Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "18" жовтня 2007 р. Справа № 1/2315
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді Сичової О.П.
судді
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_3 - представник за довіреністю;
від відповідача не з'явився;
третіх осіб
прокурора
розглянув справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (смт.Дзержинськ)
до Приватного підприємцяОСОБА_2 (смт. Романів)
про стягнення1503,00 грн.
За заявою сторін справу розглянуто у більш тривалий строк ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 1503грн. боргу, який виник в результаті господарських відносин між сторонами на підставі укладеного договору оренди магазину від 01.11.04.
Представник позивача позов підтримав.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, які господарський суд вважає достатніми для прийняття обґрунтованого рішення.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
01 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди торгівельного приміщення магазину, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 загальною площею 224,8 кв.метрів строком до 01 січня 2006 року з послідуючим автоматичним продовженням строку оренди на один рік.
Згідно преамбули договору оренди торгівельного приміщення магазину від 01.11.04 позивач виступив орендодавцем, а відповідач орендарем.
Відповідно до акту здачі-приймання в оренду торгівельного приміщення магазину від 01.11.04 позивач передав, а відповідач прийняв в користування об'єкт оренди.
В розділі 7 договору оренди від 01.11.04 сторони визначили порядок повернення орендованого майна орендодавцю. В п. 7.5. сторони зазначили, що об'єкт оренди вважається фактично переданий орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач передав позивачу об'єкт оренди в порядку визначеному договором після закінчення його дії.
Відповідно до вимог п.6 даного договору, орендар зобов'язувався своєчасно оплачувати комунальні послуги (водопостачання, енергопостачання, теплопостачання, поштовий зв'язок тощо), а також інші витрати, що пов'язані з утриманням об'єкта.
Проте, відповідачем було порушено зобов'язання щодо оплати вартості енергопостачання.
Згідно довідки Романівського району електричних мереж №-255 від 14 травня 2007 року за період з 15 листопада 2004 року по 22 березня 2007 року на момент зняття лічильника, звіти про використану електроенергію не надавалися (а.с. 16).
Відповідно до повідомлення Романівського РЕМ №-272 від 22 травня 2007 року про припинення подачі електроенергії борг за спожиту активну електроенергію становить 1212,97грн. та санкція за перевищення граничних величин електроспоживання (потужності) становить 290,23 грн., а всього 1503,20 грн..
23.03.07 позивачем було укладено договір оренди з іншим орендарем і з метою виконання умов договору від 23 березня 2007 року, відповідно до вимог Романівського РЕМ про припинення подачі електроенергії у разі несплати заборгованості до 29 травня 2007 року, позивачем було погашено заборгованість по використанню електроенергії під час оренди магазина відповідачем в повному обсязі, що стверджується відповідними банківськими квитанціями від 29.05.07.
З метою врегулювання даного спору в досудовому порядку, позивач звертався до відповідача з претензією від 21 травня 2007 року, однак в порушення вимог ст.222 ГК України, відповідач не повідомив про розгляд даної претензії.
Відповідно до вимог ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено.
Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками, зокрема, розуміються витрати зроблені управленою стороною.
Відповідач позов не оспорив.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1) АДРЕСА_1 на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_2) АДРЕСА_2
- 1503 (одна тисяча п'ятсот три) грн. боргу;
- 102грн. витрат по сплаті державного мита;
- 118грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.
Суддя Сичова О.П.
Дата підписання 23.10.07.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу