ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 квітня 2023 року Справа № 918/683/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі № 918/683/22 (суддя Романюк Ю.Г., повний текст рішення складено 20.01.2023)
за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 462 159, 62 грн
за участю представників сторін:
прокурор - Гіліс І.В.;
позивача - не з'явився;
відповідача - Дяденчук А.І.
третьої особи - не з'явився;
Керівник Дубенської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради (далі - позивач, селищна рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІЯ ПАРК" (далі - відповідач, ТОВ "ХІМІЯ ПАРК") безпідставно збережених коштів у розмірі 462 159, 62 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5623887100:03:003:0266, площею 3,0529, яка розташована за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Підгайці, вул. Народна, 61, яка належить Млинівській територіальній громаді, у період з 09.09.2021 по 31.08.2022 не сплачував грошові кошти за її користування, а тому зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 462 159,62 грн.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує положеннями статтей 1212-1214 ЦК України.
Наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва, прокурор, з посиланням на положення ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, ст. 10, 16, 26, 33, 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовує тим, що Млинівська селищна рада, як уповноважений орган держави не здійснює заходи щодо захисту її інтересів у встановленому порядку, порушення інтересів держави в тому, що відповідач, з моменту оформлення права власності на нерухоме майно права на землю не оформляв, користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснював.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі № 918/683/22 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 138 517, 23 грн безпідставно збережених коштів. В решті позовних вимог про стягнення 323 642, 39 грн відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України, дійшов висновку про наявність у справі правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 138 517, 23 грн за фактичне використання земельною ділянкою.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 323 642, 39 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову прийнято з неправильним застосуванням ст. 206 ЗК України, ст. ст. 1212, 1214 ЦК України та ст. 86 ГПК України, а тому, відповідно до ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню;
- рішення Млинівської селищної ради № 1525 від 02.12.2021, яким встановлено орендну плату для відповідача у розмірі 12 %, вказує на безпідставне збереження ним коштів за відповідний період саме у заявленому прокурором розмірі.
Листом від 13.02.2023 Північно-західним апеляційним господарським судом витребувано матеріали справи № 918/683/22 з Господарського суду Рівненської області.
20.02.2023 до суду надійшли матеріали справи № 918/683/22.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі № 918/683/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.03.2022 об 14:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі ПП "Агро-Експрес-Сервіс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Відкладено розгляд справи на 19.04.2023 о 14:30 год.
ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі № 918/683/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач стверджує, що поведінка селищної ради щодо відмови у викупі земельної ділянки не відповідає критеріям розумності, добросовісності та справедливості, оскільки саме протиправна бездіяльність та дії органу місцевого самоврядування призвели до порушення гарантованого права відповідача на купівлю земельної ділянки у власність.
Також, на думку відповідача, за період використання земельної ділянки з грудня 2021 по серпень 2022 кондиційні зобов'язання у сторін цього спору не виникли, оскільки товариством було ініційовано процес викупу земельної ділянки. Селищна рада не мала правомірних очікувань отримувати за вказаний період орендну плату, а лише грошові кошти від викупу земельної ділянки у погодженому сторонами розмірі. Обґрунтованим та законним є висновок суду першої інстанції, що оскільки договір оренди спірної земельної ділянки з позивачем так і не був укладений, тому рішення селищної ради про надання земельної ділянки в оренду залишилось нереалізованим.
Окрім того, відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 грн.
В судових засіданнях прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 323 642, 39 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" в судове засідання не з"явилось,про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином і заздалегідь. Письмові пояснення третьої особи надійшли до суду після проголошення вступної і резолютивної частини рішення,а тому судом не досліджувались
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки площею 3,0529 га із кадастровим номером 56238887100:03:003:0266 із кодом цільового призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості була проведена 15.05.2019.
Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" із 09.09.2021 є власником нерухомого майна - комплексу будівель нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Підгайці, вул. Народна, 61.
Право власності на вказані об'єкти нерухомості зареєстровані на підставі договорів купівлі-продажу № 263 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43872609 від 09.09.2021), № 264 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43872884 від 09.09.2021), № 265 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43873170 від 09.09.2021), № 266 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43873597 від 09.09.2021), № 267 (рішення про державну реєстрацію обтяжень, індексний номер 43873913 від 09.09.2021), № 268 (рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43874212 від 09.09.2021), № 269 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний, номер 43874514 від 09.09.2021), № 270 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43874746 від 09.09.2021).
Вказане нерухоме майно, яке на праві власності належиться відповідачу, знаходиться на земельній ділянці площею 3,0529 га (кадастровий номер земельної ділянки 5623887100:03:003:0266).
