вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" квітня 2023 р. Справа№ 910/4080/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Демидової А.М.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
від позивача: Старовойтова Д.А.;
від відповідача: Вінніченко Т.В.;
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 (повний текст складено 20.09.2022)
у справі № 910/4080/22 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс»
до Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904
про стягнення 1 720 077,71 грн,-
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс» (далі - ТОВ «ТВП Промтехсервіс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 (далі - КАТП) 1 642 334,55 грн, з яких: 1 449 989,00 грн основного боргу, 47 346,65грн 3% річних, 144 998,90 грн інфляційних нарахувань.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «ТВП Промтехсервіс» посилається на неналежне виконання КАТП зобов'язань за договором поставки №020221 від 02.02.2021.
ТОВ «ТВП Промтехсервіс» зазначає, що поставило КАТП товар (запасні частини для дорожньої техніки) на суму 1 876 989,00 грн, які КАТП оплатило частково у сумі 427 000,00 грн, а тому його заборгованість складає 1 449 989,00 грн. У зв'язку з порушенням КАТП строків оплати товару ТОВ «ТВП Промтехсервіс» здійснило нарахування 3% річних та інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України.
Після відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі ТОВ «ТВП Промтехсервіс» звернулось із заявою про збільшення позовних вимог, у якій просило стягнути з КАТП 1 674 790,41 грн, з яких: 1 449 989,00 грн основного боргу, 50 802,73 грн 3% річних та 173 998,65 грн інфляційних нарахувань.
У поданій заяві ТОВ «ТВП Промтехсервіс» зазначає, що у первісно поданій позовній заяві розрахунок заборгованості було здійснено станом на 31.05.2022, а у заяві про збільшення позовних вимог - станом на 29.06.2022.
У липні 2022 року ТОВ «ТВП Промтехсервіс» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з КАТП 1 720 077,71 грн, з яких: 1 449 989,00 грн сума основного боргу, 52 590,36 грн 3% річних, 217 498,35 грн інфляційне збільшення.
У поданій заяві ТОВ «ТВП Промтехсервіс» зазначає, що такі вимоги заявлено станом на 14.07.2022.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Враховуючи встановлені у п. 3.2 договору строки оплати, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент пред'явлення позовної заяви строк оплати за поставлений згідно із видатковими накладними №ТВП007356 від 18.03.2021, №ТВП007526 від 29.03.2021, №ТВП007527 від 29.03.2021, №ТВП007722 від 07.04.2021, №ТВП007826 від 13.04.2021 не настав, а відтак відповідач не порушив строки виконання взятих на себе зобов'язань в частині заявленої до стягнення суми неоплаченого відповідачем товару.
Оскільки на час звернення до суду у відповідача відсутнє прострочення зобов'язання з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №ТВП007356 від 18.03.2021, №ТВП007526 від 29.03.2021, №ТВП007527 від 29.03.2021, №ТВП007722 від 07.04.2021, №ТВП007826 від 13.04.2021, суд дійшов висновку, що права позивача у даному випадку не порушені відповідачем.
Суд не ставить під сумнів факт поставки товару за зазначеними вище видатковими накладними, однак сторони у договорі узгодили, що датою переходу до покупця права власності на товар є дата підписання акта приймання-передачі товару та строк оплати за переданий товар відраховується з дати підписання такого акта.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1449989,00 грн, позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 52 590,36 грн та інфляційних втрат у сумі 217 498,35 грн мають похідний характер від вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1449989,00 грн, у задоволенні якої судом відмовлено, суд дійшов висновку також про відсутність правових підстав для задоволення вказаних похідних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2022, ТОВ «ТВП Промтехсервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з КАТП на користь ТОВ «ТВП Промтехсервіс» заборгованість, розмір якої станом на 21.07.2022 становить 1 720 077,71 грн, з яких: 1 449 989,00 грн - сума основного боргу, 52590,36 грн - 3% річних, 217 498,35 грн - інфляційне збільшення. Стягнути з КАТП на користь ТОВ «ТВП Промтехсервіс» судові витрати, які складаються з: 25 121,00 грн судового збору за подання позову, 38 701,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги; 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «ТВП Промтехсервіс» вказує на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, неповне дослідження обставин справи та наявних у справі доказів, порушенням норм процесуального права.
Вказуючи на порушення судом процесуального права, позивач зазначає, що 08.09.2022, після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, від нього до суду надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у якому просив суд поновити строк на подання доказів та приєднати до справи докази: копію форми тендерної пропозиції, копії рахунків на оплату, копії податкових накладних. Як на причини поновлення строку позивач посилався на відсутність відзиву на позовну заяву, на складнощі в отриманні документів, що обумовлено воєнним станом, а також на заяву представником КАТП про відсутність акта як підставу відмови в задоволенні позову лише в засіданні 21.07.2022 року. Клопотання було направлено на адресу КАТП, подано до початку розгляду справи по суті. Подані докази додатково підтверджують факт отримання відповідачем товару. На думку скаржника, суд безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Апелянт зазначає, що згідно з п. 3.2 договору поставки оплата здійснюється покупцем протягом 30 банківських днів з дати підписання ним акта приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою. Отже, отриманий товар мав бути оплачений КАТП наступним чином:
на суму 480 242,40 грн (отриманий 18.03.2021) - до 29.04.2021 включно;
на суму 73 884,00 грн (отриманий 29.03.2021) - до 13.05.2021 включно;
на суму 757 398,60 грн (отриманий 29.03.2021) - до 13.05.2021 включно;
на суму 235 640,40 грн (отриманий 07.04.2021) - до 24.05.2021 включно;
на суму 329 823,60 грн (отриманий 13.04.2021) - до 28.05.2021 включно.
Скаржник вважає, що факт приймання-передачі товару підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами. На видаткових накладних містяться печатки сторін. Факт отримання товару КАТП не заперечувався. Оплата товару здійснювалася КАТП частково, у призначенні платежу зазначено, що оплата здійснювалася «за запчастини - зг. тенд. дог. №020221 від 02.02.2021р.».
ТОВ «ТВП Промтехсервіс» не погоджується з висновком суду, що з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки на час звернення до суду у відповідача відсутнє прострочення зобов'язання з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №ТВП007356 від 18.03.2021, №ТВП007526 від 29.03.2021, №ТВП007527 від 29.03.2021, №ТВП007722 від 07.04.2021, №ТВП007826 від 13.04.2021, права позивача у даному випадку не порушені відповідачем. У розумінні договору акт приймання-передачі товару є єдиним необхідним та достатнім підтвердженням поставки товару та є підставою для оплати відповідачем отриманого товару.
На думку скаржника, акт приймання-передачі фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю. При цьому накладна - це документ, який фіксує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Моментом переходу права власності на товар до покупця є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, апелянт вважає, що сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
За наведених підстав апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відсутність акта приймання-передачі товару, підписаного сторонами, свідчить про відсутність прострочення зобов'язання з оплати товару, поставленого за видатковими накладними, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Щодо понесених судових витрат скаржник вказує, що сплатив судовий збір за подання позовної заяви (26 338,57 грн) та за подання апеляційної скарги (38 701,50 грн), а також поніс витрати на правову (професійну правничу) допомогу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 50 000,00 грн. Зазначає, що очікує понести витрати у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000,00 грн, докази на підтвердження чого буде надано у визначеному ст. 129 ГПК України порядку.
24.02.2023 ТОВ «ТВП Промтехсервіс» надало письмові пояснення, у яких вважає, що акт приймання-передачі товару - це спосіб засвідчення подій, а саме - факту передачі товару, а отже строк виконання зобов'язання покупцем настає одночасно з самою подією (передачею товару, що пітверджується відповідними документами), а не з підписанням документа, який цю подію засвідчує. На думку скаржника, видаткові накладні за своєю суттю є актами приймання-передачі товару, в той час як назва такого первинного документа не змінює його правової природи.
10.04.2023 від ТОВ «ТВП Промтехсервіс» надійшли письмові пояснення, у яких позивач вважає, що надав достатню кількість доказів на підтвердження реальності здійснення відповідної господарської операції. Зокрема, факт отримання товару відповідачем підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, яким не надав належної оцінки господарський суд першої інстанції.
