Ухвала від 13.04.2023 по справі 532/308/15-к

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/308/15-к Номер провадження 11-кп/814/1594/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

з участю: прокурора ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 / відео/

та обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

і ОСОБА_11 , ( відеоконференція з ДУ УВП 23»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції матеріали клопотання по кримінальному провадженню за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 з доповненнями , захисника адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 з доповненнями на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 08.02.2023 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .

Продовжено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Манулівка Козельщинського району Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 08 квітня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_12 про негайне звільнення з-під варти відмовлено.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 - задоволено.

Продовжено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м.Кременчук Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 08 квітня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 про негайне звільнення з-під варти відмовлено.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 - задоволено.

Продовжено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м.Христинівка Черкаської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 08 квітня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_7 про негайне звільнення з-під варти відмовлено.

Мотивуючи рішення про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених злочинів та покарання, яке може бути призначене обвинуваченим у разі засудження, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених, відсутність даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також зазначив, що інший більш м'який запобіжний захід, з огляду на встановлені ризики, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

На вказану ухвалу суду захисником адвокатом ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 подані апеляційні скарги (з доповненнями) , в яких ставиться питання про скасування ухвали суду присяжних про продовження запобіжного заходу ОСОБА_11 , ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою та відмову в задоволенні клопотання захисника про негайне звільнення обвинувачених з - під варти та постановлення нової хвали, якою ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , звільнити з - під варти негайно.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що ухвала суду постановлена в порушення вимог ст.ст.177,178, 194 та ст.370 КПК України.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що оскаржувана ухвала суду винесена поза порядком, обов'язковість якого визначена в законі. Тобто відносно обвинувачених було застосовано неналежну правову процедуру з порушенням принципу правової визначеності ( окрема думка суддів ОСОБА_13 , та ОСОБА_1 ) , про незаконність ухвалення судового рішення про продовження запобіжного заходу судом присяжних, про відсутність ризиків, зазначених у клопотанні, та про ухвалення рішення без належної перевірки фактичних обставин справи. Крім того, на думку захисника, суд не аргументував чому до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не можуть бути застосовані положення абз. 6 ч. 5 ст. 72 КК України , невраховано рішення ЄСПЛ , як джерело права, тощо.

В апеляційній скарзі (з доповненнями) адвокат ОСОБА_12 просить ухвалу районного суду відносно ОСОБА_9 скасувати та постановити нову ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_9 з-під варти.

Вважає ухвалу суду незаконною, посилаючись при цьому на невизнання ОСОБА_9 вини, а також причетності до інкримінованих йому злочинів, з моменту затримання і до цього часу.

Вказує, що ОСОБА_9 невинувата особа вже відбув покарання, за злочини, які не скоював, та у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, строк попереднього ув'язнення перевищує максимально можливий строк позбавлення волі у 15 років, у зв'язку з чим вважає, що ОСОБА_9 має бути негайно звільнений з-під варти.

Стверджує, що під час продовження запобіжного заходу суд залишив поза увагою встановлені рішеннями ЄСПЛ про порушення державою Україна п.3 ст.5 та п.1 ст.6 Конвенції, що полягають у незаконності тримання під вартою обвинувачених та надмірній тривалості досудового тримання під вартою.

Наголошує на відсутності ризиків, та будь-якої інформації про можливі погрози та тиск зі сторони ОСОБА_9 на потерпілих та свідків, відсутні відомості про вчинення кримінальних правопорушень, продовження вчинення правопорушення та щодо можливої підготовки до втечі.

Також, на переконання захисника судом не враховано сімейний стан ОСОБА_9 , який має дружину і дітей, місце роботи, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, внаслідок чого отримав інвалідність 2 групи пов'язану з виконанням обов'язку щодо ліквідації аварії, є інвалідом 2 групи внаслідок війни, має чисельні хвороби, у тому числі серця, про що свідчить висновок експерта, проведений у кримінальній справі. Крім того, ОСОБА_9 неодноразово обирався громадою міста депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області трьох скликань, під час виконання обов'язків депутата отримував заохочення, є членом громадських організацій, а тому користується довірою у друзів, колег по роботі, жителів міста Кременчука, області.

