Справа № 522/6882/23
Провадження по справі №1-кс/522/2123/23
21 квітня 2023 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача та постанову про відмову у визнанні потерпілим, подану в порядку ст. 303 КПК України, -
Гр. ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність дізнавача, яка на думку скаржника, полягає у невчиненні дій дізнавачем СД відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 щодо не ознайомлення ОСОБА_3 з правами та обов'язками потерпілого, після подачі заяви про вчинення злочину.
Окрім цього, ОСОБА_3 в своїй скарзі просить скасувати постанову про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 та просить зобов'язати керівництво СД відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області визнати ОСОБА_3 потерпылим у кримінальному провадженні, при цьому зазначив, що 15.03.2023 року звернувся до дізнавача СД відділення поліції №1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області з клопотанням щодо залучення в якості потерпілого, з клопотанням про ознайомлення з матеріалами провадження, які, згідно листа начальника сектору дізнання відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , були залишені без задоволення.
Однак, до цього часу належної відповіді, передбаченої ст. 220 КПК України, за наслідками розгляду вищевказаного клопотання, заявник не отримав, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправну бездіяльність дізнавача, скасувати постанову про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 та просить зобов'язати керівництво СД Відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області визнати потерпілим ОСОБА_3 .
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, згідно поданої заяви, підтримав вимоги скарги та просив розглядати скаргу за його відсутності.
Прокурор, будучи належним чином сповіщеним про день, час та місце розгляду скарги, згідно роздруківки з електронної пошти за фактом відправлення сповіщення на адресу прокуратури, наявної в матерілах скарги, проте в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали додані до скарги, приходжу до висновку про необхідність часткового задоволення скарги ОСОБА_3 , виходячи з наступного.
Мотиви суду.
Згідно ч. 2 статті 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження, як потерпілого.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право заявляти відводи та клопотання.
Згідно ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму узагальненні від 12.01.2017 р. «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» роз'яснив, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.
Частиною 2 статті 9 КПК України на слідчого покладений обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Окрім цього, на слідчого, прокурора покладений обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені статтею 91 цього Кодексу (ч. 1 ст. 92 КПК України).
З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання Відділення поліції №1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022168500000282 від 20.08.2022 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 було подане клопотання про залучення в якості потерпілого від 15.03.2023 року, в рамках вказаного кримінального провадження (яке зареєстровано відділенням поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області за № С-219 від 20.03.2023 року).
Прокурор та дізнавач, бездіяльність якого оскаржується, тобто як учасник процесу у даному провадженні, будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався.
З досліджених додатків до скарги ОСОБА_3 встановлено, що згідно листа начальника сектору дізнання відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 № 60.6/С-219, С-220 від 22.03.2023 року, в задоволенні клопотань ОСОБА_3 було відмовлено.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що дізнавачем було проігноровано вимоги ст. 220 КПК України, та не дивлячись на заявлені клопотання заявника розглянуті не були, тобто слідчий суддя констатує, що було вчинено у цьому кримінальному провадженні бездіяльність з боку дізнавача.
Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Частиною 1 статті 300 КПК України передбачено, що для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені цим Кодексом, та негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені частиною другою статті 264 та статтею 268 цього Кодексу, а також відбирати пояснення для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку, проводити медичне освідування, отримувати висновок спеціаліста, що має відповідати вимогам до висновку експерта, знімати показання технічних приладів і технічних засобів у провадженнях щодо вчинення кримінальних проступків, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, вилучати знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей, до внесення відомостей про кримінальний проступок до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 5 статті 40 КПК України регламентовано, що слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що вимоги скаржника ОСОБА_3 про скасування постанови дізнавача про відмову в задоволенні клопотання є хибними, оскільки дізнавачем було відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_3 листом, тобто неналежним чином розглянуте клопотання ОСОБА_3 .
Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», частина 2 статті 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження. При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК).
Таким чином, суд робить висновок, що стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, і рішення зобов'язати прокурора закрити кримінальне провадження прийняте поза межами повноважень слідчого судді.
Вказана правова позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 14.02.2023 року (справа № 405/680/22, провадження № 51-1544км22).
А тому, вимоги скарги щодо визнання бездіяльності дізнавача протиправною, зобов'язання дізнавача визнати потерпілим є діями, які слідчий суддя не може зобов'язати орган досудового розслідування виконувати.
Слід зазначити, що слідчий суддя, на етапі проведення досудового розслідування, не виконує функції слідчого, дізнавача у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а тому може лише зобов'язати суб'єкт оскарження вчинити певну дію, тобто - розглянути звернення та постановити процесуальне рішення.
Вивчивши скаргу ОСОБА_3 та матеріали, додані до неї, вважаю що вимоги скарги підлягають частковому задоволенню з наведених підстав.
Керуючись ст. ст. 303-307, 318-380 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача - задовольнити частково.
Зобов'язати дізнавача СД відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, який входить до групи дізнавачів у кримінальному провадженні № 12022168500000282 від 20.08.2022 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України, розглянути відповідно до вимог ст. 220 КПК України:
- клопотання ОСОБА_3 про залучення в якості потерпілого від 15.03.2023 року, в рамках вказаного кримінального провадження (яке зареєстровано відділенням поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області за № С-219 від 20.03.2023 року).
В іншій частині вимог скарги, - відмовити з підстав, зазначених в мотивувальній частини ухвали слідчого судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6
21.04.2023