Справа №760/13607/17 2/760/3333/23
08 листопада 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зобов'язання надати дублікати ключів від вхідних дверей об'єкта нерухомого майна, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить зобов'язати надати йому дублікати ключів від вхідних дверей об'єкта нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення (літ.А), загальною площею 125 кв.м.11/100 частин від нежилих приміщень площею 1110, 9 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 , частина якого належить йому на праві власності.
У позові посилається на те, що вказане частина вказаного приміщення належить йому на праві власності згідно договору купівлі - продажу від 13.02.2007, укладеного між ТОВ «Вагра» та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказує, що право власності підтверджується реєстраційним посвідченням КМБТІ № 000767, за реєстровим номером № 2625-п 03.06.2009.
Зазначив, що 13.03.2013 направив відповідачу вимогу про звільнення протиправно захопленої частини приміщення. Однак, відповідач не звільняє частину приміщення та крім того, у липні 2010 року таємно демонтував замки на вхідних дверях приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 та встановив нові, ключі від яких знаходяться у відповідача.
Посилаючись на ст.ст. 391, 396 ЦК України просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. від 4.08.2017 відкрито провадження у справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.03.2019 справу передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.
Відповідач позов не визнав. Звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі у якій зазначив, що спір у вищевказаній справі відсутній.
Ухвалою суду від 06 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зобов'язання надати дублікати ключів від вхідних дверей об'єкта нерухомого майна.
Протокольною ухвалою суду від 06.12.2019 залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3 .
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причину неявки суд до відома не поставили.
Позивач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 22.10.2022 отримав судову повістку на 08.11.2022.
Повідомлення про виклик до суду відповідача було направлено йому на мобільний номер телефону, підтвердження отримання міститься в матеріалах справи.
Третя особа ОСОБА_3 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 24.10.2022 отримав судову повістку на 08.11.2022, однак, в судове засідання не з'явився. Надав пояснення, що він є власником спірного помешкання та згідно договору поділу від 5.11.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 784 , здійснено розподіл нежитлового приміщення (в літ. А), загальною площею 124,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що він є власником спірного приміщення, а відповідач перешкоджає йому користуватися ним, замінивши замки на дверях. На що суд зазначає наступне.
Згідно договору купівлі- продажу від 13.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П.. за реєстровим № 375 ТОВ «Вагра» передала у власність покупцям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному нежиле приміщення ( в літ.А) загальною площею 125 кв.м.. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 11/100 частин від нежитлових приміщень площею 1110,90 кв.м., зареєстрованого КМБТІ та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим номером 2625-п від 20.02.2007.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.04.2009 визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частинах на ізольоване нежитлове приміщення( під літ.А), загальною площею 124.8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано КМБТІ та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частинах на ізольоване нежитлове приміщення (під літ.А), загальною площею 124.8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02.04.2009 ОСОБА_2 видано реєстраційне посвідченням № 000769 від 03.06.2009, про те, що останній є власником 2 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
10.12.2012 державним виконавцем ВДВС Оболонського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35612071 щодо виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва 28.11.2012 № 2-49/12.
Зокрема, вказана постанова винесена на виконання виконавчого листа № 2-49/12 від 28.11.2012 Оболонського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 238 252 грн. 85 коп. У межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову від 21.12.2012 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження .
23.10.2015 державним виконавцем ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49151710 щодо виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва 28.11.2012 № 2-49/12.
01.12.2015 в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
02.07.2018 в електронній системі «CETAM» відбулися торги з реалізації належного (на дату торгів) ОСОБА_1 вищевказаного нерухомого майна, яке було реалізовано на користь ОСОБА_3 .
Тобто власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_3 , право власності якого виникло на підставі свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, серія та номер 284 від 19.07.2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 137498449 з державного реєстру.
Згідно договору поділу від 5.11.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 784 , здійснено розподіл нежитлового приміщення (в літ. А), загальною площею 124,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між власниками. .
Таким чином, у зв'язку з продажем 02.07.2018, належної позивачу частки у нежитловому приміщенні літ А, загальною площею 124.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження на електронних торгах «СЕТАМ», право власності позивача було припинено, включно із правом на користування вказаним нежитловим приміщенням.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають і змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.
Тобто особа має право звернутися до суду у випадку, коли відбулося порушення її прав, свобод або інтересів.
У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
З точки зору закону, при вирішенні спору суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Стороною позивача не надано доказів порушення його прав відповідачем, а тому суд приходить до висновку про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 4, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 76, 77, 79, 80, 81, 88, 89, 133,141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Усатова І.А.