Не заперечуючи факт відсутності у матеріалах справи підписаних сторонами актів приймання-передачі товарів, апелянт пояснює, що вимоги ч. 1 ст. 664 ЦК України позивач як постачальник за договором поставки №020221 виконав у повному обсязі.
Апелянт зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У постанові від 29.05.2018 у справі №914/1489/17 Верховний Суд зробив висновок, що непідписання сторонами актів приймання-передачі товару не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.
Апелянт посилається на постанову Верховного Суду у справах №№914/1489/17, 904/889/18, 911/1189/19 та звертає увагу, що крім актів приймання-передачі підтвердженням здійснення господарської операції можуть виступати низка інших документів, таких як видаткові накладні та податкові накладні.
Враховуючи наведене, у поясненні скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4080/22 та відкласти вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «ТВП Промтехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 до надходження матеріалів справи №910/4080/22.
14.11.2022 матеріали справи № 910/4080/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 апеляційну скаргу ТОВ «ТВП Промтехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/4080/22 залишено без руху. Надано ТОВ «ТВП Промтехсервіс» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 38 701,75 грн у встановленому порядку. Попереджено ТОВ «ТВП Промтехсервіс», що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ТВП Промтехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі № 910/4080/22. Розгляд справи призначено на 14.12.2022.
Колегією суддів у судовому засіданні 14.12.2022 оголошено перерву до 11.01.2023 до 13:40 на підставі ст. 216 ГПК України.
11.01.2023 судове засідання не відбулось у зв'язку з тим, що суддю Попікову О.В. 11.01.2023 обрано XIX позачерговим З'їздом суддів України членом ВРП (наказ №10-к від 17.01.2023).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 справа № 910/4080/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «ТВП Промтехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/4080/22 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.01.2023.
Судове засідання 30.01.2023 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 призначено судове засідання на 27.02.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 повідомлено КАТП, що наступне судове засідання у справі відбудеться 20.03.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 на задоволення відповідного клопотання представника відповідача відкладено судове засідання на 03.04.2023.
У судовому засіданні 03.04.2023 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 10.04.2023, про що повідомлено КАТП відповідною ухвалою.
Позиції учасників справи.
КАТП надало пояснення, у якому вказує, що подає їх у зв'язку з тим, що не отримало копії апеляційної скарги; вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає чинному законодавству та має бути залишено в силі.
Відповідач вказує, що 18.07.2022 направив на електронну адресу позивача заяву від 18.07.2022 №204 (копія є в матеріалах справи) про необхідність підготовки та надання акта приймання-передачі товару згідно п. 4.2 договору. ТОВ «ТВП Промтехсервіс» не виконало умов договору, не підготувало та не передало уповноваженому представнику КАТП акт приймання-передачі товару, а тому у КАТП не настало зобов'язання з оплати товару і КАТП не порушило умови договору №020221.
Відповідач вважає, що господарський суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні повно і всебічно з'ясував обставини справи, дослідив докази та оцінив аргументи сторін, тому рішення є законним і обґрунтованим.
КАТП просить апеляційну скаргу ТОВ «ТВП Промтехсервіс» залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
Також КАПТ надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що надає його після ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідач у поданому відзиві вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, є законним і обґрунтованим та відповідає завданню господарського судочинства, визначеному ГПК України. Підстави для скасування рішення відсутні, оскільки усі доводи апеляційної скарги були належним чином досліджені Господарським судом міста Києва з наданням відповідної правової оцінки, а зміст скарги зводиться до повторення доводів позивача у суді першої інстанції.
КАТП зазначає, що єдиним обґрунтуванням апеляційної скарги є прирівнювання видаткової накладної до акта приймання-передачі товару як документа, що підтверджує факт передачі товару від постачальника покупцю. При цьому представник апелянта доводить у скарзі факт передачі товару постачальником покупцю, тоді як суд першої інстанції правомірно встановив відсутність спору щодо передачі товару та передчасність оплати товару покупцем.
