Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "01" листопада 2007 р. Справа № 2/2280
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого - судді Тимошенка О.М.
при секретарі Савчук С.В.
за участю представників сторін
від позивача Балан О.С. дов. від 08.10.07
від відповідача не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "ХарчПак" (м.Житомир)
до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Коростень)
про стягнення 1701,67 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1466,87 грн. заборгованості за поставлений товар, 34,89 грн. 3% річних, 97,46 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 102,45 грн. інфляційних.
Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про відмову від позову в частині стягнення основного боргу, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та інфляційних підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов не надав, про день розгляду справи був належним чином повідомлений.
Справа розглядається за навними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи, господарський суд,
На підставі видаткових накладних №Ф3-0007331 від 04.10.2006 року, №Ф3-0007814 від 11.10.2006 року, №Ф3-0007818 від 11.10.2006 року, №Ф3-0008314 від 18.10.2006 року (а.с.9-16) Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" поставило Приватному підприємцю ОСОБА_1товар на загальну суму 1841,58грн.
За поставлений товар відповідач частково розрахувався з позивачем, у зв'язку з чим сума боргу на день подачі позову до суду становила 1466,87грн.
01.11.2007 року позивач подав заяву в якій відмовляється від стягнення суми основного боргу, у зв'язку з тим, що відповідач розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківською випискою (а.с.33).
За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову та припиняє провадженення у справі в цій частині, відповідно до ст.80 п.4 ГПК України.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 102,45 грн. інфляційних та 34,89 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.
Крім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовоми коштами в розмірі 97,46грн. посилаючись на ч.3 ст.692 ЦК України, де вказано, що в разі прострочення оплати товару продавець вправі вимагати оплату товару та сплати процентів з користування чужими грошовими коштами. При цьому позивач просить застосувати за аналогією норму ст. 1048 ч.1 ЦК України визначивши розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ.
Така правова позиція позивача є хибною.
У відповідності з ч.2 ст.536 ЦК України, розмір процентів за користуванням чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Договором розмір процентів не встановлено, однак розмір процентів встановлено в ст.625 ч.2 ЦК України, тобто 3% річних, і така вимога з посиланням на цю норму позивачем заявлена та задоволена судом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 97,46грн. процентів за користування чужими коштами є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню частково в сумі 137,34 грн., з яких: 102,45грн. інфляційних, 34,89грн. 3% річних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст. 49,п.4 ст.80, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, господарськийсуд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. кодНОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Харч Пак" (м.Житомир, вул.Ватутіна,79; код ЄДРПОУ 24705751) - 102,45грн. інфляційних, 34,89грн. 3% річних, 8,23грн. державного мита, 9,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1466,87грн. боргу.
4. Відмовити в частині стягнення 97,46грн. процентів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Тимошенко О.М.
Віддрукувати: 3 прим.