79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.10.07 Справа № 7/71-91
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційне подання прокурора Луцького району №809 вих 07 від 4.05.07р.
на рішення господарського суду Волинської області від 17.04.2007 року
у справі №7/71-91
за позовом прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області -правонаступник Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Міністерства охорони навколишнього середовища України, м. Луцьк
до відповідача 1: ВАТ «Луцька родючість», с. Гірка Полонка Луцького району
до відповідача 2: ПП ОСОБА_1., м. Луцьк
третя особа без самостійних вимог: Луцька РДА, м. Луцьк
про визнання власником непридатних хімічних засобів захисту рослин та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.11.06р.
За участю:
Від прокуратури: Ярчак І.С.
від позивача Онисюк О.С.
від відповідача 1 -не з'явився;
від відповідача 2 -не з'явився;
від третьої особи -не з'явився;
В ході судового засідання представнику позивача та прокурору права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено, заперечення щодо складу суду не поступило.
Встановив: рішенням господарського суду Волинської області {суддя М.С. Шум) від 17.04.07 року у справі №7/71-91 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Прокурор з рішенням не погоджується, вніс апеляційне подання, в якому просить його скасувати, з підстав неповного з'ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просить позов задоволити, та покликається, що на виконання розпорядження голови Волинської ОДА від 13.10.1997року №608 «Про впорядкування зберігання та реалізації хімічних засобів захисту рослин в області»було прийняте розпорядження голови Луцької РДА від 11.11.1997 року №415 «Про впорядкування зберігання та реалізації хімічних засобів захисту рослин в районі», відповідно до якого непридатні хімічні засоби захисту рослин, накопичені в господарствах району, були централізовано звезені на склади ВАТ «Луцька родючість». Оскільки ВАТ «Луцька родючість»у відповідь на розпорядження райдержадміністрації протягом тривалого часу погоджувалося приймати відходи від підприємств району, при цьому підписуючи товарно-розпорядчі документи, можна прийти до висновку про набуття підприємством права власності на ці відходи. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.11.2006 року між ВАТ «Луцька родючість» (продавець) та ПП Ліпко М. А. (покупець) прирельсовий склад, в якому зберігалися відходи Б-1 був відчужений. Згідно ст. 11 Закону України «Про відходи»при зміні власника чи користувача земельної ділянки, на якій розміщені відходи, питання про право власності на відходи вирішується окремо. Проте, при укладенні договору купівлі-продажу об'єкту не було вирішено питання про власника непридатних засобів хімічного захисту рослин, що відповідно суперечить вимогам чинного законодавства. Враховуючи те, ВАТ «Луцька родючість»уникає відповідальності за зберігання відходів, а ПП ОСОБА_1. не може здійснювати діяльність пов'язану з поводженням з небезпечними відходами, оскільки в нього відсутня ліцензія для здійснення такої діяльності, набуття останнім такого об'єкта завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Позивач відзиву на апеляційне подання не подав, в судовому засіданні представник доводи прокуратури підтримав, просив рішення господарського суду скасувати, позов задоволити.
Відповідач 1 в судові засідання не з'являвся, поштова кореспонденція скеровувалася за останньою відомою адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 26-27), проте поштові повідомлення поверталися з відміткою «для уточнення адреси одержувача».
Відповідач 2 відзиву на апеляційне подання не подав, в судові засідання не з'являвся, причин неявки не повідомив, належним чином повідомлявся про час розгляду справи, тому колегія дійшла висновку розглянути справу без його участі за наявними доказами.
Третя особа -Луцька РДА у відзиві на апеляційне подання просить його задоволити, оскільки вважає, що ПП ОСОБА_1. не міг набути об'єкт, в якому знаходяться небезпечні відходи , оскільки в нього відсутня ліцензія для здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
За клопотанням позивача ухвалою від 28.08.07р. було здійснено заміну позивача - Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області на Державну екологічну інспекцію у Волинській області.