На думку відповідача, те, що видаткова накладна та акт приймання-передачі є первинними документами, а також те, що відсутня встановлена законодавством форма акта приймання-передачі, жодним чином не впливає на положення договору, підписаного апелянтом, що встановлюють перехід права власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, а зрештою і оплату товару лише після підготовки та подання акта постачальником, що, як підтверджується матеріалами справи, не було зроблено ТОВ «ТВП Промтехсервіс», та підписання акта приймання-передачі покупцем. КАТП зазначає, що відповідно до умов договору, воно не стало власником товару, до нього не перейшов ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, тому не настав передбачений договором строк оплати товару, власником якого залишилось ТОВ «ТВП Промтехсервіс», що і було встановлено у оскаржуваному рішенні.
КАТП просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
КАТП звернулось до апеляційного господарського суду з клопотанням, у якому вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, оскільки усі доводи апеляційної скарги були належним чином досліджені Господарським судом міста Києва з наданням відповідної правової оцінки, а зміст апеляційної скарги зводиться до повторення доводів позивача у суді першої інстанції. КАТП звертає увагу, що у прохальній частині апеляційної скарги апелянт не вказав, за що саме просить суд стягнути заборгованість з КАТП. Посилаючись на умови п. п. 4.2, 4.10 договору, ст. ст. 316, 317, 334 ЦК України, відповідач зазначає, що право власності на товар, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відповідно до умов договору до КАТП не перейшли. У випадку скасування Північним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у цій справі право власності на товар, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до КАТП так і не перейде. За таких обставин у випадку скасування законного та обґрунтованого рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі № 910/4080/21 КАТП просить вказати у резолютивній частині, за що судом апеляційної інстанції здійснюється стягнення коштів з КАТП: за володіння чи користування товаром.
Крім того, КАТП звернулось із заявою про розмір судових витрат (орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу), у якій вказує, що КАТП понесло та очікує понести у зв'язку із розглядом справи в апеляційній інстанції такі витрати: підготовка та подання до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ТВП Промтехсервіс», письмових пояснень та клопотань тощо (фіксована оплата) - 17000,00 грн, участь у судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду (фіксована оплата) - 4000,00 грн за одне засідання. Загальна орієнтовна сума судових витрат на професійну правничу допомогу становить 25000,00 грн.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
02.02.2021 ТОВ «ТВП Промтехсервіс» (постачальник) та КАТП (покупець) уклали договір поставки №020221 (далі - договір), за умовами п. 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити (передати) покупцю у порядку та строки, що встановлені договором, товар, організовувати та забезпечувати передачу (поставку) покупцю товару, ціна якого, кількість, асортимент, характеристики (якість) відповідають договору, а покупець зобов'язується здійснити оплату на умовах договору.
Найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики та інші вимоги щодо якості, гарантії якості товару визначаються в додатку 1 до договору (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 2.4 договору ціна договору складає разом з ПДВ 2 755 059,60 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата здійснюється покупцем протягом 30 банківських днів з дати підписання ним акта приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою.
При цьому покупець здійснює оплату за поставлений товар в порядку, визначеному договором, та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 4.2 договору приймання-передача товару здійснюється сторонами відповідно до вимог чинних актів законодавства України, нормативних актів, рекомендацій виробника товару в частині, що регламентують умови передачі покупцям визначеного договором товару, за винятком випадків, визначених договором.
Приймання-передача товару засвідчується шляхом підписання акта (підготовленого та переданого постачальником уповноваженому представнику покупця під час поставки (передачі) товару); при цьому акт повинен мати визначені чинним законодавством реквізити первинного документа. Один примірник акта після підписання покупцем повертається постачальнику.
Товар поставляється (передається) з документами, які підтверджують якість товару, гарантію якості, відповідність іншим вимогам договору, при цьому документи з якості (сертифікати) можуть бути у вигляді належно засвідчених копій, якщо оригінал документа з якості виданий постачальнику / виробнику в єдиному примірнику для довготривалого користування.
Датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання акта покупцем. З дати підписання акта покупцем до нього переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару (п. 4.10 договору).
