П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/5620/22
Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2022р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ДПП, третя особа - УПП в Одеській області ДПП, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДПП від 10.03.2022р. за №146 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДПП від 11.03.2022р. за №602о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення, з 11.03.2022р. відповідно до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», на підставі Наказу ДПП від 10.03.2022р. за №146;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення по управлінню патрульної поліції в Одеській області з 12.03.2022р.;
- стягнути з ДПП на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 12.03.2022р. до дня фактичного поновлення на посаді (службі);
- визнати протиправною бездіяльність ДПП, яка полягає у не призначенні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000грн. щомісячно;
- зобов'язати ДПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000грн. щомісячно, з розрахунку фактично відпрацьованих днів з 24.02.2022р. по день звільнення зі служби. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах поліції на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП.
В подальшому, Департаментом патрульної поліції було прийнято оскаржувані накази від 10.03.2022р. за №146 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення» та від 11.03.2022р. за №602о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення, з 11.03.2022р. відповідно до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», на підставі Наказу ДПП від 10.03.2022р. за №146.
Позивач вважає, що накази від 10.03.2022р. за №146 та від 11.03.2022р. за №602 0/с прийняті з порушенням приписів чинного законодавства, його звільнено зі служби безпідставно і незаконно, з грубим порушенням вимог закону та прав як службовця і громадянина, тому такі накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Позивач зазначив, що службове розслідування проведено з порушенням процедури - порядку проведення службових розслідувань. При цьому, службове розслідування відносно нього призначено не уповноваженим керівником. Керівником, який уповноважений приймати на службу/призначати на посаду до поліції є начальник ДПП України.
Також, позивач вважає, що його відсторонення від виконання службових обов'язків було здійснено в порушення вимог чинного законодавства, а саме ч.6 ст.70 ЗУ «Про Національну поліцію», п.2 розділу 1, розділу 2 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції. Відсторонення позивача від виконання службових обов'язків було здійснено не уповноваженим суб'єктом. Видання наказу про відсторонення від виконання службових обов'язків має передувати вилученню службового посвідчення, спеціального нагрудного знаку і табельної вогнепальної зброї. Підставою для призначення службового розслідування слугувала саме доповідна записка від 2.03.2022р. ОСОБА_2 (т.в.о. заступника начальника управління - начальника моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській ДПП). Відповідно, події, викладені у доповідній записці ОСОБА_2 від 2.03.2022р. за №ВН3762/1/41/13/32 сталися до призначення службового розслідування наказом УПП в Одеській ДПП від 2.03.2022р. за №136. Таким чином, позивач вважає, що до призначення службового розслідування наказом УПП в Одеській ДПП від 2.03.2022р. за №136 відносно нього було здійснено: вилучення табельної зброї, вилучення службового посвідчення та спеціального жетону, «повідомлення» про відсторонення від виконання службових обов'язків. На момент роззброєння позивача цього наказу не існувало і його не було доведено до відома позивача.
При цьому, позивач зазначив, що службове розслідування відносно нього проведено з порушенням порядку виклику для участі в засіданні дисциплінарної комісії. Лист-запрошення не є викликом для участі в засіданні комісії в розумінні Дисциплінарного статуту. Порушення такої процедури тягне за собою протиправність всіх рішень суб'єкта владних повноважень, які прийняті за її результатами. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.05.2020р. у справі за №804/3394/17.
Позивач вважає, що проведене службове розслідування не є повним та об'єктивним, що є порушенням його прав як особи, щодо якої таке службове розслідування проводиться. В мотивувальній частині наказу від 10.03.2022р. №146 зазначено, що під час службового розслідування встановлено одні норми, які було порушено позивачем, а в резолютивній частині наказу від 10.03.2022р. за №146 зазначено додаткові норми законодавства, які нібито були порушені позивачем, зокрема вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.11, п.1,2 ч.1 ст.18, ст.64 ЗУ «Про Національну поліцію», пп.2.1.3 п.2.1, пп.2.2.6 п.2.2, п.2.3 розділу ІІ Посадової інструкції. Отже, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби застосовано, в тому числі, за порушення вимог законодавства, порушення яких, не були встановлені службовим розслідуванням. Вказаний наказ не містить відомостей про конкретні факти, що відповідають ознакам дисциплінарного проступку, передбачених ст.12 Дисциплінарного статуту. Опис порушення викладено загальними фразами, без зазначення у чому саме полягали порушення позивача, коли та за яких обставин їх вчинено, що не узгоджується із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.05.2020р. у справі за №804/3394/17. Доповідну записку на позивача складено ОСОБА_3 , за проханням останнього його було призначено головою дисциплінарної комісії. Тільки на обставинах, зазначених у доповідній записці ОСОБА_4 без відповідних доказів позивача було визнано винним у вчиненні дисциплінарного проступку та застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Зазначені обставини, разом із відсутністю доказів, беззаперечно свідчать про зацікавленість ОСОБА_2 у результатах розслідування та як результат про упереджене розслідування.
Враховуючи вказане, позивач вважає, що він повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.
Також, позивач має право на додаткову винагороду в розмірі 30 000грн. щомісячно, установлену, зокрема, поліцейським на період дії воєнного стану постановою КМУ від 28.02.2022р. за №168.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання з'явилися, надали відповідні пояснення по суті справи та не заперечували про подальший розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
З урахуванням надання пояснень, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо в подальшому розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні законні підстави для скасування спірних наказів та поновлення позивача в лавах поліції, оскільки процедурних порушень у спірних правовідносинах з боку ДПП судом встановлено не було, а обставини та підстави прийняття оскаржуваних наказів були встановлені та доведені під час судового розгляду та підтверджені матеріалами службового розслідування.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП.
В подальшому, з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення (надалі - УПП в Одеській області ДПП) старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у неналежній поведінці, яка підриває авторитет Національної поліції в період дії особливого правового режиму воєнного стану, 2.03.2022р. начальником ДПП, підполковником поліції ОСОБА_5 було прийнято наказ за №136 «Про призначення службового розслідування в період дії особливого правового режиму воєнного стану, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків», яким було наказано призначити службове розслідування щодо подій 2.03.2022р.. Також зазначеним наказом було відсторонено позивача від виконання службових обов'язків старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП та на період відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) було наказано вилучити службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак та картку-замісник в старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 (т.1 а.с.110-111).
Із вказаним наказом позивача ознайомлено не було у встановлений законний спосіб, натомість, УПП в Одеській області ДПП поштою направило листи від 3.03.2022р. за №3765/41/13/03/03-22 (т.1 а.с.123-124) та за №3766/41/13/03/03-22 (т.1 а.с.119-120) «Про запрошення до УПП в Одеській області ДПП», на адреси позивач, якими проінформовано позивача, що на підставі наказу УПП в Одеській області ДПП від 2.03.2022р. за №136 «Про призначення службового розслідування в період дії особливого правового режиму воєнного стану, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» відносно нього проводиться службове розслідування, запрошено позивача до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП для ознайомлення із зазначеним наказом УПП в Одеській області ДПП від 2.03.2022р. за №136 та надання відповідних пояснень, а також роз'яснено права та обов'язки позивачу.
За результатами службового розслідування, призначеного з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у неналежній поведінці, яка підриває авторитет Національної поліції в період дії особливого правового режиму воєнного стану, 10.03.2022р. дисциплінарною комісією було складено Висновок (т.1 а.с.131-142), який 10.03.2022р. затвердив т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП, підполковник поліції Д.Хмарук.
Так, у зазначеному висновку встановлено, що згідно з рапортом т.в.о. начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП капітана поліції Олександра Нікончука (реєстр. № ВН 3761/41/13/22 від 2.03.2022), старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 під час зміни добового наряду 2.03.2022р. відповідно до розстановки сил та засобів апарату УПП в Одеській області ДПП, залученого для несення служби на постах згідно плану охорони та оборони адміністративної будівлі, з використанням текстових повідомлень в месенджері «Telegram» негативно висловлювався щодо діяльності керівників УПП в Одеській області ДПП, в тому числі, що останні не справляються зі своїми службовими обов'язками.
