Справа № 2-240|07
30 березня 2007 року Добровеличківський районний
суд
Кіровоградської області
В складі суду:
Головуючого судді Ведющенко В.В.
при секретарі Самелюк О.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Хрущ С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Добровеличківка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добровеличківського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу об"єкту нерухомості дійсним та визнання права власності.
Позивач ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Добровеличківського районного споживчого товариства, про визнання договору купівлі-продажу не житлового приміщення дійсним, та визнання права приватної власності, посилаючись на те, що в Добровеличківському районному споживчому товаристві він працював з 10 березня 1978 року по 08 квітня 2002 року, що підтверджується довідкою № 13 від 28.02.2007 року виданою Добровеличківським РСТ. В 2001 році у підприємства відповідача , переді ним виникла заборгованість по заробітній платі, яка тривалий час в порушення вимог трудового законодавства не виплачувалась. Керівництво підприємства відповідача запропонувало йому в рахунок погашення заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі, придбати на умовах договору купівлі-продажу у приватну власність частину основних засобів, які належали відповідачу. Між сторонами по справі було досягнуто такої угоди. Відповідно до довідки № 120 від 28.02.2007 року виданої Добровеличківсьим РСТ у відповідача станом на 2001 рік переді ним існувала заборгованість по заробітній платі за період 1999-2000 року у сумі 1500 грн. В зв"язку з цим правління РСТ вирішило віддати приміщення столярного цеху в рахунок заборгованості за 898 грн, згідно його балансової вартості на умовах купівлі-продажу. Постановою правління Добровеличківського районного споживчого товариства № 47 а від 22 жовтня 2001 року про продаж частини складського приміщення (столярного цеху) господарського двору в смт. Добровеличківка вирішено продати частину складського приміщення (столярний цех) смт. Добровеличківка РСТ по ціні 898 гривень з урахуванням ПДВ в рахунок заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1. Зазначена постанова була виконана і таким чином в рахунок заборгованості по заробітній платі мені продали спірне за позовом майно, тобто виконали вісі істотні умови договору купівлі-продажу. Після передачі мені в натурі спірного майна на виконання умов укладеного та виконаного договору купівлі-продажу, Добровеличківське РСТ ухилилося від нотаріального посвідчення цього правочину , що і спонукає його до звернення до суду за захистом набутого права власності на предмет позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав частково, відмовившись від позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат, решту позовних вимог підтримав повністю, надав суду пояснення по суті обставин викладених в мотивації позовної заяви.
2
Представник відповідача - в.о голови правління Добровеличківського РСТ Хрущ С.І., позов визнав в повному обсязі. Представник відповідача суду пояснив, що дійсно 22 жовтня 2001 року Добровеличківським РСТ проведено зарахування заборгованості по заробітній платі перед позивачем в сумі 898 грн в рахунок продажу йому столярного цеху за цією ж сумою, що розташований в смт. Добровеличківка , та знаходився на балансі Добровеличківського РСТ. Всі істотні умови укладеної між сторонами угоди було виконано, але з причини відсутності коштів на нотаріальне оформлення даної угоди , підприємство -відповідач вимушено було ухилитися від нотаріального посвідчення укладеної угоди купівлі-продажу.