За умовами п. 6.6 договору покупець не несе відповідальності за затримку оплати у випадку наявності порушення зобов'язання зі сторони постачальника.
Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021 включно за умови виконання сторонами своїх зобов'язань, у частині виконання грошових зобов'язань - до повного взаємного розрахунку сторін (п. 9.1 договору).
ТОВ «ТВП Промтехсервіс» поставило КАТП товар на загальну суму 1 876 989,00 грн, а саме:
18.03.2021 - на суму 480 242,40 грн (видаткова накладна №ТВП007356 від 18.03.2021);
29.03.2021 - на суму 73 884,00 грн (видаткова накладна №ТВП007526 від 29.03.2021), на суму 757 398,60 грн (видаткова накладна №ТВП007527 від 29.03.2021);
07.04.2021 - на суму 235 640,40 грн (видаткова накладна №ТВП007722 від 07.04.2021);
13.04.2021 - на суму 329 823,60 грн (видаткова накладна №ТВП007826 від 13.04.2021).
КАТП здійснило оплату товару на загальну суму 427000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунка ТОВ «ТВП Промтехсервіс»:
12.05.2021 - 50 000,00 грн,
01.06.2021 - 30 000,00 грн,
11.06.2021 - 10 000,00 грн,
16.06.2021 - 30 000,00 грн,
18.06.2021 - 10 000,00 грн,
29.06.2021 - 35 000,00 грн,
09.07.2021 - 20 000,00 грн,
15.07.2022 - 30 000,00 грн,
27.07.2021 - 12 000,00 грн,
04.08.2021 - 20 000,00 грн,
10.08.2021 - 50 000,00 грн,
11.08.2021 - 30 000,00 грн,
18.08.2021 - 10 000,00 грн,
31.08.2021 - 50 000, 00 грн,
08.09.2021 - 20 000,00 грн,
16.09.2021 - 10 000,00 грн,
22.10.2021 - 10 000,00 грн.
Посилаючись на неналежне виконання КАТП договору поставки №020221 від 02.02.2021 в частині оплати поставленого товару, ТОВ «ТВП Промтехсервіс» просить стягнути з КАТП 1 449 989,00 грн заборгованості. Крім цього, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання ТОВ «ТВП Промтехсервіс» нарахувало та заявило до стягнення (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) 3% річних у сумі 52 590,36 грн (за загальний період з 30.04.2021 по 14.07.2022) та інфляційні втрати у сумі 217 498,35 грн (за листопад 2021 року по червень 2022 року).
У судовому засіданні 21.07.2022 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 08.09.2022.
29.08.2022 КАТП надало пояснення у справі, у якому проти заявлених до нього вимог заперечує та зазначає, що ТОВ «ТВП Промтехсервіс» не виконало умов договору, не підготувало та не передало КАТП Акт приймання передачі товару, в той час як згідно з п. 3.2 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 банківських днів з дати підписання ним акта приймання-передачі товару. Відповідно, КАТП умови договору не порушило, оскільки у КАТП не настало зобов'язання щодо оплати товару.
08.09.2022 КАТП надало доповнення до пояснень по справі, у якому просило у задоволенні позову відмовити.
08.09.2022 через відділ діловодства суду від ТОВ «ТВП Промтехсервіс» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (датоване 08.09.2022), у якому позивач просив поновити строк на приєднання доказів та приєднати до справи докази: копію форми тендерної пропозиції, копії рахунків на оплату, копії податкових накладних.
Ухвалою від 08.09.2022 Господарський суд міста Києва, керуючись ст. ст. 119, 207 ГПК України, відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на приєднання доказів та приєднання до справи доказів.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Суд встановив, умовами п. 3.2 договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем протягом 30 банківських днів з дати підписання ним акта приймання-передачі товару та за наданим постачальником рахунком-фактурою. При цьому покупець здійснює оплату за поставлений товар в порядку, визначеному договором, та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
Водночас п. 3.6 договору визначено, що у випадку якщо поставка товару покупцю була здійснена без заявки, однак сторонами договору були оформлені та підписані видаткові накладні, поставка товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю не пізніше 31.12.2021 на умовах DDP в редакції Міжнародних правил «Інкотермс 2010» за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8 (тобто, за місцезнаходженням покупця).