В подальшому, під час особистої розмови та зауважень в присутності окремих співробітників УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 звернувся до капітана поліції ОСОБА_2 : «Ти пітух. Це все закінчиться, а тобі тут потрібно буде жити» (мовою оригіналу).
При цьому, у вищевказаному рапорті капітана поліції ОСОБА_2 зазначено, що після вказаної вище бесіди, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 здав табельну вогнепальну зброю, в нього було вилучено службове посвідчення та спеціальний жетон, а також йому було повідомлено про відсторонення від виконання службових обов'язків.
Окрім того, під час службового розслідування було встановлено, що 3.03.2022р. тимчасово виконуючий обов'язки заступника начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП капітан поліції ОСОБА_6 доповів рапортом (реєстр. № ВН 3768/41/13/03-22) на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління УПП в Одеській області ДПП підполковника поліції ОСОБА_7 про те, що 3.03.2022р. в приймальні УПП в Одеській області ДПП було виявлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який самовільно потрапив на територію УПП в Одеській області ДПП без пред'явлення службового посвідчення, користуючись своїм минулим службовим становищем та посадою. Як зазначено в змісті рапорту, оскільки старший лейтенант поліції ОСОБА_1 не мав права перебувати на території УПП в Одеській області ДПП, співробітникам, які несуть службу на постах УПП в Одеській області ДПП було віддано наказ вивести старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з адміністративної будівлі УПП в Одеській області ДПП. Однак, останній почав здійснювати супротив, у зв'язку з чим, до нього було застосовано фізичну силу.
Разом з тим, опитаний у ході службового розслідування старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пояснив, що 2.03.2022р. перебував в УПП в Одеській області ДПП, де з 08:00год. заступив на добовий нарад та виконував функції щодо охорони адміністративної будівлі на посту №1. Приблизно о 09:00год. на пост №1 прибув начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП капітан поліції ОСОБА_8 та начальник відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП капітан поліції ОСОБА_9 , які, як зауважив опитуваний, без будь яких причин та пояснень повідомили йому про необхідність пройти до відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП, де у кімнаті озброєння без повідомлення жодних причин та правових підстав вилучили службове посвідчення та нагрудний знак.
Також, ОСОБА_1 зазначив, що 3.03.2022р. він був змушений звернутись до т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП підполковника поліції ОСОБА_10 з метою отримання будь-якої інформації щодо підстав його відсторонення від виконання службових обов'язків та роззброєння, вилучення службового посвідчення та нагрудного знаку. В результаті чого, як зазначає у змісті пояснення опитуваний, підполковник поліції ОСОБА_10 та капітан поліції ОСОБА_8 нанесли йому тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, він звернувся на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» та за медичною допомогою до медичного закладу.
Відповідно до змісту пояснення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з 3.03.2022р. по 7.03.2022р. він перебував на лікарняному та 8.03.2022р. прибув до УПП в Одеській області ДПП за місцем несення служби, проте, йому стало відомо, що згідно з наказом т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП йому заборонено перебувати на території УПП в Одеській області ДПП та обмежено йому доступ.
При цьому, ОСОБА_1 під час службового розслідування зазначив, що жодних документів, які свідчать про проведення службового розслідування, а також жодного наказу про відсторонення від виконання службових обов'язків йому не надано та не ознайомлено у законний спосіб, що грубо порушує його права та обмежує можливість під час війни захищати Україну від ворога.
Також, в ході службового розслідування був допитаний заступник начальника відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП капітан поліції ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та пояснив, що 2.03.2022р. приблизно об 11:00год. йому в телефонному режимі надійшла вказівка від. т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП підполковника поліції Дмитра Хмарука щодо вилучення табельної вогнепальної зброї в старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який під час несення служби перебував на посту №1 УПП в Одеській області ДПП.
Як зазначив капітан поліції ОСОБА_9 , разом з капітан поліції ОСОБА_8 відправився на пост №1, де перебував старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та попросили останнього пройти до чергової служби з метою здачі табельної вогнепальної зброї. Під час слідування до кімнати видачі та здачі зброї відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 відмовлявся її здавати та ігнорував вимоги свого безпосереднього керівника, а саме капітана поліції ОСОБА_8 та вимагав дочекатись, щоб йому зателефонував хтось з вищестоящого керівництва.