Рішенням Млинівської селищної ради № 4209 від 09.07.2020 встановлено на території Млинівської селищної ради Млинівського району Рівненської області ставки земельного податку. Дане рішення набрало чинності з 01.01.2021.
Із додатку № 1 до рішення № 4209 від 09.07.2020 встановлено, що розмір ставки земельного податку на земельну ділянку із кодом 11.02 (кадастровий номер 56238887100:03:003:0266) визначено в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік.
Рішенням Млинівської селищної ради № 1525 від 02.12.2021 надано ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" в оренду вказану земельну ділянку, встановлено плату за користування даною земельною ділянкою в розрахунку 12 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Вирішено покласти на відділ земельних відносин апарату виконавчого комітету Млинівської селищної ради обов'язок забезпечити підготовку договору оренди та внести зміни до земельно-кадастрової документації. Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища.
22.12.2021 ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" звернулося до Млинівської селищної ради із заявою № 344 про надання дозволу на розроблення експертної грошової оцінки для викупу земельної ділянки площею 3, 0529 га кадастровий номер 5623887100:03:003:0266.
17.05.2022 рішенням Млинівської селищної ради № 2156 відмовлено ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" в наданні дозволу на виготовлення звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 3,0529 га (кадастровий номер 5623887100:03:003:0266). Зазначене рішення обґрунтоване відсутністю згоди на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Млинівська селищна рада підготувала проект договору оренди (у двох примірниках) від 16.11.2021 та листом № 2023 від 11.08.2022 направила даний проект на адресу ТОВ "ХІМІЯ ПАРК", разом із розрахунком розміру орендної плати та іншими документами.
Однак договір оренди земельної ділянки площею 3,0529 га (кадастровий номер 5623887100:03:003:0266) укладено не було.
Із прийнятим Млинівською селищною радою рішенням № 2156 від 17.05.2022, ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" не погодилося та оскаржило його до адміністративного суду (справа №460/29906/22).
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5623887100:03:003:0266 площею 3,0529 га зареєстровано за Млинівською селищною радою 11.08.2022.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 462 159, 62 грн за користування земельною ділянкою кадастровим номером 5623887100:03:003:0266 площею 3,0529 га без оформлення правовстановлюючих документів на неї на підставі ст. 1212 ЦК України.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Стаття 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ч. 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
За приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Аналіз положень ст. 53 Кодексу у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Як встановлено апеляційним судом, Дубенською окружною прокуратурою було направлено на адресу Млинівської селищної ради лист № 51-2085вих-22 від 23.08.2022, в якому повідомлено про факт тривалого користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності договору оренди.
Згідно із відповіддю Млинівської селищної ради № 2135 від 25.08.2022, органом місцевого самоврядування заходи щодо стягнення безпідставно збережених коштів не вживались у судовому порядку. Селищна рада обмежилась лише надісланням на адресу відповідача листів про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на ділянку, що свідчить про неефективний захист інтересів територіальної громади.
Обізнаність Млинівської селищної ради про виявлені порушення вимог земельного законодавства підтверджується також і листом № 2104 від 22.08.2022, до якого селищна рада надала прокуратурі розрахунок недоотриманих доходів.
Таким чином, незважаючи на те, що саме Млинівська селищна рада зацікавлена в отриманні коштів за оренду землі, розпорядником якої вона є, з метою їх подальшого використання на потреби територіального громади, позивачем заходів щодо стягнення вказаних коштів не вжито.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави, яким у даній справі є Млинівська селищна рада, з повідомленнями про виявлені порушення вимог земельного законодавства та надання розумного строку для відреагування на стверджуване порушення інтересів держави.
Колегія суддів вказує, що у зв'язку з отриманням відповіді зазначеного компетентного органу та відсутність будь-яких посилань селищної ради на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення із даним позовом до суду.
Наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва, прокурор, з посиланням на положення ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, ст. 10, 16, 26, 33, 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовує тим, що Млинівська селищна рада, як уповноважений орган держави неналежно здійснює заходи щодо захисту її інтересів у встановленому порядку, порушення інтересів держави в тому, що відповідач, з моменту оформлення права власності на нерухоме майно права на землю не оформляв, користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснював.
Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого органу щодо захисту порушених інтересів держави. Відтак, прокурором доведено наявність законних підстав для представлення прокурором інтересів держави у даній справі.
Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
У разі якщо фактичний користувач земельної ділянки, на якій розміщено зареєстровані за ним об'єкти нерухомості, у спірний період без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою як орендну плату, він зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №922/3524/19).
Отже, для правильного вирішення цього спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та чи обґрунтованими є порядок та підстави здійснення нарахування суми позовних вимог (у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за визначений позивачем період).
Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Як установлено приписами ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
Отже, прокурор має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Також, у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, визначаючи розмір заборгованості відповідача, судам необхідно встановити розмір земельної ділянки, яка використовується останнім.
Таким чином, у відповідності до змісту чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та практики його застосування Верховним Судом, при зверненні із позовом про стягнення безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності прокурор (позивач) має довести розмір земельної ділянки, що фактично використовується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" є власником 8-ми об'єктів нерухомого майна, загальною площею 619,2 кв. м., розташованих на земельній ділянці площею 3,0529 га, кадастровий номер 5623887100:03:003:0266, за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Підгайці, вул. Народна, 61. Дані обставини відповідач не заперечує.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" права користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке перебуває у його власності, загальною площею 619,2 кв. м.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
Разом з тим, в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Підгайці, вул. Народна, 61, знаходиться нежитлова будівля - автогараж площею 1015,8 кв. м., що належить на праві власності ПП "Агро-Експрес-Сервіс".
Вказані обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Суд вказує, що в силу ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що матеріалами справи, а саме інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі, яка є офіційною та достовірною, підтверджується те, що за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Підгайці, вул. Народна, 61, яка співпадає із адресою місцезнаходження земельної ділянки, площею 3,0529 га, кадастровий номер 5623887100:03:003:0266 також перебуває нежитлова будівля - автогараж площею 1015,8 кв. м., що належить на праві власності іншій особі - ПП "Агро-Експрес-Сервіс".
Дані обставини прокурором та позивачем у встановленому порядку не спростовано.
Одначасно із доказів, доданих до матеріалів справи, суд не може самостійно встановити, яка саме площа земельної ділянки з кадастровим номером 5623887100:03:003:0266 фактично використовується ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" під об'єктами нерухомого майна, які перебувають у його власності (площею 619,2 кв. м.), а яка площа земельної ділянки фактично використовується ПП "Агро-Експрес-Сервіс" під будівлею, яка перебуває у його власності (площею 1015,8 кв. м.).
Разом з тим, із доданого прокурором до позовної заяви розрахунку суми недоотриманих доходів, вбачається, що він був виконаний виходячи саме із фактичного користування ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" земельною ділянкою кадастровий номер 5623887100:03:003:0266 площею 3,0529 га.
Однак, визначення саме такої площі земельної ділянки для розрахунку суми позову, із врахуванням встановлених судом обставин наявності на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належать різним власникам, є неправомірним.
Суд звертає увагу, що положення законодавства щодо пропорційного визначення плати за землю можуть бути застосовані для обрахунку плати за землю лише у випадку, якщо на земельній ділянці розташовано одну будівлю, яка перебуває у спільній власності кількох осіб.
Однак, як було встановлено судом вище, за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Підгайці, вул. Народна, 61, яка співпадає із місцем знаходженням земельної ділянки, площею 3,0529 га, кадастровий номер 5623887100:03:003:0266, розташовано декілька окремих об'єктів нерухомості, що належать ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" та ПП "Агро-Експрес-Сервіс".
При цьому доказів наявності у них права спільної власності (сумісної або часткової) на нежитлові будівлі, розташовані на даній земельній ділянці, а також доказів спільного використання відповідних будівель та/або земельної ділянки вказаними власниками, матеріали справи не містять.
А відтак, встановленими судом обставинами спростовуються доводи прокурора щодо фактичного користування ТОВ "ХІМІЯ ПАРК" земельною ділянкою площею 3,0529 га, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість наведеного прокурором у позовній заяві розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в сумі 462 159,62 грн, виходячи із площі земельної ділянки 3,0529 га.
Суд зазначає, що в силу ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
З огляду на викладене, беручи до уваги наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належать різним власникам, недоведеності прокурором (позивачем) обставин фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме площею 3,0529 га, відсутності у суду процесуальної можливості самостійно визначити розмір фактичного користування, та як наслідок здійснити розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати, колегія суддів дійшла висновку відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокуратури не підлягає задоволенню, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення 138 517, 23 грн безпідставно збережених коштів та судового збору скасуванню (зміні).
В свою чергу, рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі №918/683/22 в частині відмови в позові про стягнення 323 642, 39 грн безпідставно збережених коштів, слід залишити без змін із мотивів, викладених у цій постанові.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на прокуратуру.
Суд вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі № 918/683/22 в частині задоволення позову про стягнення 138 517, 23 грн безпідставно збережених коштів та стягнення судового збору скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2023 у справі №918/683/22 залишити без змін з мотивів викладених у цій постанові.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
4. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складено 21 квітня 2023
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.