Згідно з п. 4.2 договору приймання-передача товару здійснюється сторонами відповідно до вимог чинних актів законодавства України, нормативних актів, рекомендацій виробника товару в частині, що регламентують умови передачі покупцям визначеного договором товару, за винятком випадків, визначених договором.
Приймання-передача товару засвідчується шляхом підписання акта (підготовленого та переданого постачальником уповноваженому представнику покупця під час поставки (передачі) товару); при цьому акт повинен мати визначені чинним законодавством реквізити первинного документа. Один примірник акта після підписання покупцем повертається постачальнику.
Товар поставляється (передається) з документами, які підтверджують якість товару, гарантію якості, відповідність іншим вимогам договору, при цьому документи з якості (сертифікати) можуть бути у вигляді належно засвідчених копій, якщо оригінал документа з якості виданий постачальнику / виробнику в єдиному примірнику для довготривалого користування.
Датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання акта покупцем. З дати підписання акта покупцем до нього переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару (п. 4.10 договору).
Заперечуючи проти заявлених до нього вимог, КАТП вважає, що у нього не виник обов'язок з оплати поставленого позивачем товару, оскільки позивач не підготував та не надав КАТП для підписання акт приймання-передачі товару.
Апеляційний господарський суд з цього приводу зазначає таке.
З узгоджених сторонами умов договору вбачається, що акт приймання-передачі товару - це спосіб засвідчення події, а саме факту передачі товару, а отже строк виконання зобов'язання покупцем настає одночасно із самою подією (передачею товару, що підтверджується первинними документами), а не з підписанням документу, який цю подію засвідчує.
Нормами чинного законодавства не передбачено чітко визначеного порядку та вимог до складення акта приймання-передачі товару. Водночас, незалежно від обраної постачальником та покупцем форми такого документа, цей акт має містити усі обов'язкові реквізити первинного документа визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні містять всі обов'язкові реквізити первинного документа, зокрема, щодо товару, кількості, вартості, хто прийняв (покупець), хто передав (постачальник), підписи, дата, місце операції.
Повноваження особи, що отримувала товар від імені покупця, підтверджені відповідними довіреностями від відповідача.
Таким чином, у даному випадку видаткові накладні за своєю суттю і є актами приймання-передачі товару, в той час як назва такого первинного документу не змінює його правової природи.
В цьому апеляційний суд враховує і позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.09.2021 у справі № 913/690/20.
Апеляційний суд вважає, що превалювання змісту над формою є важливим принципом справедливого судочинства, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини. У рішенні у справі «Бентем проти Нідерландів» від 23.10.1985 (заява №8848/80, п. 32) Європейський суд з прав вказує, що одним із елементів передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми.
Крім того, як зазначалось вище, сторони в договорі визначили умови поставки - DDP в редакції Міжнародних правил «Інкотермс 2010» (поставка зі сплатою мита). Вказані правила зокрема передбачають таке.
Для продавця:
- продавець зобов'язаний надати товар і комерційний рахунок (інвойс) відповідно до контракту (договору) купівлі-продажу, а також будь-яке інше підтвердження відповідності, що можуть вимагатися контрактом (стаття А1);
- продавець зобов'язаний поставити товар шляхом його надання в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження в узгодженому пункті, якщо такий є, у названому місці призначення в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду часу (стаття А4);
- продавець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту його поставки відповідно до статті А4, за винятком втрати чи пошкодження за обставин, зазначених у статті В5 (не застосовні в даній справі);
- продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю документ, що дасть покупцю можливість прийняти поставку товару, як передбачено статтями А4/В4 (стаття А8).
Для покупця:
- покупець зобов'язаний оплатити ціну товару відповідно до контракту (договору) купівлі-продажу (стаття В1);
- покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, якщо він був поставлений, як передбачено статтею А4 (стаття В4);
- покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту його поставки, як передбачено статтею А4 (стаття В5);
- покупець зобов'язаний прийняти доказ поставки, наданий, як передбачено статтею А8 (стаття В8).