При цьому, капітан поліції ОСОБА_9 зауважив, що додатково старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в бік капітана поліції ОСОБА_8 висловлювався погрозами, зокрема, сказав: «Рано чи пізно все закінчиться, а Вам тут жити» (мовою оригіналу). Опитуваний зазначив, що вищеописана ситуація продовжувалась протягом декількох хвилин, після чого, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 здав автоматичну зброю та табельну вогнепальну зброю до відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП.
На підставі встановлених обставин під час службового розслідування, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що 2.03.2022р. під час виконання службових обов'язків старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 не дотримався норм професійної етики, не виконав накази керівництва, своїми діями висловлював неповагу до честі та гідності інших поліцейських та керівників УПП в Одеській області ДПП, вчиняв дії, притаманні саботажу в період режиму воєнного стану.
Також, у висновку зазначено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 своїми діями намагався підірвати авторитет керівництва УПП в Одеській області ДПП в очах особового складу даного підрозділу, вчинив дії, які фактично суперечать покладеним на нього обов'язкам, що, як наслідок, підриває авторитет відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП, як відділу, що забезпечує контроль за дотриманням поліцейськими вимог законодавства України, та загалом поведінка останнього є такою, що підриває авторитет Національної поліції України, що, в свою чергу, вказує на низький рівень правової культури та правосвідомості останнього та дає підстави сумніватися у ньому як гідному званню Поліцейського.
Так, враховуючи, що поведінка працівника Національної поліції України завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що дії старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 є грубим порушенням службової дисципліни та вимог чинного законодавства України, а отже є усі підстави для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.
Відтак, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.11, п.1, 2 ч.1 ст.18, ст.64 ЗУ “Про Національну поліцію”, п.1, 4, 6, 11, 13 ч.3 ст.1, ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, пп.2.1.3 п.2.1, пп.2.2.6 п.2.2, п.2.3 розділу II Посадової інструкції старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13 грудня 2017 року №6086, абзаців першого, другого, восьмою, десятою пункту 1, пункту 3 Розділу ІІ пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 9 листопада 2016 року №1179, а також вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
В подальшому, наказом т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП, підполковника поліції ОСОБА_7 , від 10.03.2022р. за №139 «Про допуск до виконання службових обов'язків» (т.1 а.с.143) наказано, зокрема старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 допустити до виконання службових обов'язків за займаною посадою.
На підставі результатів проведеного службового розслідування, 10.03.2022р. начальником ДПП, полковником поліції ОСОБА_11 , прийнято наказ за №146 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення» (т.1 а.с.146, 147-148), яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.11, п.1, 2 ч.1 ст.18, ст.64 ЗУ “Про Національну поліцію”, п.1, 4, 6, 11, 13 ч.3 ст.1, ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, пп.2.1.3 п.2.1, пп.2.2.6 п.2.2, п.2.3 розділу II Посадової інструкції старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13 грудня 2017 року №6086, абзаців першого, другого, восьмою, десятою пункту 1, пункту 3 Розділу ІІ пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 9 листопада 2016 року №1179, а також вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
З даним наказом позивач ознайомлений та отримав його копію 12.03.2022р.. При цьому, позивач при ознайомленні зазначив, що жодних документів щодо його відсторонення від роботи та про проведення службового розслідування стосовно нього він не отримував та з матеріалами службового розслідування не ознайомлений (т.1 а.с.146 зворотня сторона).
На підставі вказаного наказу, 11.03.2022р. начальником ДПП, полковником поліції Євгенієм Жуковим, прийнято наказ за №602 о/с «По особовому складу» (т.1 а.с.149), яким звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення, з 11 березня 2022р., з виплатою грошової компенсації за 5 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році, установивши премію за березень 2022р. в розмірі 85,595 відсотків.
