12 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/18237/21
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Вовненко А.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 506-VIII від 17 серпня 2021 року «Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів);
- зобов'язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів). За результатами розгляду клопотання було прийнято рішення №506-VIII від 17 серпня 2021 року «Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності», яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо поділу земельних ділянок: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га). Підставою відмови було зазначено відсутність у бюджеті Фонтанської сільської ради коштів на відповідні процедури. Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується та зазначає, що на законодавчому рівні закріплено підстави такої відмови, вони є вичерпними і додаткового тлумачення не потребують. Також, відповідачем були пропущені строки розгляду клопотання, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; судові витрати в судах апеляційної та першої інстанції, в тому числі сплачені суми судового збору та витрати на професійну правничу допомогу по даній справі стягнути з відповідача на користь позивача; зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду по даній справі у строки, встановлені судом в порядку ст. 382 КАСУкраїни. Доводами апеляційної скарги зазначено, що посилання відповідача на відсутність у бюджеті Фонтанської сільської ради коштів на відповідні процедури не може застосовуватись в даному випадку, оскільки розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок здійснюється за кошт тієї особи, хто її замовляє (в даному випадку за кошт позивача, оскільки її сину має надатись відповідний дозвіл). Також, відповідачем були пропущені строки розгляду клопотання, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України. Отже, у відповідача відсутні підстави для відмови в наданні відповідного дозволу позивачу. На думку апелянта, відмова, надана відповідачем є банальною відпискою та тільки свідчить про небажання відповідача надавати дозвіл позивачу, оскільки наявні всі законні обставини для відповідного надання дозволу. В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 808/7064/14, від 06 червня 2019 року у справі № 824/337/16-а, від 04 травня 2020 року у справі № 802/1539/17-а.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано всі фактичні обставини справи, досліджено та надано належну оцінку усім доказам, які містяться в матеріалах справи. Рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та справедливим за своєю суттю. Як було досліджено і правильно встановлено судом, особа, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування і межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права па землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується власником земельних ділянок у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем. Отже, отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає. Законом визначено обов'язок отримання ві відповідного суб'єкта владних повноважень згоди па поділ земельної ділянки. При цьому, підставою для формування земельних ділянок, шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, що перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення с технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок користувачем, погоджена власником/розпорядником земельної ділянки. При цьому, право па звернення за погодженням на поділ земельної ділянки має користувач, заставодержатсль і власник земельної ділянки. Разом з цим, позивач не падав суду доказів па підтвердження того, що він с власником, заставодсржателем чи користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га), тобто не с суб'єктом звернення щодо поділу та об'єднання земельної ділянки у відповідності до приписів законодавства. З огляду на зазначене, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
10 квітня 2023 року від сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області - Наталії Крупиці надійшло клопотання, в якому вона просить розглядати зазначену справу з урахуванням наданої правової позиції та за відсутності представника Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з окремим клопотанням про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
До клопотання додано: копію паспорта та ідентифікаційного номеру, довідки про реєстрацію місця проживання та графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування.
17 серпня 2021 року Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області прийняла рішення №506-VIII «Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності», яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що має кадастровий номер: 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га), у зв'язку із відсутністю у бюджеті Фонтанської сільської ради коштів на відповідні витрати.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки законом не передбачено отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, така документація розробляється відповідними суб'єктами з подальшим погодженням із власником земельної ділянки. Проте, як встановив суд, позивач не є суб'єктом звернення щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України «Про землеустрій» (далі - Закон № 858).
Відповідно до ст. 1 Закону № 858 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Статтею 22 Закону № 858 встановлено, що землеустрій здійснюється на підставі, в тому числі, рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 25 Закону № 858 документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Види документації із землеустрою:
а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
з) робочі проекти землеустрою;
і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об'єктів.
Згідно з ст. 26 Закону № 858 замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до ст. 31 Закону № 858 зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
Положеннями ст. 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: а)пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється:
у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Згідно з ч.4 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Згідно з п. в ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Відповідно до ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 185 Земельного кодексу України землеустрій здійснюється суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.
Землеустрій здійснюється відповідно до закону.
Згідно з п.2 ч.5 ст. 186 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач у поданому до відповідача клопотанні фактично просить надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер: 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
З огляду на вищезазначені норми, особа, яка є власником або користувачем сформованої земельної ділянки, має право на її поділ або об'єднання без зміни цільового призначення, що реалізовується за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
При цьому, така технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок здійснюється за кошти власника або користувача цієї сформованої земельної ділянки.
Крім того, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується власником земельних ділянок у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він є власником чи користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га), тобто не є суб'єктом звернення щодо поділу та об'єднання земельної ділянки у відповідності до приписів законодавства, а тому підстав для звернення до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки в нього не було, так як такого не передбачено законодавством.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 506-VIII від 17.08.2021 року «Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га кадастровий номер: 5122780200:01:002:1936 (загальна площа 3,2172 га) прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Посилання апелянта на позиції Верховного Суду, які апелянт наводить в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини в тих справах є відмінними від обставин у даній справі.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, не підлягають стягненню судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу та відсутні підстави для встановлення судового у відповідності до ст. 382 КАС України.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 20.04.2023 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик