Справа № 552/5460/18 Номер провадження 11-кп/814/44/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 квітня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження № 12018170020001764 від 22.07.2018, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_7 та прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_11 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 16.07.2019 відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, освіта середня, працюючого ФОП, розлученого, має дочку 2010 року народження, раніше судимого вироком від 28.01.2013 Малиновського райсуду м. Одеси за ч.4 ст.187 КК України, зміненим в частині призначення покарання Апеляційним судом Одеської області, за ч.4 ст.187, 69 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 13.02.2016 року по відбуттю покарання,
Цим вироком ОСОБА_10 засуджено за ч.4 ст.296 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 в розмірі 1103 грн. 42 коп.
Стягнуто з ОСОБА_10 за проведення експертиз судові витрати на користь держави в розмірі 1573 грн.
На підставі ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
За вироком суду, 22 липня 2018 року близько 20 год. 16 хв., ОСОБА_12 , надаючи послуги у службі таксі «Абсолют», на своєму автомобілі марки «Daewoo Sens» д.н.з. НОМЕР_1 підвіз клієнта ОСОБА_10 разом із його дівчиною ОСОБА_13 та її малолітнім сином до кафе «Старт», що по вул. Соборності, 46, та попрохав ОСОБА_10 розрахуватися, сплативши 60 грн. Однак ОСОБА_10 , проігнорував прохання водія таксі та, вийшовши з автомобіля, допоміг вийти ОСОБА_13 з її малолітньою дитиною. Після чого, використовуючи виниклий на ґрунті раптової неприязні до ОСОБА_12 незначний привід для конфлікту, несподівано для останнього наніс декілька ударів руками по склу правих передніх дверцят автомобіля марки «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодивши його. Після чого ОСОБА_10 зайшов слідом за ОСОБА_13 до кафе «Старт».
В свою чергу ОСОБА_12 подав оператору служби таксі тривожний сигнал та зателефонував на гарячу лінію «102», повідомивши про неправомірні дії ОСОБА_10 працівників поліції.
Через декілька хвилин на місце події прибули працівники служб таксі ОСОБА_14 на автомобілі марки «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_15 на автомобілі марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_3 , та ОСОБА_7 на автомобілі марки «Audi 100», д.н.з. НОМЕР_4 , з якими ОСОБА_10 , вийшовши із кафе, влаштував сварку та бійку, в ході якої, продовжуючи свої дії, направлені на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ігноруючи встановлені суспільстві загальноприйняті правила поведінки, на очах відвідувачів кафе «Старт» та перехожих, витяг із кишені розкладний ніж та почав ним погрожувати спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 , які побачивши у руці ОСОБА_10 ніж почали розбігатися від нього у різні сторони. Після чого ОСОБА_10 стрибнув на капот автомобіля марки «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_14 , пошкодивши його та розбив лобове скло, чим спричинив потерпілому ОСОБА_14 матеріальних збитків на загальну суму 12462 грн.
Далі ОСОБА_10 підбіг та пошкодив розкладним ножем: зовнішню бокову стінку покришки переднього лівого колеса автомобіля марки «Daewoo Lanos», чорного, кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_15 , чим спричинив матеріального збитку потерпілому ОСОБА_15 на загальну суму 1100 грн.; зовнішню бокову стінку покришки переднього лівого та правого колеса автомобіля марки «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_6 , який належав ОСОБА_12 , чим спричинив останньому матеріальних збитків на загальну суму 3000 грн.; зовнішні стінки покришок переднього лівого, заднього лівого та правого коліс автомобіля марки «Audi 100», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_8 та перебував у користуванні ОСОБА_7 , чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на загальну суму 3600 грн.
Намагаючись припинити неправомірні дії ОСОБА_10 , ОСОБА_7 здійснив спробу завадити незаконним діям останнього, в ході якої близько 20 год. 25 хв. ОСОБА_10 , продовжуючи свої хуліганські дії, наніс один удар ножем в ділянку правої половини грудної клітини потерпілого ОСОБА_7 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани м'яких тканин передньої поверхні грудної клітини справа, яка не проникає в грудну черевну порожнини, та кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Після цього ОСОБА_10 намагався залишити місце вчинення злочину, однак був затриманий неподалік від місця події працівниками поліції.
Унаслідок протиправних дій ОСОБА_10 був грубо порушений громадський порядок та припинено нормальну діяльність кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 просить перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.296 КК України на ч.1 ст.296 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Зазначає, що визнає себе винуватим за хуліганські дії щодо розбиття вікна автомобіля «Daewoo Sens» д.н.з. НОМЕР_1 потерпілого ОСОБА_12 .
Відносно своїх дій щодо потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 указує, що захищався від цих осіб, які напали на нього з палицями та газовими балончиками та перебував у стані на нього необхідної оборони.
