПК України вказують на те, що нововиявлені обставини можуть бути встановлені не будь-яким рішенням суду, а саме рішенням суду, в якому зафіксовано визначені у цих нормах обставини (як-то, незаконність висновку експерта, завідомо неправдиві показання свідка, фальшивість доказів) при чому, перелік означених обставин є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.
Розглядаючи справу №910/13908/17 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначив (постанова від 30.06.2022), що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначені ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожному новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів та доказів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (постанова ВП ВС від 30.06.2020 зі справи N 19/028-10/13; від 25.05.2021 справа N 752/4995/17) та з урахуванням преюдиційності вже встановлених судом обставин.
Не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також те, що у процедурі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд для підтвердження тих обставин, що слугували підставами позову і які перевіряли суди під час первинного розгляду справи, нові докази не досліджує. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 25.05.2021 у справі N 752/4995/17.
Суд зазначає, що всі обставини як юридичні факти, які заявлені позивачем як нововиявлені, є новими доказами. Укладення договорів оренди та передача нерухомого майна відповідачем іншим юридичним особам є новими доказами, які виникли після винесення судового рішення. Наявність даних доказів не спростовує необхідність використання нерухомого майна відповідачем для власних потреб на момент винесення рішення суду. Суд не знав і не міг знати, що нерухоме майно в майбутньому буде знову передано в оренду відповідачем. Такі докази судом не оцінювалися.
Приписами ч. 4 ст. 320 ГПК України унормовано, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що наведені позивачем в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами дані не спростовують факти, які покладено в основу судового рішення, про перегляд якого подана заява, тобто ці дані є новими доказами, які не існували під час розгляду справи судом, зважаючи, що дії заявника спрямовані на оцінку нових доказів, повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення, а відтак зазначені обставини не є нововиявленими у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишення в силі рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/871/21 від 31.03.2022.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника.
Керуючись ст. 13, 86, 129, 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Гроно" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21.
2. Залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 31.03.2022 у справі №903/871/21.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 21.04.2023.
Суддя О. Г. Слободян