Справа № 523/6247/23
Провадження №2/523/3090/23
"17" квітня 2023 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Дяченко В.Г., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Німеччини)- ОСОБА_2 про забезпечення позову, -
До Суворовського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Одночасно з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подана заява про забезпечення позову.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2023 року, головуючим по справі визначено суддю Дяченко В.Г.
Питання про відкриття провадження у справі вирішується відповідно до ст.187 ЦПК України.
Заява про забезпечення позову розглядається судом відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, що відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20.
Заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий транспортний засіб «Універсал-В», марки : КІА, модель : Carnival ( білий), державний номерний знак : НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , колір -білий, рік випуску-2016 р, та заборонити вчинити будь-які дії щодо вказаного автомобіля.
Свою заяву обґрунтував тим, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про поділ майна подружжя, а саме легкового автомобіля марки «КІА». На даний час є підстави вважати, що вищевказаний транспортний засіб, який є спільною сумісною власністю сторін по справі, та зареєстрований на відповідача ОСОБА_3 , без згоди позивача ОСОБА_1 , може бути відчужено на користь третіх осіб. Вказала, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 до 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно ч. 2 до 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, та і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Нормами статті 80 ЦПК встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК унормовано обов'язок доказування і подання доказів, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову є те, що відповідач може відчужити належний їй транспортний засіб, і це може утруднити виконання судового рішення.
З поданого позову та заяви про його забезпечення вбачається, що у разі відчуження належного відповідачеві майна, не буде існувати реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки спір стосується поділу легкового транспортного засобу, що є об'єктом права спільної сумісної власності, шляхом виділу його у власність відповідача, стягнення на користь позивача компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності.
Отже, судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту і не встановлено реальної загрози, за якої невжиття саме такого заходу забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано переконливих доводів на користь того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та не доведено належними доказами існування ризиків невиконання можливого рішення суду, доходжу висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно з ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 27,149-153, 261, 353 ЦПК України,суддя,
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Німеччини)- ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у порядку та строки, передбачені ст. ст. 153, 353, 354 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 17.04.2023 року.
Суддя