Прокурор у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання за ч.4 ст.296 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що судом не повністю враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення насильницького злочину та має непогашену судимість, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння та не відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_16 .
Потерпілий ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання за ч.4 ст.296 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
Зазначає, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, не відшкодував потерпілому шкоду завдану злочином, внаслідок злочинних дій обвинуваченого, апелянт отримав шкоду здоров'ю, та у зв'язку з цим, пережив знані моральні та фізичні страждання.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, потерпілого, який заявив про неактуальність своєї апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які підтримували апеляційну скаргу сторони захисту та заперечували проти апеляційних скарг прокурора та потерпілого, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Вина ОСОБА_10 у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України підтверджуються зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції за участю сторін кримінального провадження.
Стороною захисту не оспорюється епізод хуліганських дій ОСОБА_10 щодо потерпілого ОСОБА_12 , а тому вирок у цій частині не переглядається.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він перебував у стані необхідної оборони під час конфлікту з потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_14 спростовуються зібраними по справі доказами.
Так, в основу вини ОСОБА_10 покладені послідовні показання потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 які показали, що потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 прибули на допомогу потерпілому ОСОБА_12 , якому обвинувачений розбив скло у автомобілі; між ними та обвинуваченим ОСОБА_18 була штовханина, під час якої потерпілі намагались затримати ОСОБА_10 , проте останній погрожував ножем, наніс потерпілому ОСОБА_7 ножове поранення, а також власноруч, у тому числі і ножем пошкодив автомобілі потерпілих, та, в подальшому був затриманий працівниками поліції.
Ці ж обставини підтвердила свідок - офіціант кафе «Старт» ОСОБА_19 , яка також пояснила, що бачила конфлікт між чоловіками біля кафе, де вона працює. Бачила, як обвинувачений ОСОБА_10 розбив вікно автомобіля, як потім до цього автомобіля приїхали інші машини, та як обвинувачений ОСОБА_10 бився з водіями цих авто, а також як через деякий час різав шини цих автомобілів.
Наведені показання повністю узгоджуються між собою й іншими матеріалами кримінального провадження і не викликають сумнівів у їх достовірності.
Так, при кваліфікації хуліганства, перш за все слід звернути увагу на те, що безпосереднім об'єктом хуліганства є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти.
Крім того, хуліганство супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, де під особливою зухвалістю розуміють нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з побоями та іншим насильством, яке спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
При вчиненні хуліганства з особливою зухвалістю, на відміну від злочинів проти особи, потерпілий та правопорушник зазвичай не є між собою знайомими, а вчинення конкретного правопорушення спрямовується не з метою заподіяти конкретній особі тілесних ушкодження або ж завдання будь-якого фізичного болю особі, а з метою порушення громадського порядку. Тобто, суспільно небезпечне діяння не може бути кваліфіковано як хуліганство з особливою зухвалістю за наявності у сукупності таких обставин кримінального провадження, як: засуджений і потерпілий між собою були знайомі; до злочинного посягання перебували в особистих неприязних стосунках; поштовхом до заподіяння тілесних ушкоджень стала поведінка самих потерпілих; зі змісту протиправних дій кожного із засуджених простежується бажання завдати шкоди власне здоров'ю потерпілих через особисту неприязнь до них.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, фактичною підставою кваліфікації кримінального правопорушення ОСОБА_10 за ч.4 ст. 296 КК України, стали об'єктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні й зазначені у вироку. Під час юридичної оцінки цих даних були з'ясовані: природа взаємин, які склалися між обвинуваченим та потерпілим; причина виникнення діяння; місце вчинення протиправних дій, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; характер та динаміка дій ОСОБА_10 , характер наслідків та причинний зв'язок між ними та діями останнього.
Таким чином, при кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч.4 ст.296 КК, його зухвала та агресивна поведінка, викликана незгодою сплатити за послуги таксі та в подальшому припинення протиправної поведінки обвинуваченого, яка була спрямована на незнайомих йому особу, у громадському місці, за відсутності зовнішнього приводу, із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень, а також безпідставного пошкодження майна потерпілим безсумнівно свідчили про свідоме бажання ОСОБА_10 саме порушити громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а не оборонятися від безпідставних, на його думку, дій потерпілих.
З огляду на таке, доводи апеляційної скарги сторони захисту скарги про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_10 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, є необґрунтованими.
Покарання ОСОБА_10 призначено з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_10 покарання є співмірним вчиненому, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості або м'якості. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.
З огляду на викладене, за результатами перевірки доводів апеляційних скарг та матеріалів кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування вирок суду або ставили б під сумнів законність та її обґрунтованість, колегія суддів не вбачає, а тому підстави для задоволення поданих апеляційних скарг - відсутні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_7 та прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_11 - залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 16.07.2019 відносно ОСОБА_10 .
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - із моменту вручення копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4