З урахуванням того, що договір поставки містить іноді плутані і суперечливі умови, колегія суддів у його тлумаченні і визначенні зобов'язань сторін керується Міжнародними правилами «Інкотермс 2010».
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що надані позивачем у матеріали справи накладні є належними, допустимими та достовірними доказами передачі-приймання товару, підтверджують факт виконання ним (позивачем) умов договору та, відповідно, факт виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати поставленого товару протягом 30 банківських днів з моменту підписання видаткових накладних.
Наведеним спростовуються доводи КАТП про те, що зобов'язання щодо оплати товару не настало.
Суд також враховує, що за умовами п. 4.4 договору у разі невідповідності товару умовам договору та/або постачальником не подані одночасно з товаром належно оформлені документи, що підлягають переданню разом з товаром відповідно до вимог покупця, чинного законодавства України або такі документи неналежно оформлені, акт не підписується та оформляється документ (акт) про недоліки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв товар без жодних застережень, документ (акт) про недоліки на склав, що є свідченням відсутності підстав стверджувати, що постачальник не передав одночасно з товаром належно оформлені документи.
Не склавши акт про недоліки, відповідач не скористався правом на оскарження юридичного факту невиконання позивачем зобов'язань з передачі належно оформлених документів одночасно з передачею товару та, відповідно, висловив згоду з виконанням позивачем зазначених зобов'язань, що, в свою чергу, позбавило відповідача права оскаржувати такий факт в подальшому.
Колегія суддів також бере до уваги, що КАТП здійснило часткову оплату за договором, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про здійснення покупцем оплати поставленого постачальником товару у визначені в п. 3.2 договору строки у повному обсязі. Доказів протилежного відповідач не надав.
За таких підстав, апеляційний господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 449 989,00 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Крім того, за висновками Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати поставленого йому товару, вимоги позову про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими.
Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, враховуючи приписи ст. 14 та ч. 2 ст. 237 ГПК України, дійшов висновку про задоволення таких вимог позивача у заявлених до стягнення сумах.
До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 217 498,35 грн інфляційних нарахувань та 52 590,36 грн 3% річних (розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій https://ips.ligazakon.net/calculator/ff).
Щодо доводів КАТП про перехід права власності на товар.
Суд встановив, що договір не містить застереження, відповідно до якого право власності на переданий товар зберігається за продавцем (позивачем) до моменту повної оплати товару покупцем (відповідачем).
КАТП вважає, що таке застереження є, але пов'язано з настанням іншої обставини (підписанням акта).
Зокрема, КАТП зазначає про важливість вирішення питання щодо моменту набуття ним права власності на товар, оскільки, на переконання відповідача, до підписання такого акта у нього (КАТП) не виникає права власності на товар.
Так, у справі, що розглядається майно за договором передано, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, але за умовами договору момент набуття права власності на майно пов'язаний з підписанням іншого документа - акта прийому-передачі.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1).
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (ч. 2).
Отже, за загальним правилом право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна. Водночас сторони у договорі можуть передбачити й інший момент набуття права власності на майно.
У справі, що переглядається, сторони передбачили, що датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання акта покупцем; з дати підписання акта покупцем до нього переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.
Таким чином, у покупця право власності на майно виникає з моменту його поставки (передачі), і цей факт повинен бути оформлений документально шляхом підписання відповідного акта.
Колегія суддів зауважує, що акт, так само як і видаткова накладна, є лише формою товарно-розпорядчого документа на майно, яким фіксується факт передання майна. Водночас обставина, з якою пов'язується момент набуття права власності, і право розпоряджатися майном у даному випадку є сам факт його передання (вручення) покупцеві. Тому саме по собі недотримання форми (назви) документа, що підтверджує цей факт, не є настільки значущим для висновку про набуття права власності.