У зв'язку з неявкою представників справа слуханням відкладалася з 28.08.07р. на 2.10.07р.
Розглянувши апеляційне подання, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 17.04.07 року слід залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного:
На виконання розпорядження голови Волинської ОДА від 13.10.1997 року №608 «Про впорядкування зберігання та реалізації хімічних засобів захисту рослин в області»Луцькою РДА прийнято розпорядження №415 від 11.11.1997 року «Про впорядкування зберігання та реалізації хімічних засобів захисту рослин в районі», відповідно до якого непридатні хімічні засоби захисту рослин, накопичені в господарствах району, були централізовано звезені на склади ВАТ «Луцька родючість».
Згідно акту проведеної інвентаризації від 30.11.2006р. на прирельсовому складі Б-1 товариства, зберігалось 70595 кг. непридатних хімічних засобів захисту рослин.
25.11.2006 року між ВАТ «Луцька родючість" та ПП ОСОБА_1. укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до якого останньому було передано у власність об'єкт нерухомого майна - приміщення прирельсового складу Б-1, площею 1373,5 м2, що розташований в с. Голишів Луцького району.
Прокурор Луцького району, вважаючи, що укладенням даного договору порушено інтереси держави, звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про визнання права власності на відходи за ВАТ «Луцька родючість»та про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу недійсним.
Перевіряючи доводи апелянта та аналізуючи діюче законодавство, що регулює дані правовідносини встановлено, що статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене законом або договором.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.11.2006р. сторонами було визначено всі істотні умови для договору купівлі-продажу (предмет, ціна), визначено строки та умови виконання. Крім того, зазначений договір у встановленому законодавством порядку було посвідчено нотаріально.
В силу ст. 55 Закону України "Про власність", власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Спірний договір купівлі-продажу від 25.11.06р., укладений з дотриманням вимог, що ставляться до правочинів про купівлю-продаж, будь-яких порушень та недоліків при укладенні даного договору господарським судом встановлено не було, не порушує прав та інтересів третіх осіб, а тому колегія погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про відходи", відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Відповідно до ст. 8 Закону відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом. При зміні власника чи користувача земельної ділянки, на якій розміщені відходи, питання про право власності на відходи вирішується окремо, відповідно до закону. (ст. 11 закону).
Як встановлено з наявних у справі доказів та не спростовано представником позивача та прокурором, наявні на прирельсовому складі Б-1 в с. Голишів Луцького району відходи були завезені на виконання розпорядження голови Луцької РДА від 11.11.1997р. №415 для тимчасового їх зберігання до вирішення питання про їх утилізацію та знешкодження, і не доведено, що такі відходи утворилися в результаті діяльності ВАТ «Луцька родючість". Доказів переходу відходів у власність ВАТ «Луцька родючість»позивачем не подано. А прийняття їх товариством на зберігання не може бути правовою підставою для визнання за цим товариством права власності на відходи.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про відходи»суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, проте доказів наявності у ВАТ «Луцька родючість»ліцензії не подано. Не передбачений даний предмет діяльності й Статутом товариства. Також судом встановлено, що протягом 2000-2006 років ВАТ «Луцька родючість" розрахунок по збору за забруднення навколишнього природного середовища внаслідок розміщення відходів до податкової інспекції не подавало, збору не сплачувало, що стверджується довідкою Луцької ОДПІ від 25.01.2007 року №217/10-15-305.
Наведене вище не дає підстав вважати ВАТ «Луцька родючість»власником непридатних хімічних засобів захисту рослин, а тому колегія вважає, що господарським судом обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційному поданні інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.33,43,49,91,99,101,103,105 ГПК України, суд
1.Рішення господарського суду Волинської області від 17.04.07 року по справі за №7/71-91 залишити без змін.
2.В задоволенні апеляційного подання відмовити.
3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя Г.І.Мельник
Судді Д.Ф.Новосад
О.В.Михалюк