Заслухавши пояснення сторін , дослідивши письмові матеріали справи судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін:
В Добровеличківському районному споживчому товаристві позивач працював з 10 березня 1978 року по 08 квітня 2002 року, що підтверджується довідкою № 13 від 28.02.2007 року виданою Добровеличківським РСТ. В 2001 році у підприємства відповідача , перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі, яка тривалий час в порушення вимог трудового законодавства не виплачувалась. Керівництво підприємства відповідача запропонувало позивачу в рахунок погашення заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі, придбати на умовах договору купівлі-продажу у приватну власність частину основних засобів, які належали відповідачу. Між сторонами по справі було досягнуто такої угоди. Відповідно до свідоцтва про право власності Добровеличківському районному споживчому товариству на праві колективної власності в цілому належали складські приміщення та столярний цех, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, які в цілому складаються з двох приміщень. Право власності відповідача на спірне майно виникло на підставі рішення виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради за № 61 від 23.08.2001 року. Відповідно до технічного паспорту та довідки характеристики від 18.07.2002 року виготовленої Ульяновським міжрайонним БТІ столярний цех має площу 87,5 кв. м. І дійсна його вартість складає 898 грн. реальний відсоток зносу 35%, рік побудови-1974. Згідно протоколу засідання робочої комісії Добровеличківського районного споживчого товариства по продажу основних засобів від 18 жовтня 2001 року та акту оцінки частини приміщення столярного цеху господарського двору Добровеличківського РСТ нараховано амортизаційного зносу на спірне приміщення 100% і визначено його вартість у сумі 898 грн. Відповідно до довідки № 120 від 28.02.2007 року виданої Добровеличківсьим РСТ у відповідача станом на 2001 рік перед позивачем існувала заборгованість по заробітній платі за період 1999-2000 року у сумі 1500 грн. Постановою правління Добровеличківського районного споживчого товариства № 47 а від 22 жовтня 2001 року про продаж частини складського приміщення (столярного цеху) господарського двору в смт. Добровеличківка вирішено продати частину складського приміщення ( столярний цех) смт. Добровеличківка РСТ по ціні 898 гривень з урахуванням ПДВ в рахунок заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1. Зазначена постанова була виконана і таким чином в рахунок заборгованості по заробітній платі позивачу продали спірне за позовом майно, тобто виконали вісі істотні умови договору купівлі-продажу. Після передачі позивачу в натурі спірного майна на виконання умов укладеного та виконаного договору купівлі-продажу, Добровеличківське РСТ ухилилося від нотаріального посвідчення цього право чину. Представник відповідача позовні вимоги визнає повністю, в судовому засіданні клопотань про застосування строків позовної давності не заявляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Згідно п. 2 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права. Відповідно до ст. 638 ч. 1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
3
Відповідно до ч. 2 ст, 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Аналізуючи зібрані письмові докази по справі, оцінюючи їх в сукупності суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача і про необхідність їх задоволення в повному обсязі. На переконання суду, сторони в справі 22 жовтня 2001 року досягли всіх істотних умов договору купівлі продажу спірного майна і добросовісна сторона позивач, в рахунок заборгованості відповідача перед ним коштів по нарахованій але не виплаченій заробітній платі, за ініціативи відповідача прийняв на умовах розрахунку з ним спірне майно , а сторона відповідача прийняла передавши позивачу предмет позову, зняла з себе зобов"язання , щодо виплати позивачу на обумовлену суму заборгованості по заробітній платі , передавши в натурі позивачу на умовах купівлі-продажу предмет спору, сторони досягли домовленостей з приводу предмету договору його консенсуальності і оплатності, але на переконання суду недобросовісна сторона у цьому договорі (відповідач-Добровеличківське РСТ), виходячи з пасивного небажання до нотаріального посвідчення цього договору, ухилилася від такої дії , яка є обов"язковою для даного виду правочинів. Судом також враховуються межі позовних вимог та факт повного визнання позовних вимог стороною відповідача в судовому засіданні.
На підставі викладеного керуючись ст. 6, 16, 638, 657, 220 ЦК України, ст. 10,11,212-215, 294 ЦПК України, суд,
Позов задовільнити повністю.
Визнати договір купівлі-продажу столярного цеху за ціною 898 грн, укладеного між ОСОБА_1 та Добровеличківським районним споживчим товариством 22 жовтня 2001 року дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на столярний цех, загальною площею 87,5 кв.м., який знаходиться за адресоюАДРЕСА_1
Рішення суду може бути піддане апеляційному оскарженню, шляхом подачі до Апеляційного суду Кіровоградської області апеляційної скарги на протязі двадцяти днів з моменту подачі до Добровеличківського районного суду заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Добровеличківського районного суду на протязі десяти днів з моменту проголошення рішення.