П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/16546/22
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, Одеської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області щодо не надіслання до Міністерства фінансів України листа з пропозицією необхідності (зобов'язання) відкриття Одеською міською радою в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства в Одеській міській раді реєстраційних рахунків, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів, в тому числі і по виконавчим листам, які стосуються ОСОБА_1 , як стягувача;
- зобов'язати Одеську міську раду вчинити дії щодо відкриття в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства в Одеській міській раді реєстраційного рахунку, з якого можливо здійснити безспірне списання коштів, в тому числі і по виконавчим листам, які стосуються ОСОБА_1 , як стягувача.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач звернувся із заявами до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, в яких просив прийняти до виконання виконавчі листи, які видані Київським районним судом м.Одеси по справі №520/1982/19 про стягнення з Одеської міської ради на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., Приморським районним судом м.Одеси по справі №522/11325/16-ц про стягнення з Одеської міської ради на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.. Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області листами повідомило позивача про те, що Одеська міська рада не має відкритих реєстраційних рахунків, з яких можливо було здійснити безспірне списання коштів в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства, а тому виконавчі документи повернуто без виконання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 13.09.2018 року Приморським районним судом м. Одеси по справі №522/11325/16-ц видано виконавчий лист про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 13.09.2021 року.
02.12.2020 року Київським районним судом м. Одеси по справі №520/1982/19 видано виконавчий лист про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.. Виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання протягом трьох років.
28.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, в яких просив у відповідності до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 прийняти до виконання зазначені виконавчі листи.
Листами від 10.10.2022 року Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області повернуло виконавчі листи ОСОБА_1 без виконання. Підстави для повернення виконавчих документів стягувачеві без виконання передбачені пп.3 п.9 Порядку №845, відповідно до вимог якого орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, в тому числі, у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства. Було встановлено, що Одеська міська рада відсутня в мережі розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету і державного бюджету та не має відкритих реєстраційних рахунків. Рахунки цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні.
Не погодившись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на боржника (Одеська міську раду), який є органом місцевого самоврядування, управління Казначейства повернуло виконавчі листи на підставі пп.3 п.9 Порядку №845 без виконання. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відсутні норми чинного законодавства, які б зобов'язували управління Казначейства у разі відсутності у боржника рахунку в органі казначейства звертатися до Міністерства фінансів України з пропозицією про відкриття в управлінні Казначейства реєстраційних рахунків для виконання рішення суду.
Також, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Порядку №758 виключно за заявою розпорядника бюджетних коштів в органах Казначейства відкриваються бюджетні рахунки, що свідчить, про добровільний характер звернення розпорядника бюджетних коштів за власною ініціативою, та відповідно до положень бюджетного законодавства Одеська міська рада не є головним розпорядником коштів, а отже, відсутні правові підстави для звернення Одеської міської ради з заявою про відкриття казначейських рахунків, так як таке право має лише розпорядник бюджетних коштів, якими Одеська міська рада не є та бути не може в силу закону.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до положень ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Способами захисту порушеного права є: - визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; - встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; - прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд перш за все, повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим. що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захист) права позивача.
Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.
Суд наголошує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок №845).
Відповідно до п.2 зазначеного Порядку №845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
За змістом п.25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.
Судова колегія зазначає, що нормами чинного законодавства не встановлено обов'язку органів Казначейства надсилати до Міністерства фінансів України листа з пропозицією необхідності (зобов'язання) відкриття Одеської міською радою реєстраційних рахунків, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів.
За таких обставин, позиція позивача щодо наявності у Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області обов'язку звернутися до Міністерства фінансів України з питання відкриття Одеською міською радою в органах казначейства рахунку, з якого можливо здійснити безспірне списання коштів, не узгоджується з положеннями законодавства, зокрема з положеннями Порядку №845, Бюджетного кодексу України та Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2021 року №758.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні норми чинного законодавства, які б зобов'язували управління Казначейства у разі відсутності у боржника рахунку в органі казначейства звертатися до Міністерства фінансів України з пропозицією про відкриття в управлінні Казначейства реєстраційних рахунків для виконання рішення суду.
Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання Одеської міської ради вчинити дії щодо відкриття в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства в Одеській міській раді реєстраційного рахунку, з якого можливо здійснити безспірне списання коштів, судова колегія зазначає.
Відповідно до ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.
Згідно з п.23 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Частиною 4 ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюється самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відповідно до п.1.1 Порядку «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» (далі - Порядок №758), який регламентує взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - підприємцями (далі - клієнти), а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків.
Відповідно до положень Порядку №758 виключно за заявою розпорядника бюджетних коштів в органах Казначейства відкриваються бюджетні рахунки, що свідчить про добровільний характер звернення розпорядника бюджетних коштів за власною ініціативою, та відповідно до положень бюджетного законодавства Одеська міська рада не є головним розпорядником коштів, а отже, відсутні правові підстави для звернення Одеської міської ради з заявою про відкриття казначейських рахунків, так як таке право має лише розпорядник бюджетних коштів, якими Одеська міська рада не є.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.