Інші учасники провадження ухвалу суду не оскаржували.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинувачених та їх захисників у підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора, який заперечив проти задоволення принесених апеляційних скарг та прохав залишити ухвалу суду без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12014170110000192 за обвинуваченням ОСОБА_9 , за ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 377, ч.3 ст. 27 п.6, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_14 , за ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 377, ч.3 ст. 27 п.6, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 377, п.6, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України. В судовому засіданні 09 березня 2022 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 07 травня 2022 року включно.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежене з огляду на суспільний інтерес.

Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Частиною 1 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.50, п.51 рішення у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року). При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначене в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, правильно пославшись на обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не зменшилися.

Також, суд належним чином врахував, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні у співучасті з іншими особами особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи та тяжкого злочину проти правосуддя з мотивів та у спосіб, які свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.

Тому, з урахуванням складності кримінального провадження, необхідності під час судового розгляду повторного допиту свідків, зокрема ОСОБА_15 , поведінки обвинувачених у судових засіданнях, а також думки потерпілих з приводу даного питання, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосування щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, місцевий суд взяв до уваги дані про осіб обвинувачених, вік та стан здоров'я, сімейний і майновий стан, те, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинувачених під вартою за станом здоров'я та учасниками провадження таких доказів не надано.

Разом з цим, необхідно зазначити, що суд на даній стадії розгляду провадження не може надавати оцінку будь-яким доказам, у тому числі щодо їх належності та допустимості.

Оцінюючи ці обставини, апеляційний суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Що стосується доводів апеляційних скарг захисників про не врахування у даному провадженні висновків, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Крижановський та інші проти України» слід зазначити таке.

Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції. Це гарантування відбувається шляхом застосування судами при розгляді справ Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права з огляду на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та відповідних процесуальних норм (ст.8, ст.9 КПК України).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 46 Конвенції держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Згідно зі ст.10 цього Закону, з метою забезпечення відновлення порушених прав особи, за заявою якої ЄСПЛ постановлено рішення (стягувача), крім виплати відшкодування, присудженого ЄСПЛ, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, до яких належить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum), та інші заходи, передбачені в рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

На момент винесення рішень ЄСПЛ у справах «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Крижановський та інші проти України», якими констатовано порушення п.3 ст.5, п.1 ст.6 Конвенції з прав людини в даному кримінальному провадженні, судовий розгляд справи в суді першої інстанції з об'єктивних причин не закінчено. Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обґрунтовано продовжено місцевим судом з метою досягнення захисту особи та суспільства від кримінальних правопорушень, забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів, як певних осіб, так і суспільства в цілому.

Колегія суддів погоджується із висновком суду , що предметом перегляду у справах «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Горбачов та інші проти України», «Крижановський та інші проти України» не були судові рішення Пирятинського районного суду Полтавської області щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_10 про продовження тримання їх під вартою. ЄСПЛ у вказаних рішеннях констатував порушення Конвенції лише щодо надмірної тривалості досудового ув'язнення (п.3 ст.5 Конвенції) та не зробив висновку про порушення конвенційних прав ОСОБА_11 , ОСОБА_10 під час розгляду справи Пирятинським районним судом Полтавської області щодо них по суті.

Колегія суддів зазначає, що на даний час існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи апелянтів, що питання продовження строку тримання під вартою в Пирятинському районному суді Полтавської області вирішувалося судом присяжних, не є істотним порушенням та не може бути підставою для скасування ухвали.

Згідно ст.72 КК України в редакції Закону України Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання від 26.11.2015 № 838-VIII в даному випадку не підлягає до застосування, оскільки він застосовується до осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуте повністю.

З огляду на викладене, висновки суду про продовження тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422-1 КПК України, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 з доповненнями, захисника адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 з доповненнями залишити без задоволення, а ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 08.02.2023 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4