П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 квітня 2023 р.м. ОдесаСправа № 509/106/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Домусчі С.Д.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, -
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому просив: скасувати постанову серії АА № 00002581 від 14.12.2022 року, прийняту старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду за безпекою на наземного транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Савченко В.О., закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача за постановою серії АА № 00002581 від 14.12.2022 року.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2023 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено, скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА № 00002581 від 14.12.2022 року, винесену відносно ОСОБА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП закрито.
05.04.2023 року представником позивача подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду заява про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.
12.04.2023 року від представника відповідача надійшли пояснення щодо клопотання про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в яких представник відповідача просить відмовити у задоволенні поданої заяви.
Розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснено в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, подану заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, письмові пояснення відповідача, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У поданій до суду апеляційної інстанції заяві представник позивача просить ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн. представником позивача до заяви про ухвалення додаткового судового рішення додано договір про надання правової допомоги від 08.12.2021 року № 08/12/21, укладений позивачем та адвокатом Рябко С.О., додаткову угоду до нього, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.03.2023 року, згідно якого, адвокатом надані послуги правової консультації, вивчення оскаржуваної постанови - 2 години на суму 1000 грн. та щодо складання позовної заяви з додатками - 8 годин на суму 4000 грн.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення вказаних витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката
У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивач в суді апеляційної інстанції заявив клопотання про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у загальній сумі 5000 грн. згідно акту приймання-передачі наданих послуг, а саме витрат на послуги адвоката щодо правової консультації, вивчення оскаржуваної постанови - 2 години на суму 1000 грн. та щодо складання позовної заяви з додатками - 8 годин на суму 4000 грн.
Позивачем не заявлено до відшкодування інших витрат на правову допомогу, ніж визначені у наведеному акті, а саме щодо надання правової консультації, вивчення оскаржуваної постанови та щодо складання позовної заяви з додатками.
Колегія суддів приходить до висновку, що оцінка дій адвоката щодо надання правової консультації, вивчення оскаржуваної постанови та щодо складання позовної заяви з додатками не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та його ціни, оскільки дана справа є справою незначної складності, оскаржувалась постанова про накладання штрафу у справі про адміністративне правопорушення у сумі 8500 грн.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що дана справа віднесена до справ незначної складності, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, понесені витрати на які позивач просить стягнути на його користь (надання правової консультації, вивчення оскаржуваної постанови, складання позовної заяви з додатками), пов'язаність витрат на послуги адвоката з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, ціни позову, значення справи для сторін, а також з огляду на заявлені відповідачем заперечення щодо відшкодування цих витрат, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу щодо надання правової консультації, вивчення оскаржуваної постанови та щодо складання позовної заяви з додатками у розмірі 3000 грн. В свою чергу, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу щодо надання правової консультації, вивчення оскаржуваної постанови та щодо складання позовної заяви з додатками є неспівмірними зі складністю справи, ціною позову.
Таким чином, подана заява підлягає частковому задоволенню.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у даній справі судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
За подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 805,20 грн.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції прийняте у даній справі нове судове рішення про задоволення позову, колегія суддів приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за подання позовної заяви у сумі 536,80 грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 805,20 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 250, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову у справі № 509/106/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1342 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено у повному обсязі 20.04.2023 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: І.О. Турецька