Справа № 486/413/23
Провадження № 2/486/331/2023
18 квітня 2023 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючої - судді Волкової О.І.,
за участю: секретаря судового засідання - Жук А.Ю.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську, Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда,-
До Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда.
Позивачка свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що від шлюбу у неї з відповідачем є повнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є непрацездатним інвалідом, проживає з нею та перебуває на її утриманні. Син є інвалідом з дитинства, йому встановлена група інвалідності ОСОБА_4 28.12.2021 рішенням Южноукраїнський міський суд Миколаївської області визнав їх сина ОСОБА_3 недієздатним та встановив над ним опіку, призначивши її опікуном. Син систематично проходить обстеження та лікування, оскільки має психічне захворювання з дитинства. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча працює на ВП «ПАЕС» та отримує військову пенсію. Просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання сина з інвалідністю у розмірі 1/4 частки.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, суду пояснила, що відповідач матеріальної допомоги синові не надає та не цікавиться його життям. Просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання сина-інваліда у розмірі 1/4 частки.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Натомість, заперечень щодо заявленого позову ним до суду не надано.
Адвокат Жила Н.М. в судове засідання не з'явилась, надіслала до суду заяву про відвід судді з доданними до неї копіями ухвал суду про самовідвід судді Волкової О.І., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги, в якому відсутні номер та печать.
Адвокат Жила Н.М. уклала договір про надання правової допомоги з відповідачем попри наявність особистих неприязних відносин із суддею Волковою О.І., в провадженні якої знаходиться цивільна справа № 486/413/23, провадження № 2/486/331/2023 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда. Цим адвокат проігнорувала наявність конфлікту інтересів, який може вплинути на об'єктивність та неупередженість під час виконання нею доручень клієнта, та знехтувала приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики. З огляду на це адвокат Жила Н.М. не відмовилася від укладання договору про надання правової допомоги з відповідачем, а вдалась до процесуальних зловживань, а саме: подання заяви про відвід судді з урахуванням того, що вона ще не була допущена до розгляду справи як представник відповідача.
Відповідно до абз. 1 та абз. 2 п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів.
Адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов'язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, у разі, якщо: результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики; виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім'ї або близьких родичів, професійним обов'язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів.
Відповідно до абз. 1 ст. 9 Правил адвокатської етики, під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов'язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.
Згідно з ст. 17 Правил адвокатської етики, адвокат має право відмовитись від прийняття доручення клієнта, виходячи з будь-яких причин та без їх пояснення. Приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання.
Статтею 42 Правил адвокатської етики визначено, що представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
З урахуванням вищезазначеного суд постановив ухвалу про повернення заяви адвоката Жили Н.М. про відвід судді Волкової О.І.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с. 6).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 177786, серії 12 ААВ від 30.03.2021 ОСОБА_5 має інвалідність першої групи А з дитинства безстроково (а.с. 11).
Відповідно до рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 грудня 2021 року ОСОБА_5 визнано недієздатним, над ним встановлено опіку, опікуном призначено йог мати ОСОБА_1 (а.с.13).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з статею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Тобто вказана стаття передбачає, що батьки продовжують бути зобов'язаними утримувати своїх дітей після досягнення ними повноліття за наявності сукупності таких обставин: дочка або син є непрацездатними; непрацездатні повнолітні діти потребують матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надати таку допомогу.
Статтею 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини восьмої та дев'ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У відповідності до статтей 200, 201 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв'язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.
Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.
Судом беззаперечно встановлено, що повнолітній ОСОБА_5 є інвалідом І групи А з дитинства. Він є недієздатним.
Суд враховує, що обов'язок утримувати повнолітніх дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, приймає до уваги стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є непрацездатною, відтак потребує матеріальної допомоги, зокрема, на лікування, придбання продуктів харчування, одягу та інших необхідних речей.
Враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.
Враховуючи положення ст. 191 СК України стягнення аліментів слід розпочати з часу пред'явлення позову.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в користь держави.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітнього сина з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, а саме: з 20 березня 2023 року і на строк інвалідності ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду в межах платежу по аліментам за 1 (один) місяць звернути до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 21 квітня 2023 року.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Олена ВОЛКОВА