Провадження № 11-кп/821/315/23 Справа № 704/164/22 Категорія: ч.1 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого-суддіОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участі прокурора захисника ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10.02.2023, яким до
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В. Кут, Звенигородського району, Черкаської області, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, з освітою середньою, не одруженого, раніше несудимого,
застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
встановила:
Згідно рішення суду першої інстанції ОСОБА_8 14.01.2022 року близько 22 год 30 хв., знаходячись в нежилому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 під час конфлікту з ОСОБА_9 наніс декілька ударів кулаком правої руки в обличчя останнього. Внаслідок отриманих ударів ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на лобі, синців на повіках обох очей, на спинці носа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 26.01.2022 року № 19 вбачається, що ОСОБА_8 виявляв та виявляє ознаки змішаного шизоїдного та емоційно-нестійкого розладу особистості в стані субкомпенсації, що ускладнюється зловживанням алкогольними напоями та проявами збудливої агресивної поведінки в стані алкогольної інтоксикації, що обмежувало його здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними як на в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій, так і на теперішній час, перешкоджає йому самостійно реалізовувати свої процесуальні права та обов'язки під час проведення слідчих дій та в судовому засіданні. З огляду на виявлені психопатологічні феномени, наявність помірно-виражених, субкомпенсованих психопатичних форм поведінки, що супроводжується нерізко-вираженими структурно-логічними порушеннями мислення, недостатністю критичних і прогностичних функцій, враховуючи ускладнюючий вплив надмірного вживання алкоголю, можна прийти до висновку про наявність у ОСОБА_8 клінічних ознак пасивного типу суспільної небезпеки, у зв'язку з чим щодо нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Ухвалою місцевого суду визнано, що ОСОБА_10 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України в стані неосудності в якому останній продовжує перебувати до цього часу. Застосовано до ОСОБА_10 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвалу суду необхідно скасувати через істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Всупереч вимог ст.20 КК України статей 291, 292, 504 КПК України прокурор направив до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру замість складання та скерування обвинувального акта, який направляється до суду на загальних підставах та повинен містити дані про психічне захворювання цієї особи з посиланням на відповідний висновок психіатричної експертизи, за результатами розгляду якого можливе ухвалення вироку та призначення покарання з урахуванням стану обмеженої осудності особи.
Районний суд не звернув увагу на невідповідність клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру вимогам статей 291, 292 КПК України, а в подальшому, не врахувавши наведених вище положень кримінального та кримінального процесуального закону та всіх обставин, розглянув кримінальне провадження у порядку, визначеному для неосудних осіб, ухваливши рішення, яке за видом, фор мою і змістом не відповідає вимогам ч.1 ст.369, статей 370,374 КПК України.
З наведеного вбачається, що місцевий суд , задовольняючи клопотання прокурора та постановивши ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру до обмежено осудної особи, допустив порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10.02.2023 року скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, доводи захисника, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону судом не виконані.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, а саме згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 26.01.2022 №19 ОСОБА_8 виявляв і виявляє ознаки змішаного шизоїдного та емоційно-нестійкого розладу особистості в стані субкомпенсації, що ускладнюється зловживанням алкогольними напоями та проявами збудливої агресивної поведінки в стані алкогольної інтоксикації, що обмежувало його здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, як на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій, так і на теперішній час.
Частиною 2 ст. 19 КК України встановлено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з положеннями ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
З результатів системного тлумачення статей 19 та 20 КК, законодавець розрізняє неосудність і обмежену осудність, а встановлення тієї чи іншої обставини тягне за собою різні правові наслідки. При цьому неосудність та обмежена осудність є юридичними поняттями, а тому висновок про можливість застосування до особи положень ст. 19 або ст. 20 КК у конкретному провадженні робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи.
Згідно вище вказаного висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8 є обмежено осудною особою.
За таких обставин, нездатність особи за своїм психічним станом повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент вчинення злочину не є підставою для визнання такої особи неосудною, однак повинна враховуватись судами при призначенні покарання ( постанова ВС від 29.07.2021 справа №755/5059/19), що вказує на те, що жодних підстав застосування до Гудими положень ст. 19 КК України у місцевого суду не було.
Відповідно до ч.1 ст.504 КПК України, досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюються слідчим, дізнавачем згідно з загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності, як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи клопотання прокурора та постановивши ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру до обмежено осудної особи, місцевий суд порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції крім іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а ухвала районного суду до скасування з призначенням нового судового розгляду. При цьому висновки і мотиви, з яких скасовано судове рішення, є обов'язковим для суду першої інстанції при новому розгляді.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, п.4 ч.1 ст. 409, 413 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури - задовольнити.
Ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10.02.2023 щодо ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя -
Судді -