Не погоджуючись із наказами відповідача від 10.03.2022р. за №146 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення» та наказом від 11.03.2022р. за №602 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області та бездіяльністю відповідача, яка полягає у не призначенні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000грн. щомісячно, позивач звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов'язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені положеннями ЗУ «Про Національну поліцію» (надалі - Закон №580-VIII).
Положеннями ч.1 ст.8 Закону №580-VIII встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За правилами ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Стаття 23 Закону №580-VIII визначає основні повноваження поліції, зокрема, згідно частини 1 поліція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події…
Згідно ч.1-3 ст.59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону №580-VIII, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно - правовими актами. Частиною першою статті 64 Закону №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.
Приписами ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Положеннями п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
У ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018р. за №2337-VІІІ (надалі - Статут, Дисциплінарний статут), зазначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з вимогами пп.1-6, 13 ч.3 ст.1 Статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками.
Приписами ч.2- 4 ст.2 Статуту визначено, що керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю. Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником. Під час виконання службових обов'язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених КУпАП.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ч.1 ст.12 Статуту).
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч.2 та ч.3 ст.13 Статуту).
За правилами ч.2,3,6,10 ст.14 Статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється МВС України.
Відповідно до вимог ч.5 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 7.11.2018р. за №893 (надалі - Порядок №893), за виявленими в органах (підрозділах) поліції фактами порушення вимог щодо дотримання законності під час прийняття, реєстрації та розгляду заяв (повідомлень) проводяться службові розслідування. Відповідно до п.7 розділу IV Порядку №893 кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
При цьому, судова колегія зазначає, що Дисциплінарним статутом також закріплений обов'язок кожної посадової особи поліції, відповідно до своїх повноважень, сприяти проведенню службового розслідування. Відповідно ч.6 ст.15 Дисциплінарного статуту посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством.
У відповідності до вимог ч.1 ст.29, ч.3 ст.19 Статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Положеннями ст.18 Статуту встановлено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Отже, надання пояснень особою, відносно якої проводять службове розслідування є правом, а не обов'язком, що визначено ст.18 Статуту, в даному випадку позивач, лейтенант поліції ОСОБА_1 надавав добровільно свої пояснення щодо обставин подій з 2.03.2019р. по 8.03.2022р., щодо застосування відносно нього впливу та тиску з боку суб'єктів, які проводили службове розслідування ним не зазначалось, ані в ході проведення службового розслідування, а ні в ході розгляду справи судами. Позивач зазначав, що він надавав дисциплінарній комісії усю необхідну інформацію для об'єктивного та всебічного встановлення спірних обставин.
Згідно ч.6 ст.14 Статуту, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Приписами ст.19 Статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності та законності прийняття оскаржуваних наказів ДПП, звільнення позивача зі служби в поліції на підставі висновків проведеного службового розслідування, які затверджено 10.03.2022р..
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що оскільки наказ про призначення службового розслідування та затвердження висновків членами дисциплінарної комісії позивачем не оскаржується, то апеляційний суд не надає правової оцінки вказаним рішенням суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається із висновків проведеного службового розслідування, а також з наказу про застосування дисциплінарного стягнення за №146 від 10.03.2022р., що на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за те, що 2.03.2022р. в період дії особливого правового режиму воєнного стану він не виконав наказ керівництва, не дотримався норм професійної етики, чим порушення вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність патрульної поліції.
Під час судового засідання в апеляційному суді, ОСОБА_1 надав відповідні пояснення по суті обставин справи та пояснив, що 2.03.2022р. він прибув до УПП в Одеській області ДПП за адресою: м.Одеса, вул.Ак. Корольова,5, з метою несення служби, відповідно до «Розстановки сил та засобів апарату УПП в Одеській області ДПП залученого для несення служби на постах згідно плану охорони та оборони адміністративної будівлі», а саме на пост №1 «В'їзд до прилеглої території адміністративної будівлі», відповідно до якої час несення служби встановлено цілодобово з 08:00год. 2.03.2022р. до 08:00год. 3.02.2022р..
В подальшому, 2.03.2022р. на місце несення служби позивачем прибув керівник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_8 та начальник відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП Криницький В.В., які повідомили позивачу про необхідність пройти до відділу чергової служби, де згодом у позивача було вилучено закріплену за ним табельну вогнепальну зброю з набоями, автоматичну зброю з набоями, службове посвідчення та жетон (спеціальний нагрудний знак).
При цьому, позивач звернув увагу на те, що саме керівник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_8 повідомив йому про відсторонення від виконання службових обов'язків, а саме несення служби на пості та наказав йому здати закріплену за ним табельну вогнепальну зброю з набоями, автоматичну зброю з набоями, службове посвідчення та жетон (спеціальний нагрудний знак).
Позивач зазначає, що через які обставини та на яких підставах йому було надано такі накази йому не відомо.
В подальшому, починаючи з 3.03.2022р. позивача не допускали до робочого місця - місця виконання службових обов'язків, у зв'язку із чим позивач неодноразово звертався із заявами та рапортом до керівництва та до правоохоронних органів про порушення його прав.
Представник ДПП в судовому засіданні пояснив, що інцидент, який трапився 2.03.2022р., між позивачем та керівником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП Нікончуком О.С. стався через те, що позивач за допомогою використання текстових повідомлень в месенджері «Telegram» негативно висловлювався щодо діяльності керівників УПП в Одеській області ДПП, в тому числі, що останні не справляються зі своїми службовими обов'язками.
При цьому, на запитання судової колегії що саме негативне висловив позивач у вказаному месенджері, представник ДПП не зміг пояснити та надати відповідь на вказане питання. Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вказаний факт і що саме висловлював позивач щодо діяльності керівництва ДПП.
Що стосується того, що керівник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_8 наказав позивачу здати закріплену за ним табельну вогнепальну зброю з набоями, автоматичну зброю з набоями, службове посвідчення та жетон (спеціальний нагрудний знак) та повідомив про те, що останній відсторонений від несення служби на пості №1, то судова колегія вважає, що у ОСОБА_8 були відсутні повноваження для видання такого наказу, оскільки позивач у цей день підпорядковувався начальнику відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП Криницькому В.В., оскільки перебував у цілодобовому наряді.
При цьому, судова колегія вважає, що наказ про відсторонення позивача від несення служби та про здачу закріпленої за ним табельну вогнепальну зброю з набоями, автоматичну зброю з набоями, службове посвідчення та жетон (спеціальний нагрудний знак) був виданий пізніше по часу, а ніж вказане відбулось фактично.
Також, під час апеляційного розгляду даної справи у судовому засіданні було встановлено, що позивач не ознайомлений із зазначеними наказами у встановленому законному порядку. При цьому, представник ДПП не спростував вказану обставину.
Крім того, судовою колегією під час судового засідання не встановлено хронологію та підстави нібито щодо висловлення позивача в бік ОСОБА_8 слів «Ти пітух. Це все закінчиться, а тобі тут потрібно буде жити» під час їхньої особистої розмови, які в подальшому стали підставою для написання ОСОБА_8 рапорту та проведення службового розслідування.
При цьому, у висновку за результатами службового розслідування наявні пояснення начальника відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_9 , згідно яких він вказав, що в бік капітана поліції ОСОБА_8 позивач висловлювався погрозами, зокрема, сказав: «Рано чи пізно все закінчиться, а Вам тут жити» (мовою оригіналу). Опитуваний зазначив, що вищеописана ситуація продовжувалась протягом декількох хвилин, після чого, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 виконав вказівки керівництва та здав автоматичну зброю і табельну вогнепальну зброю до відділу чергової служби УПП в Одеській області ДПП.
Так, судова колегія зазначає, що покази ОСОБА_8 та ОСОБА_9 різняться щодо висловлювань позивача.
На підставі вказаного, судова колегія не може погодитись із висновком суду першої інстанції та дисциплінарної комісії про порушення позивачем правил етичної поведінки поліцейських, оскільки відсутні відповідні докази зазначеного.
Що стосується тверджень позивача щодо протиправності та неправомірності призначення головою дисциплінарної комісії саме ОСОБА_8 , оскільки той є стороною конфлікту і саме за його рапортом було призначено службове розслідування, що свідчить про зацікавленість ОСОБА_8 у результатах розслідування, що в подальшому призвело до визнання винним позивача у вчиненні дисциплінарного проступку та застосовано найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, то судова колегія зазначає наступне.