Іншими словами той факт, що сторони не підписали актів (у цьому випадку товар передано за видатковими накладними), сам по собі не може бути підставою для висновку, що право власності на спірне майно збереглося за продавцем (позивачем), а покупець (відповідач) не має право ним розпоряджатися, оскільки перехід права власності до покупця може підтверджуватися і іншими доказами, оцінка яким надається судом за загальними правилами.
Зважаючи на те, що сторони підписали видаткові накладні (встановлено вище за текстом цієї постанови), котрі як і акт приймання-передачі є первинними документами, що містять відомості про здійснену господарську операцію щодо поставки товару, тобто підтверджує передання майна покупцеві, колегія суддів вважає, що право власності на товар перейшло до відповідача з моменту підписання видаткових накладних.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права апеляційний господарський суд зазначає таке.
У апеляційній скарзі позивач зазначає, що 08.09.2022, після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, від нього до суду надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у якому позивач просив суд поновити строк на приєднання доказів та приєднати до справи докази: копію форми тендерної пропозиції, копії рахунків на оплату, копії податкових накладних. Як на причини поновлення строку позивач посилався на відсутність відзиву на позовну заяву, на складнощі в отриманні документів, що обумовлено воєнним станом, а також на заявлення представником КАТП про відсутність акта як підставу відмови в задоволенні позову лише в засіданні 21.07.2022. Клопотання було направлено на адресу КАТП, подано до початку розгляду справи по суті. На думку скаржника, суд безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Матеріали справи свідчать, що протокольною ухвалою від 21.07.2022 Господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.09.2022.
08.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (датовано 08.09.2022), у якому позивач просив поновити строк на приєднання доказів та приєднати до справи докази: копію форми тендерної пропозиції, копії рахунків на оплату, копії податкових накладних.
Ухвалою від 08.09.2022 Господарський суд міста Києва, керуючись ст. ст. 119, 207 ГПК України, відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на приєднання доказів та приєднання до справи доказів. Суд зазначив, що у поданому позивачем клопотанні відсутнє обґрунтування щодо поважності причин пропуску строку для надання доказів, а вказані обставини (не подання відповідачем відзиву, зазначення представником відповідача щодо не підписання акту приймання-передачі) жодним чином не підтверджують поважність причин пропуску позивачем строку на подання доказів. Крім цього, суд звернув увагу, що позивач є ініціатором судового розгляду та не був обмежений у часі щодо збирання та надання доказів в обґрунтування позовної заяви у відповідності до ГПК України.
Апеляційний господарський суд відзначає, що у силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в ст. ст. 13, 14 ГПК України, а також приписах ст. 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 2, 4, 5 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Оскільки дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, вирішуються судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання (ст. 182 ГПК України).
Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
Апеляційний господарський суд відзначає, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 03.04.2019 №913/317/18.
Статтею 207 ГПК України передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. При цьому питання наслідків пропуску процесуальних строків та поновлення пропущеного процесуального строку врегульовані ст. ст. 118, 119 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки за текстом поданого клопотання позивач на навів обґрунтування щодо поважності причин пропуску строку для надання доказів, обставини не подання відповідачем відзиву, зазначення представником відповідача щодо не підписання акту приймання-передачі жодним чином не підтверджують поважність причин пропуску позивачем строку на подання доказів. Враховуючи положення ГПК України щодо подання доказів, апеляційний господарський суд не вбачає порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, про які вказує позивач у апеляційній скарзі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМТЕХСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/4080/22 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/4080/22 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 (03022, м. Київ, вул. Охтирська, 8, код ЄДРПОУ 05433011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМТЕХСЕРВІС" (03134, м. Київ, вул. Якутська, 12, код ЄДРПОУ 41227462) 1 449 989,00 грн боргу, 217 498,35 грн інфляційних нарахувань та 52 590,36 грн 3% річних та 25 801,16 грн судового збору за подання позовної заяви.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на відповідача.
4. Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 (03022, м. Київ, вул. Охтирська, 8, код ЄДРПОУ 05433011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМТЕХСЕРВІС" (03134, м. Київ, вул. Якутська, 12, код ЄДРПОУ 41227462) 38 701,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Справу №910/4080/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.04.2023.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
А.М. Демидова