Справа № 544/683/23
2/544/163/2023
Номер рядка звіту 81
іменем України
14 квітня 2023 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Нагорної Н. В.,
за участі секретаря Киричевської В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборна, 41 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів банківських послуг шляхом вчинення відповідного зобов'язання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 05.09.2020 між АТ «ІдеяБанк», ТОВ «НьюфайненсСервіс» та ним було укладено договір кредиту та страхування № Е07.21783.006988418, згідно якого йому був наданий кредит в сумі 49999,00грн, зі сплатою річних відсотків та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості. Позивач сплачував відповідні платежі у встановлений законом строк відповідно до умов кредитного договору. Позивачу стало відомо, що існує відповідна судова практика по прикладу рішень Верховного Суду, де комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості є незаконною, тобто ця послуга є складовою кредитного договору і за вказану послугу ним сплачувалися відповідні платежі, що дає підстави стверджувати, що грошові кошти, які були ним сплачені у рахунок обслуговування кредитної заборгованості, є безпідставно набутими коштами (майном), що дає підстави позивачу ставити законні вимоги про повернення безпідставно набутих коштів. АТ «Ідея Банк» не мало права встановлювати такий платіж у кредитному договорі за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами. Отже, позивач вважає, що умова договору про плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною та не потребує визнання недійсною. З огляду на зазначене позивач просить зобов'язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок його заборгованості за кредитним договором від 05.09.2020 № Е07.21783.006988418 з огляду на нікчемність пункту 1.5 договору, із зарахуванням раніше сплаченої суми за обслуговування кредитної заборгованості, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про нього належним чином.
Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши обставини справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 05 вересня 2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Ідея Банк» (банк/кредитодавець) в особі уповноваженого працівника та ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (страховий агент) в особі уповноваженого представника з другої сторони, договір кредиту та страхування № Е07.21783.006988418, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 49990,00грн строком на 24 місяці зі сплатою 0,01% річних (а. с. 6).
Згідно п. 1.7 Договору Банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 46632,46грн на рахунок НОМЕР_1 позичальника , який відкритий в АТ «Ідея Банк», МФО 336310, та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 3357,54грн згідно з умовами Договору добровільного страхування життя.
Згідно п. 1.5 Договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку сплачується згідно діючих тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті банку.
Проте позивачем не надано суду Додаток № 1 до договору, що унеможливлює встановити, чи дійсно вказаним пунктом договору та Додатком №1 встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості та в якому розмірі.
Позивач надав копію квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 від 12.11.2020 на загальну суму 4320,00грн, на кредит рахунку: НОМЕР_3 , отримувач - «Благо (кредити без застави)», призначення платежу: пролонгація договору 7919277, ОСОБА_1 (а.с. 7).
Проте, в п. 1.6 Договору кредиту та страхування № Е07.21783.006988418 зазначено, що повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок НОМЕР_4 , відкритий у Банку відповідно до порядку повернення кредиту, викладеного в паспорті споживчого кредиту згідно Додатку № 1 до даного Договору.
Отже, позивач надав квитанцію, з якої не вбачається здійснення погашення певної суми по спірному кредитному договору, а тому вказаний доказ є неналежним.
Згідно наданої позивачем копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 2122-4970-8193-4586 від 23.10.2020 ОСОБА_1 здійснив оплату в сумі 3778,00грн на кредитний рахунок: UA743363102909300000200834104, банк отримувача: Ідея Банк, призначення платежу: погашення згідно кредитного договору № Е07.21783.006988418 від 05.09.2020 (а.с. 8).
Однак з даної квитанції неможливо встановити чи у даному платежі за кредитом була включена плата за додаткову послугу банку, а саме «Комісія за обслуговування кредитної заборгованості».
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Проте позивачем не було подано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.
Підсумовуючи все викладене вище суд зазначає, що позовні вимоги є недоведеними, тому в їх задоволенні належить відмовити.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а оскільки у задоволенні даного позову відмовлено, то відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
Керуючись ст. 6-13, 76-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів банківських послуг шляхом вчинення відповідного зобов'язання - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. В. Нагорна