Приписами ч.2 ст.15 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
Положеннями ч.4 ст.15 Дисциплінарного статуту забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов'язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.
Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. (ч.7 ст.15 Дисциплінарного статуту).
Так, порядок утворення в органах (підрозділах) поліції, а також закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, дисциплінарних комісій та їх повноваження визначає Положення №893.
Відповідно до пп.2-4 Положення №893, зокрема, дисциплінарна комісія створюється за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ України, службової особи поліції або ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділених повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (далі - уповноважений керівник), одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування.
Дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.
Дисциплінарна комісія створюється із числа поліцейських та інших працівників органу (підрозділу) поліції, де призначено службове розслідування, або працівників інших органів (підрозділів) поліції за наявності згоди їх керівників, які мають відповідні знання та досвід служби (роботи) в поліції та відповідну фахову підготовку щодо предмета проведення службового розслідування.
Керівник Національної поліції України має право утворювати дисциплінарні комісії із числа поліцейських та інших працівників будь-якого органу (підрозділу) поліції.
Забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.
Аналізуючи вищенаведені положення спеціального законодавства, які регулюють спірне питання, та твердження позивача, судова колегія погоджується із вищезазначеними твердженнями позивача, що призначення ОСОБА_8 головою дисциплінарної комісії в даному випадку є протиправним та неправомірним, оскільки наведені позивачем доводи беззаперечно свідчать про зацікавленість ОСОБА_8 в результатах службового розслідування, як сторони, яка приймала участь у інциденті, що свідчить про упереджене розслідування.
Під час судового засідання представник ДПП не вбачав ніяких порушень щодо призначення головою комісії ОСОБА_8 та не дав чітких пояснень та обґрунтувань щодо такого призначення.
Що стосується застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, то судова колегія зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 7.02.2020р. по справі за №260/1118/18 та від 8.08.2019р. по справі за №804/3447/17.
При цьому, враховуючи зібрані у ході службового розслідування докази, поведінку та пояснення позивача, які надані у ході службового розслідування та під час судового розгляду сторонами по справі, апеляційний суд вважає, що в даному випадку необґрунтовано застосовано до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному наказі ДПП від 10.03.2022р. за №146 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення» зазначено: «Відповідно до наказу управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП) від 02.03.2022 № 136 «Про призначення службового розслідування в період дії особливого правового режиму воєнного стану, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» проведено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у невиконанні наказів керівництва УПП в Одеській області ДПП в період дії особливого правового режиму воєнного стану», при цьому, під час апеляційного розгляду представник ДПП так і не пояснив який саме наказ не виконав позивач.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні ознаки будь-якого діяння, яке б підпадало під ознаки саме дисциплінарного проступку, та мало б наслідком настання для позивача дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, висновок службового розслідування не містить, а єдиним підтвердженням факту недотримання ОСОБА_1 принципів діяльності поліції в умовах воєнного стану та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського та призвели до приниження авторитету Національної поліції України є слова ОСОБА_8 .
На підставі вказаного, апеляційний суд вважає, що оскаржувані накази ДПП прийняті за відсутності належних доказів факту вчинення позивачем конкретно визначеного дисциплінарного проступку та без доведення його вини, що є підставою для їх скасування, та поновлення позивача на тій посаді, з якої його було звільнено з 12.03.2022р..
Виходячи з того, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, частковому задоволенню підлягають також заявлені ним у цій справі вимоги про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Судова колегія вважає, що ефективним та повним способом захисту порушених прав позивача є стягнення на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 12.03.2022р. по день ухвалення рішення у цій справі.
Вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у даній справі, колегія суддів бере до уваги положення: п.2, абз.3 п.3, п.5, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100; п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; п.9 Розділу 1 і абзац 1 п.6 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України 6.04.2016р. №260, а також враховує долучену до матеріалів адміністративної справи Довідку за №1130 від 9.06.2022р. (т.1 а.с.105) згідно якої: середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 15 532,99грн, а середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 526,54грн.
Виходячи з того, що виплата грошового забезпечення має бути виплачена за період з 12.03.2022р. по 19.04.2023р. (включно), що становить по кількості 404 календарних дня, а тому до виплати ОСОБА_1 підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в загальній сумі 212 722,16грн. (без проведенням обов'язкових відрахувань податків і зборів).
Що стосується вимог про нарахування та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000грн. щомісячно, з розрахунку фактично відпрацьованих днів з 24.02.2022р. по день звільнення зі служби, то судова колегія зазначає наступне.
Приписами ч.1,2 ст.94 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. за №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 5:30год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022р. затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. за №64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На виконання зазначених Указів Президента України, 28.02.2022р. КМУ прийнято постанову за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022р., (в редакції на час спірних відносин), якою установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Під час судового засідання в апеляційному суді, представник ДПП зазначив, що позивачу не виплачувалась зазначена додаткова винагорода. При цьому, вказав, що відповідні накази начальником ДПП приймались стосовно інших працівників, проте, позивача помилково не включили до такого наказу.
Як вбачається із матеріалів справи, що оскаржуваними наказами ДПП від 11.03.2022р. було звільнено зі служби в поліції.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до п.21,24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що розповсюдження дії п.2-1 Постанови №168 (в частині надання встановлених законом суб'єктам видання нормативно-правових актів, які регулюють порядок та умови виплати додаткова винагорода, визначеної Постаново №168) не може впливати на право позивача отримати додаткову винагороду у порядку та на умовах, чинних на момент саме виникнення такого права - за період 24.02.2022р. - 11.03.2022р..
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відтак, судова колегія вважає, що у період з 24.02.2022р. - 11.03.2022р. позивач мав право на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ від 28.02.2022р. за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
При цьому, факт відсторонення позивача від виконання службових обов'язків, на переконання суду, не має значення для вирішення питання про виплату позивачеві спірної винагороди.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди встановленої постановою КМУ №168.
На підставі вказаного, судова колегія вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь нього додаткової винагороди, встановленої постановою №168 за період з 24.02.2022р. - 11.03.2022р. включно в сумі 16 000грн. ((30 000грн./30 днів) х 16 календарних днів).
Що стосується питання щодо розподілу судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то судова колегія зазначає наступне.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки згідно п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору та у зв'язку з цим не сплачував судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, а тому судова колегія не здійснює розподіл судових витрат щодо судового збору.
Що стосується судових витрат на правничу допомогу, то судова колегія зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ст.134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналізуючи вищезазначене, судова колегія зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспівмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (п.95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається із матеріалів справи, що представником Подмазка О.С. заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у вигляді надання послуг правової допомоги та представництві інтересів позивача у судах у розмірі 25 000грн..
Розглянувши вищезазначене, судова колегія вважає, що в даному випадку, предмет спору у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів є не значними.
Отже, заявлені до відшкодування витрати у розмірі 25 000грн. на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.
Поряд з цим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, судова колегія зазначає, що наведені докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи те, що дана справа віднесена до справ незначної складності, з огляду на те, що в даному випадку представником позивача під час апеляційного розгляду було підготовлено та подано лише відзив на апеляційну скаргу, участі в судовому засіданні він не приймав, апеляційний суд приходить до висновку, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в апеляційній інстанції становить 10 000грн..
Враховуючи зазначене та критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч.5 ст.134 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 10 000грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023р. - скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ДПП від 10.03.2022р. за №146 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення».
Визнати протиправним та скасувати наказ ДПП від 11.03.2022р. за №602о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення, з 11.03.2022р. відповідно до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», на підставі Наказу ДПП від 10.03.2022р. за №146.
Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення по управлінню патрульної поліції в Одеській області з 12.03.2022р..
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд.3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2022 року по 19 квітня 2023 року (включно) у загальному розмірі 212 722,16грн. (без урахування обов'язкових платежів).
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у не призначенні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000грн. за відпрацьований час.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд.3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду за період з 24.02.2022р. - 11.03.2022р. включно в сумі 16 000грн..
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд.3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
Т.М. Танасогло