Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "01" листопада 2007 р. Справа № 2/471
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого - судді Тимошенка О.М.
при секретарі Савчук С.В.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідачаОСОБА_1(приватний підприємець)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (м. Житомир)
до Приватного підприємця ОСОБА_1(м. Коростень)
про стягнення 3105,74 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2122,11 грн. основного боргу, 776,58 грн. інфляційних, 207,06 грн. 3% річних.
01.11.07 року до господарського смуду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника для забезпечення ТОВ"Дельфін" належної правової допомоги, необхідності ознайомлення з матеріалами справи та необхідності надання додаткових пояснень та доказів.
Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання так як представник позивача була повідомлена 04.10.07року про відкладення розгляду справи на 01.11.07року., оскільки була присутня у судовому засіданні, крім того, ухвала про відкладення розгляду справи від 04.10.07р. була направлена позивачу 15.10.07 року , що говорить про те, що позивач був завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи та мав час для підготовки до розгляду справи. Щодо ознайомлення з матеріалами справи, то позивачем 27.08.07 подавалось таке клопотання.
Відповідач надав письмовий відзив, в якому позов не визнає, зазначає, що товар він не отримував, оплату не проводив, також просить застосувати позовну давність.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
З видаткової накладної від 24.01.04 №ГЛВ-001371 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельфін" поставило приватному підприємцю ОСОБА_1 товар на загальну суму 6786,97грн.
Відповідно до вищевказаної накладної відповідач повинен був розрахуватись з позивачем 24.01.2004року.
Як зазначає позивач, відповідач у встановений строк розрахувався частково, борг становить 2122,11грн. При цьому позивачем надані в якості доказу часткової оплати прибуткові касові ордери.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК Ураїни).
Відповідно до ст.261 ч.1,5 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Строк виконання зобов'язання сторони встановили у видатковій накладній - 24.01.2004 року (а.с.13). Отже перебіг строку позовної давності розпочався 25.01.2004 року і закінчився 24.01.2007 року. Позивач звернувся з позовом до суду 08.02.07, тобто з пропуском строку позовної давності.
Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст.267 ч.3 ЦК України).
У судовому засіданні 09.07.2007 року, відповідач подав клопотання в якому просить застосувати позовну давність, у зв'язку із пропущенням позивачем строку для подачі позову до суду (а.с.59).
Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Надані позивачем прибуткові ордери (а.с.16 - 24) не є доказом вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання боргу в повному об'ємі, а можуть підтвердити лише визнання боргу в межах вказаної в цих ордерах суми.
Крім того, відповідач зазначив, що він ніяких коштів за цими ордерами не сплачував, ордери не містять його підпису.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд
В позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Тимошенко О.М.
Віддрукувати: 3 прим.